Справа № 758/10502/25
05 серпня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді- Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,
представника заявника - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши матеріали заяви поданої у порядку окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту проживання дитини на тимчасово окупованій території,
заявник звернувся до суду з заявою у порядку окремого поводження у якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживала до червня 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією, тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії російської федерації.
В обґрунтування заяви вказується, що заявник просить встановити факт проживання її, як дитини, на тимчасово окупованій території України в м. Донецьку до червня 2014 року з метою здійснення свого права на реєстрацію як внутрішньо переміщеної особи.
Зазначається, що заявник народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк (Куйбишевський район), що підтверджується свідоцтвом про народження, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька від 07.03.2002 та зроблено відповідний запис за № 133 (серія НОМЕР_2 ).
У заяві зауважується, що дані про дату та місце народження заявника внесені до Єдиного державного демографічного реєстру, що підтверджується Довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 12.05.2021.
Як стверджується у заяві, батьками заявника є мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 , про що вказано у свідоцтві про народження дитини.
У заяві звертається увага на те, що 21.07.2000 мати заявника ОСОБА_2 зареєструвалася за адресою: АДРЕСА_2 та 25.07.2000 року уклала шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними штампами у паспорті ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого Куйбишевським РВДМУ УМВС України в Донецькій області 07.10.2000.
Також вказується, що батько заявника ОСОБА_3 був зареєстрований з 12.11.2002 за адресою: АДРЕСА_1 , та має доньку - заявника, що підтверджується відповідними відмітками в його паспорті серії НОМЕР_4 , виданого Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 28.03.2000.
Зі слів заявника, з дати свого народження вона весь час проживала з родиною (матір'ю та батьком) за адресою: АДРЕСА_1 , до серпня 2016 року, після чого вона з батьками виїхали до міста Києва.
Крім того, зазначається, що у вересні 2016 року заявник, якій на той момент виповнилося 14 років, разом з батьками виїхали з окупованого міста Донецьк до міста Києва.
Оскільки станом на 2016 рік заявник була неповнолітня, будь-яких підтверджуючих даних щодо перетину тимчасової розмежувальної лінії бойових дій та відповідних пропускних пунктів вона не має.
Разом з тим, заявник стверджує, що 25.02.2014 вона отримала проїзний документ дитини серії НОМЕР_7, виданий органом № 8089 в місті Донецьку, де він був дійсний до 25.02.2017. В даному документі вказувалося її місце проживання: АДРЕСА_1 .
19.06.2016 заявник отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , що підтверджується Довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 12.05.2021, дії якого вона продовжувала.
При цьому, вказується, що паспорт громадянина України заявник № НОМЕР_6 отримала 29.04.2021, який був виданий Подільським РВ ЦМУ ДМВ у м. Києві та Київській області.
З 01.07.2025, як наголошується у заяві, заявник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що доводиться витягом з Реєстру територіальної громади від 01.07.2025.
Однак у зв'язку з втратою реєстрових даних на тимчасово окупованій території та неможливістю отримати офіційне підтвердження з місця проживання через відсутність контролю держави над відповідною адміністративною одиницею (м. Донецьк), заявник не має належних документів, які б підтверджували її проживання у м. Донецьку.
Ухвалою суду від 17.07.2025 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
У судовому засіданні представник заявника підтримав подану заяву, просив її задовольнити. Зазначив, що встановлення цього факту надасть можливість отримати заявнику статус внутрішньо переміщеної особи. Також зазначив, що батькам заявника такий статус надали. Письмової відмови органу соціального захисту у заявника немає.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьк (Куйбишевський район), що підтверджується свідоцтвом про народження, видане відділом реєстрації актів громадянського стану Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька від 07.03.2002 та зроблено відповідний запис за № 133 (серія НОМЕР_2 ).
Разом з тим, вбачається, що дані про дату та місце народження заявника внесені до Єдиного державного демографічного реєстру, що підтверджується Довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 715385-2021 від 12.05.2021.
З матеріалів заяви встановлено, що батьками ОСОБА_1 є мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_2 та відмітками у паспортах ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, що підтверджується відповідним штампом в паспорті ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 , виданого Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 28.03.2000.
Батько заявника ОСОБА_3 був зареєстрований з 12.11.2002 за адресою: АДРЕСА_1 , разом з тим з долучених до матеріалів справи доказів не встановлено місце реєстрації матері заявника ОСОБА_2 .
В матеріалах справи міститься копії проїзного документу дитини ОСОБА_1 серії НОМЕР_7, виданий органом № 8089 в місті Донецьку, де він був дійсний до 25.02.2017. В даному документі зазначено її місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 8031-345429-2017 від 21.03.2017, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстроване.
З 01.07.2025 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2025/008739113 від 01.077.2025.
Згідно ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав і інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Статтею 256 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, перелік яких наведено в частині першій зазначеної статті.
Разом з тим, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, підставою звернення ОСОБА_1 до суду в порядку окремого провадження стала необхідність підтвердження судом наявності юридичного факту її проживання, як дитини, на території на тимчасово окупованій території, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.
Застосуванню до врегулювання виниклих правовідносин підлягають положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VІІ з відповідними змінами, яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо-переміщених осіб.
Так згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з викладеного вбачається, що встановлення факту внутрішнього переміщення здійснюється структурним підрозділом з питань соціального захисту населення за місце проживання такої особи на підставі виданої ним довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази про те, що заявник зверталася до Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з метою отримання статусу внутрішньо переміщеної особи.
Оскільки Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено порядок встановлення факту внутрішнього переміщення і взяття на облік, це виключає встановлення судом такого факту в порядку окремого провадження.
Повідомлення представника заявника у судовому засіданні про усну відмову Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації у постановленні ОСОБА_1 на облік як внутрішньо-переміщеної особи не є підставою для захисту її прав судом у спосіб подання заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви.
Керуючись ст. ст. 10, 76-80, 263-265, 273, 293, 294, 315-317, 319, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволені заяви поданої у порядку окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення факту проживання дитини на тимчасово окупованій території - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
заінтересована особа Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, місце знаходження -місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 31-Б, РНОКПП 37393782.
Суддя О. І. Якимець