Справа № 562/1313/25
31.07.2025 року Здолбунівський районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Шуляка А.С.
при секретарі Солдатовій О.Д.
за участю представника позивача Павлюка М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон", ОСОБА_1 про стягнення збитків,
Позивач ПрАТ "Рівнеобленерго" звернулось до суду з позовом до ПрАТ "Страхова компанія "Еталон", ОСОБА_1 в якому просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача вартість робіт на відновлення роботи лінії електропередач в сумі 72082грн.70коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 20.12.2024р. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки BMW 520D із державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись по дорозі у селі Мости (Рівненський район, Рівненська область) у напрямку міста Здолбунів не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався із керуванням у зв'язку із чим злетів із дороги та допустив зіткнення із електроопорою №435 і КТП-304 ф-24-03 «Буща», які є власністю ПрАТ «Рівнеобленерго».
З метою забезпечення населення електроенергією позивачем невідкладно було проведені будівельні роботи щодо ремонту і заміни опор, лінійного обладнання, обладнання підстанції та силового трансформатора, про що складені відповідні локальні кошториси на будівельні роботи.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу BMW 520D із державним номерним знаком НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Еталон»", що підтверджується полісом №CA125072.
В результаті скоєного правопорушення ПрАТ «Рівнеобленерго» була спричинена майнова шкода, вартість відновлювальних робіт складає 72082грн.70коп. Відповідачам направлялись досудові вимоги з метою врегулювання спору, однак, станом на день подачі позову відповідачами завдана майнова шкода не відшкодована, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав.
20.05.2025 до суду від ПрАТ «СК «Еталон» надійшов відзив на позовну, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог, мотивуючи це тим, що дані правовідносини регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц прийшла до висновку , що законодавство України не передбачає солідарного обов'язку страховика та страхувальника, щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Відтак. ПрАТ «СК'Еталон» не може нести солідарну відповідальність разом з іншими відповідачами.
Крім того, ДТП сталась 20.12.2024р., за участю транспортного засобу BMW520D, д.н.з. НОМЕР_2 , забезпеченого полісом СА-0152072, а від ПрАТ «Рівнеобленерго» надійшло повідомлення поштою лише 12.03.2025р., через два з половиною місяці.
Відповідно до пункту 33.3 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди майна зобов'язані зберігати згадане в такому стані, в якому воно знаходилось після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник, а також власники зобов'язані забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна. 05 травня 2025 року аварійним комісаром Дубовик Е.В. було складено рапорт по справі SOS-250313-305946 про неможливість проведення дослідження у зв'язку з тим, що майно відновлено, а також ПрАТ «Рівнеобленерго» не надає свого представника для огляду майна. Також у рапорті зазначено, що 14.03.2025 року ним було здійснено дзвінок за номером НОМЕР_4 до довіреної особи власника майна, ОСОБА_2 , для домовленості про дату і місце, у телефонній розмові представник повідомив, що об'єкт відновлено, так як це об'єкт критичної інфраструктури, також повідомили, що відрядять свого представника, який покаже об'єкт. Проте, представник більше не виходив на контакт, дату огляду так і не вдалося призначити. Позивач не надав для огляду пошкоджену електроопору №435 і КТП-304 ф-24-03 «Буща». Невиконання позивачем, згаданих вище обов'язків не дало можливості страховику самостійно встановити та зафіксувати обсяг заподіяних ДТП пошкоджень і визначити розмір шкоди, завданої ДТП і, як наслідок, визначити розмір страхового відшкодування.
Відповідно до п.п. 37.1.3 п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є «невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом»
21 травня 2025 року представником позивача ПрАТ «Рівнеобленерго» подано відповідь на відзив у якій зазначає, що ПрАТ «Рівнеобленерго» не погоджується з доводами викладеними у відзиві вважає що позивачем доведено належним чином факт заподіяння шкоди, а також її розмір. Оскільки шкоди було завдано забезпеченим транспортним засобом, відшкодування повинно проводитись також страховиком. Відповідно до п. 22.1 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи. Таким чином, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №CA125072, ПрАТ «СК «Еталон» на випадок виникнення деліктного зобов'язання взяло на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку відповідача ОСОБА_1 відшкодувати завдану останнім шкоду.
Позивачем було надіслано до ПрАТ «СК «Еталон» заяву про страхове відшкодування із належними додатками (копії кошторисів, довідок, фотоматеріалів), про що є докази направлення. Станом на дату подання позову жодної відповіді чи дій з боку ПрАТ «СК «Еталон» не вчинено. Таким чином, доводи про відсутність інформації про ДТП є безпідставними. Твердження відповідача про те що останній зв'язувався з представником ПрАТ «Рівнеобленерго» не відповідає дійсності, а долучений рапорт аварійного комісара не підтверджує вказаної обставини
На момент зв'язку з боку комісара, представник ПрАТ «Рівнеобленерго», з яким нібито контактували, перебувала у відпустці, а з 03.04.2025 - звільнена з посади, що підтверджується внутрішніми наказами. Страховик не вживав подальших належних дій для належного контакту із юридичною особою, як передбачено п.п. 34.2, 34.3, 33.3 Закону №1961-IV. Пошкодження майна ПрАТ «Рівнеобленерго» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди призвело до порушення функціонування критично важливих об'єктів електроенергетики - опори №435 і комплектної трансформаторної підстанції КТП-304 ф-24-03 «Буща». У зв'язку з цим, з метою негайного забезпечення безперебійного електропостачання населення та суб'єктів господарювання, позивачем було оперативно організовано та проведено будівельні роботи щодо ремонту і заміни опор, лінійного обладнання, елементів підстанції та силового трансформатора. Про виконання таких робіт складено відповідні локальні кошториси, що долучені до матеріалів справи. Проведення робіт не могло бути відкладене, оскільки відновлення лінії електропередач є складовою частиною забезпечення енергетичної безпеки - стану, який гарантує технічно та економічно безпечне задоволення поточних і перспективних потреб споживачів в електроенергії, а також охорону навколишнього природного середовища. У відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та ліцензійних умов, оператор системи розподілу зобов'язаний забезпечувати надійне, безпечне та безперервне електропостачання, у зв'язку з чим зволікання із проведенням відновлювальних заходів було б протиправним, а подекуди - небезпечним. Таким чином, аргументи ПрАТ «СК «Еталон» про відсутність доступу до пошкодженого майна через його відновлення є юридично неспроможними, оскільки виконання відновлювальних робіт не тільки відповідало об'єктивній необхідності, але й було викликане публічно-правовим обов'язком позивача щодо забезпечення безперервного розподілу електроенергії.
Представник позивача адвокат Павлюк М.Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить задовольнити їх.
Представник відповідача ПрАТ «СК «Еталон» в судове засідання не з'явився, повідомлення про час та місце розгляду справи отримував в електронному кабінеті про, що свідчать відповідна довідка.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило та відзиву на позов відповідач не подав.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки BMW 520D із державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись по дорозі у селі Мости (Рівненський район, Рівненська область) у напрямку міста Здолбунів не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався із керуванням у зв'язку із чим злетів із дороги та допустив зіткнення із електроопорою №435 і КТП-304 ф-24-03 «Буща», які є власністю ПрАТ «Рівнеобленерго».
В пояснювальній записці від 20.12.2024р. на ім'я начальника Здолбунівської дільниці ПрАТ «Рівнеобленерго» ОСОБА_1 підтвердив той факт, що того дня він дійсно автомобілем марки BMW 520D, рухаючись по дорозі у с.Мости - м.Здолбунів злетів із дороги та збив електроопору №435 і КТП-304 ф-24-03 «Буща».
Відповідно до локального кошторису на будівельні роботи №02-01-01 на відшкодування збитків по факту пошкодження ЩТП-304 що на опорі №435 ПЛ-10 кВ Л 24-03 «Буща» збитки становлять 12230,20 грн.
