печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4163/25-ц
Пр. № 2-390/25
22 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Козлова Р.Ю.,
при секретарі Іваненку С.С.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивач звернулася до суду з даним позовом, просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25% (відсотків) з усіх видів доходу (заробітку), починаючи з 21 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову, позивачка зазначила, що в 2009 році вона та відповідач познайомились, проживали однією сім'єю з 2010 року без реєстрації шлюбу.
За час спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення сімейних відносин між позивачкою та відповідачем дитина проживає разом з позивачкою.
Позивачка та відповідач та і не дійшли згоди щодо розміру аліментів, які він має сплачувати на утримання дитини.
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивачка просить суд задовольнити пред'явлені вимоги у повному обсязі.
У судове засідання позивачка не з'явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, в матеріалах справи наявна позивачки про розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив.
За таких обставин, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності учасників справи за правилами заочного позовного провадження відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву на позов не подав.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що в 2009 році позивачка та відповідач познайомились, проживали однією сім'єю з 2010 року без реєстрації шлюбу.
За час спільного проживання у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після припинення відносин між сторонами дитина залишилася проживати разом з позивачкою, що відповідачем у ході розгляду справи не спростовано.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначає, що дитина проживає разом з нею та перебуває на її повному утриманні, однак вони з відповідачем так і не дійшли згоди щодо розміру аліментів, які він має сплачувати на утримання дитини.
У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За приписами частини 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов'язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов'язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною (кровний зв'язок між батьками та дитиною або зв'язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
У відповідності до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька дитини визначається судом.
Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч.2 ст. 184 СК України).
У відповідності до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Таким чином, аліменти підлягають стягненню з 21 січня 2025 року.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
З огляду на встановлені у справі обставини, що мають юридичне значення та наведені положення Закону, суд вважає необхідним присудити до стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25% (відсотків) з усіх видів доходу (заробітку), починаючи з 21 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Визначаючи вказаний розмір аліментів, враховує стан здоров'я позивача, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення та визнання позову відповідачем.
Оскільки судом задоволено позов а позивач згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 80, 84,110,112, 113, 180, 181, 182, 183, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2,10,76-81, 141-142, 200, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25% (відсотків) з усіх видів доходу (заробітку), починаючи з 21 січня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 25% (відсотків) з усіх видів доходу (заробітку), починаючи з 21 січня 2025 року в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.
Повне рішення суду складено 22 травня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Суддя