Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/4501/24
номер провадження 2/695/680/25
01 серпня 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Середи Л.В.,
за участю:
секретаря с/з Біліченко С.В.,
представника позивача адвоката Осьмініна С.Д.,
представника третьої особи адвоката Сизька Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Гельмязівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, про стягнення заборгованості та виселення,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , черес свого представника, адвоката Осьмініна С.Д. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третьої особи Гельмязщівська сільська рада Золотоніського району Черкаської області про стягнення заборгованості та виселення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.12.2021 Гельмязівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області ОСОБА_1 надано дозвіл на укладення договору оренди житлового будинку по АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної часткової власності позивачу та його неповнолітній дочці ОСОБА_3 .. 13.12.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди житлового приміщення з правом викупу.
Позивач наполягає, що відповідач свої зобов'язання за умовами вказаного договору не виконав, орендну плату своєчасно не вніс, повну вартість житлового будинку не компенсував, а тому позивач змушений звернутися до суду із вказаним позовом у якому просив стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди житлового приміщення з правом викупу у розмірі 11 572,40 грн., пеню в сумі 840,40 грн., упущену вигоду в розмірі 11 572,40 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., що в сукупності складає 43 965,20 грн. Крім того позивач просив усунути перешкоди у здійсненні його права користування й розпорядження своїм майном шляхом виселення ОСОБА_2 з вказаного житлового будинку.
Ухвалою судді від 02.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні представник позивача, адвокат Осьмінін С.Д. вимоги позовної заяви підтримали з підстав, які вказані у позовній заяві. Пояснювали, що позов поданий ОСОБА_1 в тому числі в інтересах його доньки, яка станом на дату подання позову уже була повнолітня, жодних довіреностей на право представництва інтересів повнолітньої дочки він не отримував, стверджував, що діє в інтересах сім'ї.
Представник третьої особи, адвокат Сизько Д.Б. вирішення вказаних позовних вимог поклав на розсуд суду.
Належно повідомлений про час та місце розгляду справи і суть позовних вимог відповідач, що стверджується поштовим повідомленням про вручення відправлення, отримане судом 07.03.2025, у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань суду не надав, відзив не подав.
Суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд та звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.
Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18).
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлений відповідач не з'явився в судове засідання, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, суд вважає за можливе розгляд справи проводити за його відсутності.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Згідно з даними свідоцтв про право на спадщину за законом від 10.11.2021, які видано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №1802 та №1797, ОСОБА_4 належала 1/2 частики на праві власності на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 її дочці та чоловіку видано свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку вказаної вище частки будинку.
Рішенням виконкому Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 13.12.2021 за №291 надано дозвіл ОСОБА_1 на укладення договору оренди житлового будинку з прибудовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної часткової власності його неповнолітній дочці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови, що кошти будуть використовуватись на потреби доньки та благоустрій будинку.
Згідно договору оренди житлового приміщення від 13.12.2021р. ОСОБА_1 , що є власником 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах якої діє законний представник її батько ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого уклали договір за яким орендодавець представляє орендареві і членам його родини в користування строком на два роки та одинадцять місяців будинок, за адресою АДРЕСА_1 . За згодою сторін договором встановлено плата за оренду будинку в розмірі 80 дол. США (в еквіваленті на гривні по курсу продажу ПриватБанком на день розрахунку) на місяць.
Договором (п. 2.2.5 Договору) визначено, що не пізніше 15 числа кожного місяця орендарем вноситься плата за оренду. За несвоєчасне внесення платежів оплачується пеня в розрахунку 0.1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 100% суми заборгованості.
Пунктами 3.1.2 та 3.1.3 вказаного договору визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасно вносити плату за оренду та вимагати від орендаря звільнення житлового приміщення після закінчення строку договору оренди.
Згідно п. 5.6 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання і в разі не отримання згоди на розірвання даного договору він пролангується на той самий строк на тих самих умовах.
