Справа №760/19734/25 1-кс/760/9552/25
18.07.2025 м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені 22.05.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025101110000651 стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, працює ФОП, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
16.07.2025 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено 22.05.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025101110000651, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, III та XIII Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ), а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту -ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Київській, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово був продовжений, та діє і по нині.
Крім того, 24.02.2024 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Розуміючи вищевказані обставини громадянка України ОСОБА_7 , спільно з громадянами України ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , а також іншими невстановленими особами, маючи вплив на відповідних посадових осіб та тісні взаємозв'язки з іншими працівниками Подільського РТЦК м. Києва, налагодили протиправний механізм із отримання неправомірної вигоди за надання послуг військовозобов'язаним особам з ухилення від призову та мобілізації шляхом їх бронювання без передбачених законом підстав.
Разом з тим, ОСОБА_7 , являючись громадянкою України, достеменно знаючи, що Російська Федерація здійснила збройну агресію проти України, а також той факт, що Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 встановлено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а в Україні діє правовий режим воєнного стану, розуміючи, що перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, являється протиправним, маючи корисливу мету, прийняла добровільне рішення про перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом фіктивного працевлаштування військовозобов'язаних до критично важливих підприємств без фактичного виконання такою особою цілей та завдань, а також шляхом надання вказівок щодо поведінки та дій таких осіб під час правового режиму воєнного стану з метою подальшого формального підписання (укладання) зазначеного вище контракту, усвідомлюючи при цьому, що своїми діями остання перешкоджає законній діяльності структурним підрозділам ЗС України, зокрема територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК), в проведенні мобілізаційних заходів, що полягають в підготовці та накопиченні військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами військового часу.
Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не пізніше 10.01.2024, громадянка України ОСОБА_7 , маючи на меті отримання прибутку у вигляді частини від суми грошових коштів отриманих від осіб, які до неї звернуться за наданням допомоги в ухиленні від призову на військову службу, використовуючи власні зв'язки та знайомства з невстановленими працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи фактичну можливість забезпечити учаснику ухилення від призову на військову службу, прийняла рішення про здійснення перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом зниження мобілізаційного потенціалу ЗС України та інших військових формувань за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також іншими невстановленими особами.
Діючи на виконання свого злочинного умислу та переслідуючи корисливий мотив, громадянка України ОСОБА_7 , за невстановлених органом досудового розслідування обставин, вступила у попередню змову з громадянами України ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , та заздалегідь домовився з ними про спільне вчинення даного кримінального правопорушення, завчаснодомовившись з останніми про роль кожного з них під час його вчинення. Так, згідно з досягнутими домовленостями, ОСОБА_5 забезпечував пошук військовозобов'язаних громадян України, які в порушення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мають намір ухилитися від обов'язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, та за заздалегідь обумовлену з ОСОБА_7 грошову винагороду, фіктивного праце влаштовування військовозобов'язаних до критично важливих підприємств, що надасть останнім можливість не бути призваними до ЗС України, шляхом забезпечення бронювання.
Так, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 в ході реалізації свого злочинного умислу та діючи згідно з раніше досягнутими домовленостями, підшукали та сприяли громадянам України за грошову винагороду фіктивно працевлаштуватись до критично важливих підприємств, що надало останнім можливість у отриманні відстрочки від призову до ЗС України.
Так, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 в ході реалізації свого злочинного умислу та діючи згідно раніше досягнутих домовленостей, підшукали та сприяли наступним громадянам України: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , які за грошову винагороду фіктивно працевлаштувалися до критично важливих підприємств, що надало останнім можливість у отриманні відстрочки від призову до ЗС України, ОСОБА_8 будучи колишнім співробітником Подільського РТЦК через свої колишні зв'язки з невстановленими досудовим розслідування особами та за допомогою підробних витягів з наказів Міністерства економіки України а саме: №2174 від 16.05.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу Міністерства економіки України №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №8961 від 29.07.2024,реєстраційний номер Витягу з Наказу Міністерства економіки України №2704- 20/2153-01 від 10.01.2024; №5128 від 06.06.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу Міністерства економіки України №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №7363 від 03.09.2024, реєстраційний номер Витягу' з Наказу Міністерства економіки України №2704-20/2153-01 від 10.01.2024; №21878 від 07.10.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу Міністерства економіки України №2704- 20/2153-01 від 10.01.2024; №1326 від 27.07.2024, реєстраційний номер Витягу з Наказу Міністерства економіки України №2704-20/2153-01 від 10.01.2024 вносив недостовірні відомості до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», внаслідок чого заінтересовані особи отримували відстрочку від мобілізації.
Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст.114-1 КК України -у вчиненні дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
15 липня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
В судовому засіданні з розгляду данного клопотання, прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів зазначених в ньому.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання, вважає, що підозра не обгрунтована та ризики органом досудового розслідування не доведено. На підтвердження свої доводів подав до суду письмові заперечення. Просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника, а також повідомив слідчого суддю, що має захворювання, а також на його утриманні перебуває дружина та батьки.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100090001949 від 22.05.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України (витяг з ЄРДР а.с. 10).
Якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1ст. 114-1 КК України.
Зокрема, обгрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України підтверджується долученими до матеріалами клопотання доказами, а саме: рапорт щодо виявлення ознак кримінального правопорушення а.с. 24-25, матеріал виконання доручення а.с. 28-33, 34-35, 36, 40-42, 64-72 протокол допиту свідка а.с. 37-39, протокол проведення НСРД а.с. 43-50, 51-59, 60-63, протокол огляду інтернет ресурсів ПФУ а.с. 77-102, протокол огляд відомостей, які зберігаються на оптичному носії а.с. 103-111, повідомлення про підозру а.с. 112-121, протокол допиту підозрюваного а.с. 122-124, 125-127 та іншими матеріалами клопотання в їх сукупності.
Під час судового розгляду клопотання встановлено існування ризику переховування від органів досудового розслідування, оскільки з моменту повідомлення ОСОБА_5 про підозру пройшов незначний проміжок часу, він підозрюється, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, може переховуватися від слідства та суду.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя враховує наявність даного ризику, який обґрунтовується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може знищити, сховати та спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування ще триває, встановлюються обставини вчинення кримінального правопорушення.
Перевіряючи наявність ризику незаконного впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Що стосується ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчиненню іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя не знаходить підстав для встановлення ймовірності їх існування, оскільки сторона обвинувачення при їх доведенні обмежилася лише висловленням припущень, при цьому слідчому судді не надано відомостей, які б свідчили про протиправну поведінку підозрюваного, зокрема притягнення його до будь-якого виду відповідальності чи повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення чи порушення раніше застосованого запобіжного заходу, що могло б свідчити про ймовірність вчинення зазначених дій.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У справі «Амбрушкевич протии Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, обставини вчиненого інкримінованого йому кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, яке, зокрема, відноситься до тяжкого злочину, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, положень ч. 6 ст. 176 КПК України, а також доведеність в судовому засіданні всіх складових ч. 1 ст. 194 КПК України, до підозрюваного може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 строком на 60 днів, тобто до 15.09.2025 року який, на думку слідчого судді, буде достатнім для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене, враховуючи обставини кримінального провадження, можливу роль ОСОБА_5 у ньому, враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок двітисячідвісті сорок ) гривень 00 копійок, з покладенням на підозрюваного обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, необххідність покладення яких встановлено з наведеного прокурором обгрнутування клопотання.
Враховуючи викладене вище, клопотання слідчого, погоджене прокурором підлягає частковому задоволенню.
Водночас, зважаючи на повідомленні підозрюваним обставини щодо його стану здоров'я та надані захисником медичні документи, слідчий суддя вважає за необхідне забезпечити відповідне реагування з огляду на наступне.
Згідно ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я та медичну допомогу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань протии України», заява №30628/02).
Питання надання медичної допомоги в місцях попереднього ув'язнення регулюються, зокрема, Законом України «Про попереднє ув'язнення» та Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої службиУкраїни із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №239/5/104 від 10.02.2012.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протии епідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Статтею 21 вказаного Закону забезпечення медичного обслуговування осіб, взятих під варту, покладено на адміністрацію місць попереднього ув'язнення.
Також слідчий суддя звертає увагу, що, згідно пункту 2 глави 2 розділу X наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 року №1769/5, надання ув'язненим і засудженим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», статей 8,107,116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року №1348/5/572.
Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу X зазначеного наказу, у СІЗО здійснюється медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Пунктом 2.6 Порядку № 239/5/104 передбачено, що у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО.
Відповідно до вимог п. 2.7 зазначеного вище Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоровя з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоровя особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.
Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоровя з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоровя особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Отже, законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво СІЗО.
Враховуючи повідомлені обставини підозрюваним щодо його стану здоров'я, а також надану медичну документацію захисником, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати ДУ «Київський слідчий ізолятор» провести судово-медичне обстеження підозрюваного та забезпечити останньому можливість на отримання спеціалізованої медичної допомоги.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесені 22.05.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025101110000651 стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.09.2025.
Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту в залі суду.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 18 липня 2025 року з 15 год. 45 хв.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 15 год. 45 хв. 15.09.2025 року.
Визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок ) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Банк отримувача коштів: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО): 820172; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26268059; Рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089; призначення платежу: «застава за … (П.І.Б.), … (дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно з ухвалою …(назва суду)… від … (дата ухвали)… по справі №…, кримінальне провадження №….», та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- з'являтися за кожною вимогою до слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, процесуального керівника, який здійснює процесуальне керівництво, слідчого судді, суду;
- не відлучатися за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити до 15.09.2025 року, включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом'янського районного суду м. Києва.
З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Зобов'язати керівництво Державної установи «Київський слідчий ізолятор» забезпечити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можливість отримання спеціалізованої медичної допомоги у закладах охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну допомогу, включно із екстреною госпіталізацією у заклади охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну допомогу, в т.ч. у тих закладах охорони здоров'я, які не входять до Орієнтовного переліку закладів охорони здоров'я для надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що визначається Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннями (головними управліннями) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та міжрегіональними управліннями з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.
Копію ухвали направити до відому та виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора в кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1