Справа № 564/613/25
06 серпня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді Снітчук Р.М.
за участі: секретаря Зберун К.Ф.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача адвоката Багацького Є.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Поліський лісовий офіс» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У зазначеній позовній заяві ОСОБА_1 покликається на те, що 02.03.2021 наказом № 45-к призначений на посаду професіонала з анитикорупційної діяльності ДП «Костопільський лісгосп».
01.04.2021 року наказом № 160-к2 зазначену посаду перейменовано на посаду уповноважений з антикорупційної діяльності ДП «Костопільський лісгосп».
10.01.2023 ДП «Костопільський лісгосп» реформовано шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі ДП «Ліси України»).
11.01.2023 наказом № 1-к зарахований на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності державної філії «Костопільське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
24.10.2024 отримав попередження про заплановане вивільнення та припинення трудового договору відповідно до наказу від 18.10.2024 №1868 «Про припинення філії «Костопільске лісове господарство» ДП «Ліси України» шляхом її закриття.
13.01.2025 наказом № 1-к був звільнений із займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності працівників.
Своє звільнення вважає незаконним, оскільки власником не дотримано положень ст. 42 КЗпП України, зокрема не враховано його переважне право на залишення на роботі. Жодних дій із визначення кола осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, власником не вчинялося. Із наявними на момент його звільненя вакантними посадами на підприємстві його ознайомлено не було та іншої роботи на запропоновано.
Просив скасувати наказ від 13.01.2025 № 1-к про його звільнення, поновити на посаді уповноваженого з антикорупційної діяльності філії Костопільске лісове господарство» ДП «Ліси України», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з необгрунтованістю заявлених вимог. При цьому вказав, що відповідно до наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 18 жовтня 2024 року №1868 філію «Костопільське лісове господарство» припинено шляхом її закриття.
Зобов'язано директора філії «Костопільське лісове господарство» забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акта до філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» станом на 31.12.2024; забезпечити передачу активів та пасивів згідно із затвердженим передавальним актом.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2024 «Поліський лісовий офіс» є відокремленим підрозділом у формі філії ДП «Ліси України» (Ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45601597).
У результаті ліквідації філії «Костопільське лісове господарство» ДП «Ліси України» усі майнові та немайнові права, інтереси та обов'язки передані в управління філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Відповідно до п.3.1. Розділу 3 Положення про філію «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», що затверджене наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 03.10.2024 № 1703, - «Філія є відокремленим підрозділом Підприємства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Підприємства».
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 30.09.2021 у справі №462/1930/19, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу.
Згідно із частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідачем проведено скорочення чисельності та штату працівників Філії «Костопільське лісове господарство» ДП «Ліси України» у зв'язку із ліквідацією цього відокремленого підрозділу на підставі наказу підприємства від 18.10.2024 № 1868 «Про припинення філії «Костопільське лісове господарство» ДГП «Ліси України».
Вказаний наказ ДП «Ліси України» від 18 жовтня 2024 року №1868 про припинення філії «Костопільське лісове господарство» ДП "Ліси України» шляхом її закриття ніким не оскаржений. Його дійсність та правомірність не спростовується і позивачем.
Неспростованим та очевидним є також факт виконання директором Філії «Костопільське лісове господарство» вимог п.п. 8 п. 3 зазначеного наказу від 18 жовтня 2024 року №1868 в частині здійснення попередження працівників філії «Костопільське лісове господарство» про припинення цієї філії шляхом її закриття в порядку, передбаченому законодавством.
Директор філії «Костопільське лісове господарство» діяв в межах наданих йому повноважень та суворій відповідності виконання вимог наказу від 18 жовтня 2024 року №1868.
При цьому, позивач оскаржує наказ про своє звільнення, не оскаржуючи наказ, на підставі якого він був виданий.
Вживане у п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України поняття «реорганізація» стосується саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх підрозділів.
Водночас ДП «Ліси України» як юридичну особу не було реорганізовано, а виведення зі штатного розпису штатних одиниць відокремленого підрозділу не є реорганізацією, а свідчить лише про зміну його внутрішньої (організаційної) структури.
На відміну від реорганізації юридичної особи, зміна організаційної структури підприємства може бути підставою для звільнення працівників згідно із п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України лише у випадку скорочення чисельності або штату працівників.
На підставі наказу відповідача від 18.10.2024 № 1868 «Про припинення філії «Костопільське лісове господарство» ДП «Ліси України» було виведено із штатного розкладу підприємства штатні одиниці відокремленого підрозділу - філії «Костопільське лісове господарство» ДП «Ліси України», у якому працював позивач.
Таким чином, зазначені обставини свідчать про те, що у відповідача внаслідок зміни організаційної структури мало місце скорочення чисельності та штату працівників та саме ця підстава і зазначена в наказі про звільнення позивача.
Відповідачем виконано обов'язок, передбачений ст. 48 Закону України "Про зайнятість населення" в частині обов'язкового повідомлення до державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Зокрема, до центру зайнятості 22.10.2024 було подане відповідне повідомлення у встановленій формі 4-ПН «Інформація про заплановане масове звільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці».
Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 201/6689/19 (провадження № 61-5965св20).
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП, згода профспілкової організації на звільнення працівників у зв'язку із ліквідацією не потрібна.
Із врахуванням зазначеного, відповідачем в повній мірі дотримано визначеної законодавством процедури вивільнення.
Частиною другою ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у п. 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України).
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи (частини перша - третя статті 49-2 КЗпП України).
З моменту попередження ОСОБА_1 та по дату його звільнення у ДП «Ліси України» були відсутні вакантні посади, які могли бути йому запропоновані, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку він міг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Продовження роботи чи поновлення ОСОБА_1 на посаді уповноваженого з антикорупційної діяльності філії «Костопільське лісове господарство» ДП «Ліси України» об'єктивно є неможливим, оскільки філія «Костопільське лісове господарство» ДП «Ліси України» припинила будь-яку діяльність і її поновлення є неможливим.
Із врахуванням зазначеного, позивачем об'єктивно не доведено порушення відповідачем вищезгаданих положень законодавства, яким, у свою чергу, в повній мірі дотримано визначеної законодавством процедури вивільнення.
Частинами 2, 3, 4 статті 235, 240-1 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у разі звільнення без законної підстави або з порушенням встановленого порядку.
Враховуючи те, що вимушений прогул відсутній, звільнення позивача є законним, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку не підлягають до задоволення.
У відповіді на відзив позивач вказав, що філія «Поліський лісовий офіс» є новоствореним відокремленим підрозділом ДП «Ліси України» та саме в цій філії він має бути поновлений на роботі, оскільки майно та всі активи філії «Костопільске лісове господарство», в якій він працював, при її припиненні було передано філії "Поліський лісовий офіс". Одночасно з попередженням про звільнення іншу роботу в ДП «Ліси України» йому запропоновано не було, хоча були вільні вакансії. Новий штатний розпис до його відома не доводився, його переважне право на залишення на роботі не враховане, зокрема, що йому залишилося до досягнення пенсійного віку менше 2,5 роки.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити, поновити його на роботі в філії "Поліський лісовий офіс" ДП "Ліси України", виплатити середній заробіток за час вимушеного пргулу.
Представник відповідача Багацький Є.Г. у судовому засіданні позов не визнав, покликаючись на необгрунтованість заявлених вимог. При цьому пояснив, що новоутворена філія «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» не є правонаступником філії «Костопільске лісове госопдарство» ДП «Ліси України», в якій працював позивач. На момент звільнення позивача у філії «Поліський лісовий офіс» були відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу. У зв'язку з ліквідацією філії «Костопільське лісове господарство» було проведено скорочення чисельності працівників та обов'язку пропонувати позивачу вакансії в філії «Поліський лісовий офіс» уповноважена особа не мала. Працівники, які виявили намір працювати в новоствореній філії, подали відповідні заяви про переведення. Такої заяви позивач не подавав.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що 01.03.2021 наказом № 45-к позивач був прийнятий на посаду професіонала з анитикорупційної діяльності ДП «Костопільський лісгосп».
Відповідно до наказу №160-к2 від 01.04.2022 зазначену посаду перейменовано на посаду уповноважений з антикорупційної діяльності.
Із записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 вбачається, що згідно наказу №983 від 04.11.2022 ДП «Костопільський лісгосп» реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Ліси України».
На підставі наказу № 1-к від 10.01.2023 позивача зараховано на посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності.
Наказом ДП «Ліси України» № 1665 від 30.09.2024 створено філію «Поліський лісовий офіс ДП «Ліси України».