ОСОБА_1 звернувшись до суду через свого представника вказує, що орендар, тобто ОСОБА_2 умови вказаного договору не виконав, користується вказаним будинком, однак орендну плату не сплачує, а тому просив стягнути з нього на свою користь обраховану ним орендну плату та пеню за несвоєчасну сплату оренди Крім того позивач посилався на те, що в наслідок протиправних дій відповідача він не міг забезпечувати потреби своєї доньки, а тому йому була заподіяна моральна шкода, яка виражалась в душевних стражданнях, напруженості та розчаруванні в наслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань. Таким чином позивач оцінив заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Однак суд, з такими доводами позивача повністю не може погодитись, виходячи з наступного.
Як встановлено судом вище позивачу належить 3/4 частки вказаного будинку по АДРЕСА_1 . Дочці позивача, ОСОБА_3 належить 1/4 частки вказаного будинку.
На момент укладення вказаного договору оренди житлового будинку позивач діяв як законний представник своєї неповнолітньої дочки, яка згідно вказаного вище свідоцтва про право на спадщину за законом народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовна заява подана до суду 27.11.2024р., тобто на момент подання позовної заяви ОСОБА_3 , якій належить 1/4 вказаного будинку була повнолітньою.
Матеріали справи не містять доказів, а позивач та його представник не підтвердили, що вони діють також від імені та в інтересах повнолітньої ОСОБА_3 .
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди житлового приміщення.
Відповідно до положень ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено положеннями ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно положень ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст.638 ЦК України).
Положеннями ч. 1 ст. 759 ЦК визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до cт. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до положень ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно положень ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Положеннями ч. 1 ст. 810 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Аналіз змісту зазначених норм закону свідчить, що істотними умовами договору найму є погодження сторонами предмету договору (об'єкту, який передається в найм), строку його дії та розміру плати. За таких обставин передумовою визнання судом дійсності умов укладеного договору найму є встановлення обставин, які свідчать що сторони досягли згоди по тих умовах, про які заявлено в позовній вимозі.
Відповідно до ч. 3 cт. 815 ЦК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Відповідно до ч. 3 cт. 820 ЦК України, наймач вносить плату за найм житла у строк, встановлений договором найму житла.
Як встановлено вище, договір оренди був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , при цьому ОСОБА_1 діяв також в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ..
Відповідно до ч.ч. 1,3 cт. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта і органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Отже, підписання договору оренди житлового приміщення, свідчить про те, що відповідачу всі умови даного договору цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього.
Оскільки відповідач підтвердив свою згоду та погодився з усіма умовами вищевказаного договору, підписавши його, а тому зазначені умови були прочитані, з якими погодилися сторони.
Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
За змістом ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З аналізу встановлених судом спірних правовідносин, вбачається, що дійсно між сторонами існували договірні відносини, з приводу найму ( оренди ) відповідно до умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв наступний вказаний будинок.
З боку відповідача вказані обставини не були спростовані, хоча останній отримав повідомлення про виклик до суду, що підтверджується відповідним повідомленням, яке повернуто до суду 07.03.2025р., тобто належно був повідомлений про розгляд справи в суді.
Таким чином суд вважає, що матеріалами справи доведено наявність орендних відносин та не виконання орендарем своїх зобов'язань у розмірі, який заявлено позивачем.
Однак суд не погоджується із стягненням заявленої позивачем суми орендної плати.
Як встановлено судом вище вказаний предмет оренди, тобто будинок належить позивачу та його повнолітній дочці.
Згідно з Цивільним кодексом України (ЦК України), зокрема статтею 358, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен співвласник має право на доходи від спільного майна відповідно до розміру своєї частки.
Оскільки дочка на момент подання позову була повнолітньою, вона набула повної цивільної дієздатності (стаття 34 ЦК України) і має самостійно реалізовувати свої права та обов'язки. Батько, тобто позивач, вже не є її законним представником.
Таким чином заборгованість з орендної плати, розмір якої заявлено позивачем та не оспорено відповідачем, а судом не встановлено підстав для її перерахування, підлягає стягненню із відповідача як сторони, яка неналежно виконує умови договору.
