Справа №567/1262/25
Провадження №1-кп/567/128/25
07.08.2025 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю
прокурора ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025181170000118 по обвинуваченню ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Українка Острозького району Рівненської області, зареєстрованої за місцем проживання в АДРЕСА_1 , фактично проживаючої в АДРЕСА_1 , громадянки України, раніше не судимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
встановив:
07.06.2025 біля 14 год. 00 хв., тобто в умовах воєнного стану введеного в дію Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, яким введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та після чого неодноразово продовжено, в тому числі Указом Президента України від 15.04.2023 №235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 №4356-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 09.05.2025 строком на 90 діб, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи по місцю проживання ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 , скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігав, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу таємно викрала грошові кошти в сумі 9000 грн., купюрами номіналом по 500 грн., належні ОСОБА_6 , які зберігались в тумбочці однієї з кімнат житлового будинку.
Під час досудового розслідування між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12025181170000118 від 11.06.2025 та підозрюваною у цьому провадженні ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 27.06.2025 було укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.468, 469, 470, 472 КПК України. Потерпілим надано письмову згоду прокурору на укладення такої угоди.
Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та підозрювана ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті від 27.06.2025, ОСОБА_5 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться їй у провину.
Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинна понести ОСОБА_5 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст.75 КК України передбачено можливість звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачена в підготовчому судовому засіданні, підтримавши угоду, повністю визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України в обсязі обвинувачення, підтвердила фактичні обставини справи та пояснила, що розуміє права, надані їй законом, наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, який буде застосовано до неї у разі затвердження угоди судом та дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Зазначила, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник в підготовчому судовому засіданні проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечив, зазначивши, що його підзахисна свою вину у вчинені кримінального правопорушення як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні визнає, угоду про визнання винуватості уклала добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченої немає.
Потерпілий в поданій на адресу суду заяві підтвердив згоду на затвердження угоди про визнання винуватості та просить здійснювати розгляд справи в його відсутності. Наслідки укладення та затвердження угоди йому зрозумілі.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч.4 ст.468 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачена ОСОБА_5 визнала себе винуватою, відносяться до тяжкого злочину, санкція якого не передбачає інших видів покарання, окрім позбавлення волі.
Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції, яка передбачена ч.4 ст.185 КК України.
Потерпілим надано письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.66 КК України, суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до ст.67 КК України, обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченої, наявність на утриманні ОСОБА_5 малолітньої дитини, а також те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за нею та постійного контролю за її поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за необхідне призначити їй узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.75, 76 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу обвинуваченої, середовище, в якому вона перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 1 рік.
Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення обвинуваченої та відповідає загальним засадам призначення покарання.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, судом встановлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.
При цьому, судом з'ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану та наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог п.7 ч.9 ст.100 КПК України, згідно якої документи, що є речовими доказами, залишаються а матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Керуючись ст.100, 314, 374, 475 КПК України, суд
затвердити угоду від 27.06.2025 про визнання винуватості, укладену між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.
Покласти на ОСОБА_5 , відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Речові докази у справі - три слід пальців рук зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом всього часу його зберігання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1