Справа № 545/1513/25 Номер провадження 11-кп/814/1428/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
15 липня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника установи виконання покарань засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким на пробаційний нагляд, поданого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с. Домашлин Корюківського р-ну Чернігівської обл., проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , засудженим
25 серпня 2021 року Менським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував: відсутністю підстав для висновку про остаточне становлення ОСОБА_8 на шлях виправлення, яке могло би ефективно продовжуватись в умовах відбування більш м'якого покарання; заміна невідбутої частини покарання на пробаціний нагляд не сприятиме досягнення мети покарання, передбаченої ст.50 КК України.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року, ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подане ним клопотання та замінити йому невідбуту частину покарання більш м'яким покаранням у вигляді пробаційного нагляду. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: він став на шлях виправлення і довів його за час під час відбування покарання, в ході чого отримував ряд захочень, натомість застосовані до нього стягнення є достроково знятими, на постійній основі працевлаштований, виконує роботи з благоустрою установи, добросовісно відноситься до праці, позитивно характеризується, дотримується сумлінної поведінки, відшкодував потерпілій стороні шкоду в розмірі 28 706 гривень 05 копійок за виконавчим листом і 10 000 гривень до початку виконавчого провадження, сплатив 4 082 гривні 26 копійок та 23 185 гривень 50 копійок у рахунок компенсації витрат, стягнутих із нього за вироком суду, має низькі ризики повторного вчинення ним кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства; факт вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння вже було враховано при ухваленні вироку, а тому повторне врахування цієї обставини при вирішенні питання про застосування приписів ст.82 КК України є безпідставним; вчинений ним злочин є необережним; він до вчинення злочину в цьому провадженні був не судимим, має сталі соціальні зв'язки, сім'ю, трьох малолітніх дітей на утриманні, з 24 лютого 2022 року вступив у Збройні Сили України та брав участь у бойових діях, під час здійснення кримінального провадження по суті частково відшкодував шкоду потерпілій стороні, що є обставиною, яка пом'якшувала його покарання, потерпіла сторона просила призначити йому мінімальне покарання, орган пробації та прокурор вважав можливим його ( ОСОБА_8 ) виправлення без позбавлення волі.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, позицію засудженого на підтримку апеляційної скарги, думку представника установи виконання покарань, який у питанні вирішення апеляційної скарги поклався на розсуд суду, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження й особової справи, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частинами 1 та 4 ст.82 КК України передбачено, що особам, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням.
Виходячи з положень ч.3 ст.82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
У п.п.1, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" зазначено, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. При вирішенні питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
За змістом приписів ст.6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Становлення ж особи на шлях виправлення являє собою прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і добросовісне ставлення до праці, які свідчать про позитивне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись й в умовах відбування більш м'якого покарання.
Висновок про таке ставлення повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь період перебування в установі виконання покарань.
При цьому, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що 25 серпня 2021 року Менським районним судом Чернігівської області ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керували транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь:
держави - 4 082 гривні 26 копійок процесуальних витрати, пов'язаних із залученням експертів;
КНП «Корюківська центральна районна лікарня» Корюківської міської ради - 23 185 гривень 50 копійок у витрат на лікування потерпілого ОСОБА_9 ;
користь ОСОБА_9 - 183 860 гривень 04 копійки майнової шкоди, 350 000 гривень моральної шкоди та 15 000 гривень витрат на правову допомогу.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 26 серпня 2019 року приблизно о 21 годині 24 хвилини, керуючи в стані алкогольного сп'яніння транспортним засобом «Volkswagen Passat В3», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною по вул. Вокзальній, 32 в м. Корюківка Чернігівської обл., у порушення вимог п.10.1 ПДР України перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху праворуч, виїхав на праве узбіччя та вчинив наїзд на неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_9 , у результаті чого останньому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння (т.1 а.о.с.2-8).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що початок строку покарання засудженому визначено з 14 січня 2023 року, кінець цього строку - 14 січня 2026 року.
Тобто є наявними передумови (формалізовані підстави, що пов'язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.82 КК України щодо ОСОБА_8 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.
Однак для застосування положень ст.82 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений став на шлях виправлення».
Як убачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_8 у місцях позбавлення волі знаходиться з 14 січня 2023 року, під час перебування в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, стягнень і заохочень не мав.
У ході відбування покарання з 10 лютого 2023 року в ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№115)» засуджений характеризувався посередньо, 2 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності за злісне порушення умов відбування покарання - зберігання забороненого предмета (мобільного телефону із сім-картою) та порушення передбачених правил здійснення відміток у відділі пробації під час перебування у відпустці за межами виправної колонії, із застосуванням до нього стягнень у вигляді догани й попередження, які наразі зняті, перебував на обліку засуджених, схильних до злісних порушень за ст.133 КВК України, мав 1 заохочення у вигляді дострокового зняття раніше накладеного стягнення, був працевлаштований, виконував роботи з благоустрою установи.
