Справа № 562/220/25
"01" серпня 2025 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Шуляка А.С., при секретарі судового засідання Солдатовій О.Д., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів цивільну справу за позовом Фермерського господарства «П'ятигірське» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПРАТ «Страхова компанія «Еталон», про відшкодування шкоди, -
Фермерське господарство «П'ятигірське» звернулося до суду з позовом в якому просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ФГ «П'ятигірське» в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди 119379,38 грн.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 травня 2025 року було частково задоволено заяву Фермерського господарства «П'ятигірське» про забезпечення позову та накладено арешт та заборону відчуження майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в межах суми заявлених позовних вимог - 119379,38 грн.
23 липня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Поліщуком Д.В. подано клопотання про зустрічне забезпечення.
Представник відповідача просить застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок Здолбунівського районного суду Рівненської області грошові кошти с сумі понесених судових витрат.
В обґрунтування клопотання вказує на те, що для забезпечення принципу рівності сторін та для уникнення дисбалансу, який виник після винесення судом ухвали про забезпечення позову без вирішення питання про зустрічне забезпечення, слід вирішити питання про зустрічне забезпечення.
За попереднім (орієнтовним) розрахунком, сума судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 10000,00 грн. (витрати на правничу допомогу).
Суд, ознайомившись зі змістом вказаної заяви, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх інтересів державою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Згідно з ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже, з наведеного вбачається, що зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, а невжиття заходів як забезпечення позову, так і зустрічного забезпечення, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, суд враховує, що заходи зустрічного забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, згідно з якою суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Відтак, в контексті вказаних положень закону, особа, звертаючись до суду із заявою про зустрічне забезпечення, повинна аргументувати та довести відповідними доказами в порядку ст. ст.76-81 ЦПК України наявність можливості заподіяння збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у справі.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про зустрічне забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторін, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про зустрічне забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про зустрічне забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до зустрічного забезпечення позову. У вирішенні питання про зустрічне забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо зустрічного забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до зустрічного забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З наведених аргументів у клопотанні та доказів по даній справі, суд приходить до висновку, що обставин, які б свідчили про необхідність обов'язкового зустрічного забезпечення позову, визначених положеннями ч. 3 ст. 154 ЦПК України, представник відповідача не навів.
Отже, приймаючи до уваги, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою на території України, здійснює господарську діяльність, враховуючи зміст правовідносин, що виникли між сторонами, з огляду на обраний вид забезпечення позову, який не впливає на матеріальний стан відповідача, не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування, враховуючи відсутність доказів завдання відповідачу збитків, внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, а також те, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про застосування заходів зустрічного забезпечення позову.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.. ст.. 154, 260, 261 ЦПК України суд
постановив:
В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Поліщука Д.В. про застосування заходів зустрічного забезпечення позову - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя