СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/4455/25
ун. № 759/16031/25
05 серпня 2025 року Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 42024110000000305 від 04.09.2024,-
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді в інтересах ОСОБА_4 з скаргою на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 42024110000000305 від 04.09.2024, в якій просить: зобов'язати слідчого Головного управління Національної поліції в Київській області, який уповноважений здійснювати досудове слідство у кримінальному провадженні за № 42024110000000305 від 04.09.2024 року, негайно повернути тимчасово вилучене під час обшуку 19.06.2025 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім карткою: НОМЕР_3 ; мобільний телефон Apple iPhone 7, IMEI: НОМЕР_4 , з сім-карткою: НОМЕР_5 .
В обґрунтування скарги вказує, що 19 червня 2025 року за фактичним місцем проживання ОСОБА_4 , слідчими СУ ГУНП в Київській області було проведено слідчу дію - обшук, який проводився у межах кримінального провадження за № 42024110000000305 від 04.09.2024 року відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва, справа №759/12440/25 від 09.06.2025 (провадження № 1-кс/759/3512/25). Зокрема, за результатами обшуку, було вилучено документи, речі та зокрема:- мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-карткою: НОМЕР_3 ;- мобільний телефон Apple iPhone 7, IMEI: НОМЕР_4 , з сім карткою: НОМЕР_5 .
У ході розслідування вказаного кримінального провадження арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку не накладався.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав доводи викладені в скарзі та просив її задовольнити.
Слідчий ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо повернення майна.
Слідчий суддя дослідив матеріали справи та прийшов до висновку, що скаргу слід задовольнити.
Відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024110000000305 від 04.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, до вчинення якого може бути причетна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Святошинскього районного суду м. Києва від 09.06.2025 року надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у якій проживає ОСОБА_4 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення наступних речей, предметів і документів, їх оригіналів та/або копії, у тому числі в електронному вигляді, а саме:
- фінансово-господарські документи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), що містять ідентифікаційні дані, реєстраційні та довідкові дані, відомості про посадових осіб та засновників, відомості про види діяльності, відокремлені підрозділи, дані про договори та угоди, видані дозволи на утилізацію небезпечних відходів, історії перевірок, протоколи про адміністративні порушення, банківські рахунки, в тому числі рахунки в інших країнах, рахунки у цінних паперах, податкова звітність, перевірки контролюючим органом;
- інформацію про покупців та постачальників щодо взаємовідносин з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), із зазначенням назви покупця, постачальника, коду ЄДРПОУ, ДПІ за місцем реєстрації, суми взаємовідносин, суми ПДВ та інше;
- належним чином завірені копії документів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), а саме: статуту, протоколи зборів учасників товариства щодо утворення товариства та затвердження видів діяльності, включення до складу засновників (учасників) фізичних та юридичних осіб, призначення директора, визначення осіб, уповноважених на представлення інтересів товариства, тощо;
- накази ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про прийняття на роботу працівників, звільнення, переведення, надання відпусток, лікарняних, трудові договори (угоди), контакти з особами щодо виконання роботи, функціональні обов'язки та посадові інструкції працівників, відомості (сертифікати, дипломи тощо) щодо наявності належної освіти, знань, умінь та навиків роботи з відходами, тощо;
- документи у паперовому та електронному вигляді щодо нарахування та виплати ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) заробітної плати, табелі обліку використання робочого часу працівників, квитанції та платіжні доручення, тощо;
- документи, у яких відображено транспортні засоби та спеціальна техніка, яка використовується для діяльності, закріплених за нею працівників, години її роботи та працівників, списання матеріально-технічних ресурсів для її функціонування;
- документи, в яких обліковується кількість та об'єми прийнятих відходів, відсортованих, перероблених, утилізованих, вивезених, види відходів;
- засоби накопичення та зберігання інформації (флешки, жорсткі диски, карти пам'яті, відеореєстратори та інше), електронні інформаційні системи або їх частини (системні блоки, ноутбуки та інше), мобільні термінали систем зв'язку (мобільні телефони, планшети та інше), в яких міститься інформація, що має значення для кримінального провадження, лише у випадку неможливості встановити чи скопіювати таку інформацію через необхідність подолання систем логічного захисту;
- чорнові записи щодо прийняття, вивезення, утилізації, сортування відходів, здійснення розрахунків за поводження з відходами;
- договори, укладені ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про надання послуг в період 2021-2025 років;