Із 17 січня 2024 року ОСОБА_8 відбуває покарання в ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)», де 4 рази заохочувався із оголошенням подяк і дострокового зняття раніше накладеного стягнення, стягнень не має, характеризується позитивно, працевлаштований, до виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою, бере участь у виховних заходах, визнає винуватість у вчиненому злочині, сплатив 33 092 гривні 98 копійок, 23 185 гривень 50 копійок і 10 000 гривень у рахунок відшкодування шкоди, стягнутої з нього за вироком суду, в тому числі в порядку виконавчого провадження, та компенсував 4 082 гривні 26 копійок процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів, ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення та його ймовірної небезпеки для суспільства визначені як низькі, що зафіксовано в даних характеристик ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№115)» від 21 березня, 16 червня, 18 грудня 2023 року, ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» від 29 січня, 26 липня 2024 року, 06 лютого, 14 квітня 2025 року, матеріалів про заохочення стягнення і працевлаштування засудженого, відшкодування ним шкоди й витрат, стягнутих за вироком суду, стану виконавчого провадження (т.2 а.о.с.54, 76, 121-122, 147-150, 176-177, 199-204, 225-226, 236, 254-259, а.с.п.11-23).
Водночас процес отримання ОСОБА_8 заохочень без стягнень почав здійснюватися лише з 06 червня 2024 року, в той час як засуджений перебуває в місцях позбавлення волі з 14 січня 2023 року, тобто такий процес мав місце не протягом усього строку відбування покарання, будучи відсутнім протягом більше 1 року 5 місяців (більшої частини відбутого засудженим основного покарання).
При цьому, ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину хоча і з необреженості, але в стані алкогольного сп'яніння, що призвів до тяжких наслідків. Дані ж щодо вчиненого засудженим злочину було враховано місцевим судом у сукупності з іншими обставинами справи саме в контексті з'ясування того, чи став ОСОБА_8 на шлях виправлення, чи досягнуто остаточно процес становлення на шлях виправлення, а не за критеріями, які застосуються в ході обрання заходу примусу.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що застосовані до засудженого 2 стягнення, в тому числі за злісне порушення встановленого порядку відбування покарання (зберігання забороненого предмета - мобільного телефону із сім-картою) хоча й зняті наразі, проте свідчать про його схильність до свідомого систематичного порушення встановлених КВК України заборон шляхом ігнорування попередньо накладених стягнень і те, що він належних висновків для себе не зробив після вчинення тяжкого злочину, натомість продовжив протиправну поведінку в місцях позбавлення волі, де також у певний період часу перебував на обліку засуджених, схильних до злісних порушень за ст.133 КВК України.
Таким чином, із установлених вище апеляційним судом обставин убачається, що в поведінці ОСОБА_8 спостерігаються деякі позитивні тенденції, однак вона не характеризувалась своєю сумлінністю, позитивністю протягом усього строку відбування покарання, а навпаки була нестабільною, та наразі є відсутніми підстави для висновку про остаточне становлення ОСОБА_8 на шлях виправлення, яке могло би ефективно продовжуватись і в умовах відбування більш м'якого покарання, в тому числі у вигляді пробаційного нагляду, про що порушується питання в апеляційній скарзі.
Усупереч доводам апеляційної скарги, в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку саме за увесь строк відбування покарання та перебування в усіх установах виконання покарань, а не протягом конкретно обраного часу.
Суд апеляційної інстанції враховує доводи апелянта про те, що він має певні соціальні зв'язки, сім'ю, проходив військову службу та брав участь у захисті України, що мало місце до моменту його затримання для відбування покарання, однак, із огляду на викладені вище обставини в їх сукупності, зазначені доводи не підтверджують становлення ОСОБА_8 на шлях виправлення, а тому не є доцільною та мотивованою підставою для застосування до нього приписів ст.82 КК України.
Колегія суддів наголошує, що доцільність і необхідність заміни невідбутої частини покарання викликана тим, що процес виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути необхідним, і подальше його виправлення можливе в умовах відбування більш м'якого виду покарання, чого не встановлено в цьому провадженні для досягнення мети заходу примусу за вчинення ОСОБА_8 вказаного вище тяжкого злочину з тяжкими наслідками у вигляді заподіяння внаслідок ДТП людині тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, здоров'я та життя якої згідно зі ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю та особливим об'єктом кримінально-правової охорони. Відбутий ОСОБА_8 строк покарання хоча і узгоджується з вимогами КК України, проте станом на сьогодні застосування положень ст.82 КК України щодо засудженого є невиправданим з точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції.
За таких обставин, висновок місцевого суду про необхідність відмови в задоволенні клопотання засудженого про заміну йому невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням у вигляді пробаційного нагляду є правильним.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване й справедливе судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4