Справа №701/649/25
Провадження №2/701/401/25
07 серпня 2025 рокуМаньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - Маренюка В. Л.
за участю секретаря -Філіпчак Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-ще. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.
На підставу своїх вимог спирається на те, що 4 липня 2020 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 . Шлюб було зареєстровано Маньківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 4 липня 2020 року зроблено запис за №14.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалось, не зійшлись характером. Шлюбні відносини між ними припинені з 02.2024 року. Спільне господарство не ведеться. Тому, він змушений звернутися із заявою про розірвання шлюбу до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 10.07.2025 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач в судове засідання не з?явився, але згідно письмової заяви просить справу розглядати у його відсутність та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, заяви про розгляд справи у її відсутність не надходило. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, системно дослідивши матеріали цивільної справи в їх сукупності, вивчивши правові норми, які регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовну заяву слід задовольнити повністю з наступних підстав.
4 липня 2020 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб Маньківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 4 липня 2020 року зроблено запис за №14.
Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач.
Згідно позовних вимог позивач зазначає, що спільне життя у них не склалось, шлюбні відносини між ними припиненні, спільне господарство не ведуть, подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим, воно суперечить їх інтересам.
Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.
Відповідно до статті 51 Конституції України та ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
Ч. 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України (в редакції на 2007). У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Встановивши, що шлюб між сторонами на даний час носить формальний характер, збереження шлюбу суперечать інтересам сторін, суд дійшов висновку про неможливість збереження шлюбу та наявності підстав для його розірвання, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України).
Вирішуючи даний спір, суд з'ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, враховуючи фактичні взаємовідносин між сторонами.
Частинами першою та другою ст. 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, рішення у справі «Olssonv/Sweden (№2) від 27 листопада 1992 року, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Місце проживання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід встановити за місцем проживання матері - відповідачки по справі, оскільки на даний час дитина перебуває на утриманні матері, проживає разом із нею.
Майновий спір не вирішувався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 56, 104, 110, 112, 113 СК України, суд, -
Позов задоволити.
Шлюб, зареєстрований 4 липня 2020 року Маньківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 4 липаня 2020 року зроблено запис за № 14між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої АДРЕСА_2 ) - РОЗІРВАТИ.
Визначити місцем проживання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері - ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана впродовж тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя В. Л. Маренюк