СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(ЗАОЧНЕ)
ун. № 756/4008/25
пр. № 2/759/5111/25
07 серпня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Бабич Н. Д.
при секретарі: Олійникової Н.О.
за участю представника позивача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,-
24.03.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства засобами поштового зв'язку з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 1 676 685,93 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов укладеного 26.04.2016 р. між позивачем та відповідачем договору позики, останній зобов'язався повернути отримані від позивача у борг строком до 31.05.2016 р. грошові кошти у розмірі 1 254 209 грн.
27.04.2016 р. відповідач повернув позивачу борг частково в сумі 50 000,00 грн., що підтверджується відповідним записом на договорі позики.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договорами позики від 26.04.2016 р. в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2021 р. стягнуто з нього заборгованість за вищевказаними зобов'язаннями з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій станом на 12.05.2020 р.
Позивач в заяві вказує на те, що відповідач рішення суду не виконав, коштів за договором позики 26.04.2016 р. не повернув, а оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, породило в останнього зобов'язання з його виконання, крім того наявність такого рішення не припиняє правовідносин сторін за визначеним договором позики від 26.04.2016 р. зобов'язаннями, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за договором позики та рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2021 р., позивач просить суд захистити його порушене право шляхом стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних.
08.04.2025 р. Оболонський районний суд м. Києва постановив ухвалу про передання справи за підсудністю, якою цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних передав за територіальною підсудністю до Святошинського районного суду міста Києва (а.с.27).
16.05.2025 р. справа надійшла до Святошинського районного суду м.Києва (а.с.30).
20.05.2025 р. Святошинський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою серед іншого прийняв справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,- до провадження; відкрив провадження у справі; вирішив її розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання (а.с.35).
08.07.2025 р. Святошинський районний суд м. Києва постанови ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення до судового розгляду, якою закрив підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних; призначив справу до судового розгляду (а.с.49).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити з урахуванням заявлених вимог. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялись за його зареєстрованим місцем проживання. Разом з тим, поштове відправлення було не вручене та повернулось із позначкою Укрпошти «за закінченням строку зберігання» (а.с.45).
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд вказаної справи, в судові засідання призначені Святошинським районним судом м. Києва 12.06.2025 р., 08.07.2025 р., 22.07.2025 р., 07.08.2025 р. не з'явився, правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи та надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено 26.04.2016 р. договір позики, за умовами якого 26.04.2016 року позивачем було надано відповідачу позику в сумі 1 254 209 грн., яку останній зобов'язався повернути до 31.05.2016 р. (а.с.17-18). 27.04.2016 р. відповідач повернув позивачу 50 000,00 грн., що підтверджується записом на договорі позики від 26.04.2016 р.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2021 року, що набрало законної сили, у справі №756/12653/18-ц, позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 26.04.2016 року у розмірі 1 204 209,00 грн. (один мільйон двісті чотири тисячі двісті дев'ять) гривень, крім того 468 248,80 грн. (чотириста шістдесят вісім тисяч двісті сорок вісім) гривень 80 копійок інфляційних втрат, 108 320,94 грн. (сто вісім тисяч триста двадцять) гривень 94 копійки - 3 % річних, а також 383 862,24 грн. (триста вісімдесят три тисячі вісімсот шістдесят дві) гривень 24 копійки штрафних санкцій та 8 810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять) гривень понесених витрат судового збору (а.с.19-22).
Судом також встановлено, що відповідно до відповіді приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Дутки І.В. № 2096 від 17.03.2025 р. на час звернення до суду з даним позовом, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2021 року по справі № 756/12653/18 відповідачем виконано лише частково, зокрема погашено позивачу лише 4 603,08 грн. понесених витрат на сплату судового збору, а тому його зобов'язання за договором позики від 26.04.2016 року та за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2021 року по справі № 756/12653/18 залишились невиконаними (а.с.14-15).
Частиною 5 ст. 11 ЦК України визначено що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.
Зобов'язальні правовідносини, які належать до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), можуть мати самостійний характер (відносини позик, кредиту, банківського вкладу), а також зобов'язання за невиконання відповідачем рішення, ухваленого із зобов'язальних відносин.
Таким чином, за рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05.04.2021 року по справі № 756/12653/18 у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 виникло грошове зобов'язання.
Вказані обставини відповідають правовій природі грошового зобов'язання та визначеним законодавством підставам для їх виникнення, а невиконання такого зобов'язання зумовлює застосування положень частини другої статі 625 ЦК України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 року по справі № 6-1946цс15.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а відтак правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 13. 05. 20201 р. по 05. 05. 2021 р. за невиконання договору позики від 26.04.2016 року відповідно у розмірі 35 370,43 грн. та 100 929,91 грн. і з 06.05.2021 р. по 02.03.2025 р. за невиконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 квітня 2021 року по справі № 756/12653/18 відповідно у розмірі 251 039,05 грн. та 1289346,54 грн. є законними.
Крім того, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року, зокрема у ч. 2 п. 17 роз'яснив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
При цьому, за правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. А статтею 599 цього Кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас, статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, за змістом якої, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується зростанням цін на товари і послуги.
В свою чергу, показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.
Застосування до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за своєю правовою природою є відшкодуванням збитків, завданих кредитору внаслідок знецінювання його грошових коштів у зв'язку зі зростанням загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.
Таким чином, за підсумовуючим висновком наведеного та за ст. 625 ЦК України встановлений індекс інфляції ураховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов'язань.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розрахунок сум зазначений позивачем в позовній заяві відповідачем не спростований.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання за договором позики від 26.04.2016 року та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.04.2021 року по справі № 756/12653/18, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних в повному обсязі, а саме стягнення на користь позивача за період з 13.05.2020 року по 02.03.2025 року з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 362 863,85 грн. (один мільйон триста шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят три) гривні 85 копійок; три проценти річних за порушення виконання боргового зобов'язання у розмірі 283 740,74 грн. (двісті вісімдесят три тисячі сімсот сорок) гривень 74 копійки, а всього суму 1 646 604,59 грн. (один мільйон шістсот сорок шість тисяч шістсот чотири) гривні 59 копійок.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову ? на відповідача.
Відповідно до ч. 8. ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Враховуючи викладене та те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає, що судові витрати, пов'язані із сплатою позивачем судового збору у розмірі 15 140,00 грн. підлягають відшкодуванню відповідачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 178, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610, 611, 625, 1049, 1050ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за період з 13.05.2020 року по 02.03.2025 року інфляційні втрати у розмірі 1 362 863,85 грн. (один мільйон триста шістдесят дві тисячі вісімсот шістдесят три) гривні 85 копійок; три проценти річних за порушення виконання боргового зобов'язання у розмірі 283 740,74 грн. (двісті вісімдесят три тисячі сімсот сорок) гривень 74 копійки, а всього разом 1 646 604,59 грн. (один мільйон шістсот сорок шість тисяч шістсот чотири) гривні 59 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 140,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Зазначити дані сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: 32079, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Сатанівка;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Суддя Н. Д. Бабич