Справа № 703/4770/25
2-н/703/1002/25
про відмову у видачі судового наказу
06 серпня 2025 року м. Сміла
Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Волосовський В.В., розглянувши заяву акціонерного товариства «Черкасиобленерго», від імені якого діє відокремлений структурний підрозділ «Смілянські енергетичні мережі» АТ «Черкасиобленерго», про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,-
АТ «Черкасиобленерго», від імені якого діє відокремлений структурний підрозділ «Смілянські енергетичні мережі» АТ «Черкасиобленерго» звернулося до суду в порядку наказного провадження з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 2401 грн. 68 коп. за період з 01 квітня 2016 року по 01 травня 2017 року.
Суддя, вирішуючи питання щодо можливості видачі судового наказу за вищевказаною заявою, приходить до наступного висновку.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173).
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 160 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Стаття 163 ЦПК України містить вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу, недодержання яких, як передбачено ч. 1 ст. 165 ЦПК України, є безумовною підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються також інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
В частині першій статті 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно пункту 3 цієї частини судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Водночас, п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановленому законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Так, у поданій заяві заявник просить стягнути ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 2401 грн. 68 коп. за період з 01 квітня 2016 року по 01 травня 2017 року.
Заявником на підтвердження заявлених вимог надано копію договору про користування електричною енергією №1547032 від 01.06.2010 року та розрахунок боргу за спожиту електричну енергію відносно споживача ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Так, згідно розрахунку боргу за спожиту електричну енергію по рахунку боржника ОСОБА_1 зазначено період нарахування із 01 березня 2016 року по 01 травня 2017 року.
Відповідно до положень п. 4 договору про користування електричною енергією №1547032 від 01.06.2010 року «Умови та порядок оплати», оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань приладу обліку: - за платіжними документами, що виписуються енергопостачальником. Рахунки оплачуються протягом 10 днів після їх отримання, оплата по абонентським книжкам не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.1 договору).
Відтак, суд констатує, що при застосуванні відповідного порядку оплати, до вимог заявлених АТ «Черкасиобленерго», від імені якого діє відокремлений структурний підрозділ «Смілянські енергетичні мережі» АТ «Черкасиобленерго» в заяві про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що виникла за період з 01 березня 2016 року по 12 березня 2017 року, з урахуванням положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, сплинув строк позовної давності.
При цьому суд відхиляє доводи заявника про те, що ним не пропущений строк позовної давності у зв'язку із запровадженням карантину та дією правового режиму воєнного стану.
В свою чергу, пропуск строку позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Ураховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для відмови у видачі судового наказу з тих підстав, що вимогу пред'явлено за період, що виходить за межі загального строку позовної давності.
За приписами ч. 2 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.
Таким чином, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не позбавляє заявника права звернутися з такими самими вимогами в порядку позовного провадження, та, відповідно, доводити факт переривання строку позовної давності, у разі подання боржником заяви про застосування строку позовної давності.
Згідно частини 2статті 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 165, 258, 261 ЦПК України, суд
Відмовити акціонерному товариству «Черкасиобленерго», від імені якого діє відокремлений структурний підрозділ «Смілянські енергетичні мережі» АТ «Черкасиобленерго» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію, на підставі п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України.
Роз'яснити заявнику право на звернення до суду з зазначеними у заяві про видачу судового наказу вимогами, в порядку позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: В.В. Волосовський