У свою чергу така сума підлягає стягненню тільки в межах частки позивача, якщо він не має повноважень від іншого співвласника.
Відтак даний позов про стягнення заборгованості за оренду спільного майна, поданий лише одним зі співвласників, може бути задоволений лише у частині його частки. Суд не має права стягувати заборгованість на користь особи, яка не є позивачем у справі.
Це означає, що позивач, хоч і діє як батько, однак дочка є повнолітньою, може вимагати стягнення орендної плати лише за свою частку у розмірі 3/4.
Виходячи з такого розрахунку сума заборгованості з орендної плати становить 8 679.30 грн.
Щодо стягнення пені за невиконання умов договору оренди, суд зауважує наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в наслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Таким чином суд, встановивши, що відповідачем умови договору оренди належно не виконуються вважає за можливе стягнути із відповідача на користь позивача пеню.
Однак розмір такої пені, який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача підлягає зменшенню з урахуванням наведених вище обставин щодо співвласника даного майна, а тому суд вважає, що стягненню підлягає із відповідача на користь позивача пеня в сумі 615.30 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Судом встановлено, що відповідач дійсно не виконував умови договору, не сплачував орендну плату тому позивач бу4в позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору оренди.
Разом із тим, керуючись ст., ст. 13, 81 ЦПК України суд зазначає, що позивачем не доведено, що вказані грошові кошти, які були ним не отримані були саме значущі для нього, як він зазначає про це у своїй позовній заяві. Суд погоджується, що невиконання орендних зобов'язань відповідачем спричинила позивачу додаткові переживання та нервові напруження, однак суд вважає, що заявлена позивачем сума моральної шкоди в 20 000 грн. є завищеною. Позивачем не наведено суду достатніх аргументів вважати таку суму обґрунтованою. Таким чином суд, керуючись принципом розумності та об'єктивності приходить до висновку, що сума моральної шкоди підлягає зменшенню та вважає, за достатнє стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 2000 грн..
Позивач також просив суд стягнути із відповідача упущену вигоду у розмірі 11 572,40 грн.
Однак суд із вказаною вимогою не погоджується виходячи з наступного.
Частинами першою, другою статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 липня 2020 року у справі № 205/5667/16-ц, від 09 лютого 2023 року у справі № 766/4410/17.
Однак матеріали даної справи не містять жодних доказів наявності таких доходів, наприклад, що інша особа мала намір орендувати вказане майно, тощо.
Відтак суд, керуючись ст. 13, 81 ЦПК України приходить до висновку, що вказані вимоги є безпідставними, належно не доведеними, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про усунення перешкод у праві користування і розпорядження вказаного майна та виселення ОСОБА_2 з житлового будинку що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.
Володіння, користування та розпорядження спільним майном відбувається за спільною згодою. Це означає, що будь-які дії щодо цього майна, включаючи його передачу в оренду, розірвання договору оренди чи виселення особи, повинні бути узгоджені всіма власниками.
Виселення, як форма захисту права власності, є дією щодо розпорядження майном. Один співвласник не має права самостійно, без згоди іншого, виселяти особу, яка користується спільним майном на законних підставах (навіть якщо ці підстави вже припинилися).
Суд не може усувати перешкоди у користуванні майном лише на вимогу одного співвласника, оскільки це може порушити права іншого співвласника та не відповідає принципу згоди.
Таким чином, враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позовні вимоги задоволені частково суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір у пропорційному до задоволених вимог розмірі, що складає 1816,80 грн..
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 80, 81, 89, 128, 130, 133, 141, 187, 211, 247, 263-265, 273, 274 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Гельмязівська сільська рада Золтоніського району Черкаської області, про стягнення заборгованості та виселення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором оренди житлового приміщення від 13.12.2021 року в сумі 8679.30 гривень, пеню в сумі 615.30 гривень та моральну шкоду в сумі 2000.00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування витрат на сплату судового збору в сумі 1816.80 гривень.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06 серпня 2025 року.
Суддя Середа Л.В.