- документи, у яких відображено закупку, прийняття, облік, використання та списання спеціальних речовин та засобів для поводження з відходами та функціонування підприємства та інші речі та документи з питань діяльності та функціонування підприємства;
- договори про надання послуг, укладені між ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) та установами, підприємствам, організаціями, фізичними особами в період 2021-2025 років;
- товарно-транспортні накладні на перевезення відходів, платіжні доручення, чеки, квитанції;
- платіжні доручення про сплату коштів за вищевказаними договорами про надання послуг з утилізації відходів;
- ключі та документи, які надають право користуватись сейфами в спеціальних сховищах;
- листування з органами місцевого самоврядування, міськими, районними та обласними організаціями, міністерствами та їх структурними підрозділами, в тому числі листування з приводу отримання документів дозвільного характеру;
- чорнові ьзаписи, печатки, штампи, кліше з підписами, інші речі, предмети та документи, що використовуються у злочинній діяльності а також інші речі та документи, які можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення;
- засоби накопичення та зберігання інформації (флешки, жорсткі диски, карти пам'яті, відеореєстратори та інше), електронні інформаційні системи або їх частини (системні блоки, ноутбуки та інше), в тому числі на мобільних терміналах систем зв'язку (мобільні телефони, планшети та інше), в яких може міститься інформація щодо суб'єктів господарювання, яким ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) надавало послуги, прийняття, вивезення, утилізації, сортування відходів, здійснення розрахунків за поводження з відходами, лише у випадку неможливості встановити чи скопіювати таку інформацію через необхідність подолання систем логічного захисту.
Арешт на вилучене на майно не накладався.
Згідно з частиною першою статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, зокрема, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктом 1 частини першої статті 303 КПК передбачено, що на досудовому провадженні, серед іншого може бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК, а також рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування.
За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (частини першої статті 167 КПК України).
Згідно з абзацом першим частиною другою статті 168 КПК тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно з пункту 6 частини другої статті 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.
При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (частина сьома статті 236 КПК України).
Вирішуючи питання про відповідність вилученого майна критерію тимчасово вилученого і наявність правових підстав для його повернення власнику, слідчий суддя виходить із такого.
Відповідно до частини п?ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У цій справі не оспорюється той факт, що вилучення майна працівниками правоохоронного органу під час обшуку житла заявника, становило втручання у право на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Слідчий суддя вважає, що такі заходи становили втручання, яке охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу щодо здійснення "контролю за користуванням майном" (див. наприклад, рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine),заява № 20347/03, п. 530, від 12 березня 2009 року; та вищезгадане рішення у справі "East/West Alliance Limited" (East West Alliance Limited), п. 185).
Найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності для цілей статті 1 Першого протоколу, як і для цілей статті 8 Конвенції передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає в себе свободу від свавілля (див., серед інших джерел, рішення у справі "Смірнов проти Росії" (Smirnov v. Russia), заява № 71362/01, пп. 55-56, від 7 червня 2007 року, та рішення у справі "Коваль та інші проти України" (Koval and Others v. Ukraine), заява №22429/05, п. 125, від 15 листопада 2012 року).
Слідчий суддя бере до уваги, що метою проведення обшуку є виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (частина перша статті 234 КПК України). Ухвала про обшук є юридичною підставою відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування (пункт 5 частини п?ятої статті 234 КПК України).
Водночас, за висновком слідчого судді, ухвала про обшук житла чи іншого володіння особи не може бути підставою подальшого зберігання правоохоронним органами вилученого майна, навіть, якщо воно має значення для досудового розслідування і входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
Такого висновку слідчий суддя дійшов, виходячи з положень частини першої статті 100 КПК України, відповідно до якої речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166 (тимчасовий доступ до речей),170-174 КПК України (накладення арешту на майно), а також виходячи з загальних засад кримінального провадження, таких як принцип верховенства права, законність, недоторканність права власності.
Слідчий суддя бере до уваги, що частина шоста статті 9 КПК України визначає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Положення КПК України неоднозначно регулюють питання кримінального провадження в аспекті необхідності накладення арешту на майно, щодо якого надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.