Відповідно до локального кошторису на будівельні роботи №02-01-01 на відшкодування збитків по факту пошкодження опори №435 ПЛ-10 кВ Л 24-03 «Буща» збитки становлять 16047,60 грн.
Згідно локального кошторису на будівельні роботи №02-02-01 на відшкодування збитків по факту пошкодження силового трансформатора ТМГ-40 кВа, ЩТП-304 що на опорі №435 ПЛ-10 кВ Л 24-03 «Буща» збитки становлять 43802,90 грн.
09 березня 2025 року у зв'язку із настанням страхового випадку ПрАТ «Рівнеобленерго» було направлено ПрАТ «СК «Еталон» заяву про виплату страхового відшкодування по страховому випадку від 20.12.2024 разом із підтверджуючими документами.
Відповідь за результатами розгляду вказаної заяви відповідачем ПрАТ «СК «Еталон» позивачу ПрАТ «Рівнеобленерго» не було надано.
24.01.2025 позивачем було скеровано на адресу відповідача ОСОБА_1 претензію-вимогу щодо добровільного відшкодування завданих збитків, яка останнім була залишена поза увагою.
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зроби; або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, основною підставою для відшкодування матеріальних і моральних збитків є винні дії або бездіяльність особи, що її завдала і які виявились наслідком їх спричинення.
За змістом ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.92, володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.
Згідно вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Враховуючи вказані вище положення, а також досліджені матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку ОСОБА_1 слід розцінювати як завдавача шкоди ПрАТ «Рівнеобленерго», внаслідок пошкодження майна останнього в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.12.2024 у с. с.Мости, Рівненського району району Рівненської області за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов'язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
За змістом ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Тобто, виходячи із суті такого страхування, закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, а й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом ст.ст. 9, 22, 31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до п.п. 34.2-34.3 Законy України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Пунктом 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Виняток звільнення осіб, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, від обов'язку збереження пошкодженого майна, передбачений абз. 2 п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
Відповідно до п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Частиною 1 статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідальність ОСОБА_1 застрахована Полісом № СА1125072 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик - ПрАТ «СК «Еталон», забезпечений транспортний засіб - автомобілем марки BMW 520D із державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 22.1 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Таким чином, уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності СА1125072, ПрАТ «СК «Еталон» на випадок виникнення деліктного зобов'язання взяло на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку відповідача ОСОБА_1 відшкодувати завдану останнім шкоду. Крім того, в даному випадку розмір завданої позивачу шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика та є достатнім для відшкодування завданої позивачу внаслідок пошкодження майна матеріальної шкоди, тому поданий позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 04.07.2018 по справі № 755/18006/15-ц, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що особою, яка має відшкодувати завдані в цьому випадку збитки, відповідно до положень закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме ПрАТ «СК «Еталон».
Посилання представника ПрАТ «СК «Еталон» на те, що позивач не надав для огляду пошкоджену електроопору №435 і КТП-304 ф-24-03 «Буща», а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди, спростовуються матеріалами справи, оскільки на підтвердження обставин зазначених в рапорті аварійного комісара Дубовика Е.В. щодо неможливості провести огляду пошкодженого майна, на який посилається позивач, не надано жодних доказів.
Проведення невідкладних робіт з відновлення лінії електропередач зумовлено необхідністю енергетичної безпеки - стану електроенергетики, який гарантує технічно та економічно безпечне задоволення поточних і перспективних потреб споживачів в енергії та охорону навколишнього природного середовища та забезпечення надійного (безперебійного) постачання споживачам електричної енергії.
З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме про стягнення розміру заподіяної позивачеві внаслідок ДТП шкоди з ПрАТ «СК «Еталон».
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності зі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 141, 178, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" 72082 (сімдесят дві тисячі вісімдесят дві) грн 70 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскарженим в Рівненський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго", місцезнаходження: 33013, м.Рівне, вул.Кн.Володимира,71, Код ЄДРПОУ.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон", місцезнаходження: 03067, м.Київ, вул.Гарматна,8, прим.6, Код ЄДРПОУ 20080515.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення виготовлено 04 серпня 2025 року.
Суддя