Згідно наказу №1703 від 03.10.2024 ДП «Ліси України» затверджено Положення про філію «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», відповідно до якого філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи, діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.
Відповідно до наказу генерального директора ДП «Ліси України» від 18 жовтня 2024 року №1868 «Про припинення філії «Костопільське лісове господарство» ДП «Ліси України» філію «Костопільське лісове господарство» (код ВП 45125729) припинено шляхом її закриття. Активи та пасиви філії «Костопільське лісове господарство» передано до філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».
Наказом ДП «Ліси України» №2338 від 31.12.2024 затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансавох та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Поліським лісовим офісом, зокрема філією «Костопільське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.01.2025 включено відомості щодо відокремленого підрозділу юридичної особи - філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» (Ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 45601597).
Відповідно до наказу ДСГП «Ліси України» № 206 від 24.01.2025 затверджено організацію території земель філії «Поліський лісовий офіс» та ДП «Костопільске лісове господарство» у тому числі передало землі згідно передавального акту від 10.01.2023.
На виконання вимог ст. 48, 50 Закону України «Про зайнятість населення» філією «Костопілське лісове господарство» ДП «Ліси України» 23.10.2024 до центру зайнятості подано інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.
У визначений ст. 49-2 КЗпП України строк, зокрема 24.10.2024 позивача попереджено про заплановане вивільнення та припинення трудового договору відповідно до наказу від 18.10.2024 №1868 «Про припиненя філії «Костопільське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», у зв'язку з її закриттям, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Зазначену обставину позивач підтвердив у ході судового розгляду.
Наказом від 13 січня 2024 № 1-к позивача звільнено з посади уповноваженого з антикорупційної діяльності 13 січня 2025 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП. Підставою звільнення зазначено наказ від 18.10.2024 №1868 «Про припинення філії «Костопільське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», попередженння про заплановане вивільнення та припинення трудового договору.
При цьому суд вважає вірною дату наказу № 1-к про звільнення позивача саме 13 січня 2025 року, що визнавалося сторонами у судовому засіданні.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення,
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).
Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України).
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 49-1 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Однією з найважливіших гарантій для працівників при зміні в організації праці, в тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо та яка з'явилася на підприємстві протягом цього періоду й існувала на день звільнення (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21, від 10 січня 2024 року у справі № 333/4779/20).
Отже, роботодавець має запропонувати працівнику, якого він вивільняє, всі вакансії, які були (з'явилися) на підприємстві, аж до моменту звільнення (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2023 року у справі № 199/4766/21, від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21, від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18, від 30 січня 2020 року у справі № 466/7604/17).
Сам факт зміни в організації праці створює для роботодавця позитивне зобов'язання щодо збереження трудових правовідносин з його працівниками.
Належним виконанням такого зобов'язання є здійснення визначених КЗпП України дій, які зможуть надати працівникові можливість продовжити виконання попередніх функціональних обов'язків, а в разі неможливості, - інших, які відповідають його кваліфікації.
Звільнення з роботи є крайнім заходом у зв'язку з об'єктивною неможливістю збереження трудових правовідносин або ж через небажання працівника продовжувати працювати на запропонованих умовах (найкращих умовах, які роботодавець об'єктивно має змогу запропонувати з урахуванням приписів трудового законодавства з дотриманням прав інших працівників, зокрема щодо переважного права на залишення на роботі).
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17 зазначено: «метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці з одночасною пропозицією іншої роботи в розумінні статті 49-2 КЗпП України є надання працівникові можливості завчасно визначитися з майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу».
Працівник може погодитися з неможливістю продовження трудових правовідносин через зміну в організації праці роботодавця, у зв'язку із чим вправі просити звільнити його з роботи. Проте така неможливість продовження трудових правовідносин безпосередньо пов'язана з фактом належного дотримання роботодавцем своїх зобов'язань щодо працевлаштування працівника, тобто пропозицією всіх вакансій (що існували з моменту повідомлення про наступне вивільнення до дня звільнення працівника), які такий працівник може зайняти з урахуванням його кваліфікації.
Виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці покладається обов'язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.
За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов'язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв'язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Суд вважає доведеною ту обставину, що з 13 січня 2025 року у зв'язку із припиненням філії «Костопільске лісове господарство» ДСГП «Ліси України» у відповідача відбулося скорочення чисельності працівників.
Зі штатного розпису філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» на 2025 року вбачається наявність посади завідувача сектру з питань запобігання та виявлення корупції, уповноваженого з антикорупційної діяльності. Штатний розпис введено в дію з 01.01.2025, позивача звільнено - 13.01.2025.
Із повідомлення ДП «Ліси України» від 08.05.2025 вбачається, що у період із 24.10.2024 до 13.01.2025 були відсутні вакантні посади уповноваженого з антикорупційної діяльності, спеціалістів у юридичному відділі та у відділі кадрів апарату ДП «Ліси України».
Із повідомленння філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» вбачається, що у період з 24.10.2024 до 13.01.2025 були вакантні посади: провідний юрисконсульт відділу юридичних та майнових питань, старшого інспектора з кадрів сектору кадрів, військового обліку та навчання відділу з персоналу.
Із повідомлення філії «Подільський лісовий офіс» ДП «Ліси України від 06.05.2025 вбачається, що у період з 24.10.2024 до 13.01.2025 були навні вакантні посади уповноваженого з антикорупційної діяльності, спеціаліста юридичного відділу, відділу кадрів.
Із повідомлення філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України» вбачається, що вакантних посад у період з 24.10.2024 до 13.01.2025 не було.
Доказів про те, що ОСОБА_1 власником або уповноваженим ним органом було запропоновано іншу роботу в ДП «Ліси України», його філіях не надано.
Із пояснень представника відповідача вбачається, що при закритті філії «Костопільске лісове господарство» ДП «Ліси України», де був працевлаштований позивач, ряд працівників на підставі поданих заяв було переведено до новоствореної філії «Поліський лісовий офіс».
Таким чином встановлено, що при звільненні позивача уповноваженим органом не було дотримано порядку вивільнення працівників, визначеного ст.49-2 КЗпП України, зокрема останньому не було повідомлено про наявність вакантних посад, які б відповідали його кваліфікації, освіті, а також не враховано переважне право на залишеня на роботі.
Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року № 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Позивачем доведено, що його звільнення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 40, 49-2 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 235 КЗпП України разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.
Таким чином судом встановлено, що законної підстави для звільнення позиача з роботи відповідач не мав, тому наказ про його звільнення є незаконним і він має бути поновленим на роботі, оскільки відповідачем не дотримано порядку, визначеного ст. 49-2 КЗпП України, не запропоновано іншої роботи на цьому ж підприємстві, не враховане його переважне право на залишення на роботі.
При цьому кількість днів вимушеного прогулу суд обчислює з 14 січня 2025 року до 06 серпня 2025 року включно.
Із довідки № 25 від 06.02.2025 вбачається, що заробітна плата позивача за останні два місця стновила: листопад 2024 - 27239,40, грудень 2024 17817,51, всього 45056,91 грн. Середня заробітна плата позивача складає 22528 грн. (45056,91 : 2).
Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
За період листопад - грудень 2024 фактична кількість відпрацьованих робочих днів становить 36 днів.
Тому, середньоденна заробітна плата позивача складає 1251 грн. 58 (45056,91 : 36).
Кількість робочих днів з 14.01.2025 по день ухвалення судового рішення становить 147 днів. Таким чином середній заробіток позивача за період з 14 січня до 06 серпня 2025 року становить 183982 грн. 26 коп. (1251,58 х 147).
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачу має бути виплачений у сумі 183982 грн. 26 коп.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, зокрема з відповідача на користь позивача суд стягує понесені ним витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1211 грн. 20 коп.
Витрати зі сплати судового збору за позовними вимогами про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі суд стягує з відповідача на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст. 40, 42, 49-2, 233, 235 Кодексу Законів про працю України, ст. 10 - 13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії "Поліський лісовий офіс" про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ філії «Костопільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 13 січня 2025 року № 1-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді уповноваженого з антикорупційної діяльності філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Стягнути з філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 січня 2025 року до 06 серпня 2025 року в сумі 183982 (сто вісімдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 26 коп., з відрахування сум податків та обов'язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з філії «Поліський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач - ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», м. Київ, вул. Шота Руставелі,9А, ЄДРПОУ 44768034.
Повний текст рішення складено 06 серпня 2025 року.
Суддя: Снітчук Р.М.