Відсутність правової визначеності, що є елементом принципу верховенства права, підтверджується відсутністю єдиної правозастосовчої практики судами та наукових підходів щодо правового статусу майна, вилученого в ході обшуку.
Існує декілька підходів до тлумачення норми частини сьомої статті 236 КПК України.
Позиція у судовій практиці полягає в тому, що усе майно, вилучене під час обшуку, має статус тимчасово вилученого майна безвідносно того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання. З метою ж недопущення необґрунтованого обмеження права власності особи під час кримінального провадження законодавцем визначений строк, у межах якого слідчий/прокурор зобов'язані звернутись із клопотанням про його арешт. Або ж у іншому випадку якнайшвидше повернути таке майно власнику. А вже потім за наслідком арешту майна на підставі судового рішення правовий режим вилученого майна із режиму "тимчасово вилучене майно" трасформується у "арештоване майно" із відповідною правовою підставою, визначеною частиною другою статтею 170 КПК України (як речовий доказ, предмет спеціальної конфіскації, конфіскації або майно, що може бути предметом відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення). Така позиція викладена, зокрема, в ухвалах АП ВАКС від 04.08.2022 у справі № 991/2493/22, від 23.01.2023 у справі № 991/6694/22.
Також існує позиція, що майно, яке дозволив вилучити слідчий суддя в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку, не є тимчасово вилученим у розумінні частини сьомої статті 236 КПК України. Водночас вилучене під час обшуку майно, що прямо було вказано в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук і відповідає критеріям частини першої статті 98 КПК України, на цій підставі визнається речовим доказом, і на нього має розповсюджуватися встановлений статті 100 КПК України порядок зберігання речових доказів. Наведене свідчить, що протягом досудового розслідування, з моменту вилучення майна, повинні бути виконані вимоги частини першої статті 100 КПК України, або статей 170-174 КПК України, тобто - невідкладно повернуті вилучені речові докази, або накласти на них арешту з підстав та в порядку, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170, частин першої - третьої статті 171, статей 172- 173 КПК України, після виконання усіх дій, пов'язаних з оглядом, описом тощо (частина друга статті 100 КПК України). У такому разі строк, визначений у абзацу частини п'ятої статті 171 КПК України, що стосується тимчасово вилученого майна, яке було вилучене під час санкціонованого обшуку та про яке прямо не було зазначено в ухвалі слідчого судді, не застосовується.
Відповідно до статті 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя, керуючись частиною шостою статті 9 КПК України та загальними засадами кримінального провадження, робить висновок, що ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. Натомість, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (частина перша статті 170 КПК України).
Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Так, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
За таких обставин судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (в першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Отже, норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (частина п'ята статті 173 КПК України).У такому разі буде дотримано вимогу законність втручання право власності під час кримінального провадження здійснюється.
За таких обставин, слідчий суддя зазначає, що вилучене майно, що належать до переліку речей, дозвіл на відшукання яких прямо надано в ухвалі слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, підлягають якнайшвидшому поверненню власнику майна, якщо після їх відшукування не вирішено питання про арешт майна.
Відповідно до вимог КПК України обмеження прав власника щодо належного йому майна можуть мати місце у зв'язку з тим, що відповідні речі містять відомості, які мають значення для кримінального провадження. Відповідні обмеження мають бути розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя встановив недотримання органом досудового розслідування у цьому випадку розумного строку утримання майна, оскільки: (1) з моменту вилучення майна до моменту розгляду цього клопотання минуло практично два місяці; (2) питання арешту цього майна не вирішувалось.
З цих підстав скаргу визнає обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 100, 167-169, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні № 42024110000000305 від 04.09.2024- задовольнити.
Зобов'язати слідчого Головного управління Національної поліції в Київській області, який уповноважений здійснювати досудове слідство у кримінальному провадженні за № 42024110000000305 від 04.09.2024 року, негайно повернути тимчасово вилучене під час обшуку 19.06.2025 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме: мобільний телефон Apple iPhone 13 Pro, IMEI: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім карткою: НОМЕР_3 ; мобільний телефон Apple iPhone 7, IMEI: НОМЕР_4 , з сім-карткою: НОМЕР_5 .
Ухвала до оскарження не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1