єдиний унікальний номер справи 546/886/24
номер провадження 2/546/61/25
07 серпня 2025 року м. Решетилівка Полтавська область
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Лівер І.В.,
за участю секретаря судового засідання Лещенко В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Казаков О.А., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування позову позивач вказав, що за час спільного проживання з відповідачкою без реєстрації шлюбу у них народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю яких є відповідачка. Шлюбні відносини між сторонами припинились в 2016 році, діти залишились проживати разом з позивачем. Повнолітня донька на даний час проживає та навчається в м. Полтава. Неповнолітній син з 2016 року проживає разом з позивачем, перебуває на його повному утриманні. Відповідачка ОСОБА_6 тривалий час не спілкується з сином, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, не цікавиться життям сина, самоусунулась від виховання дитини. Згідно акту обстеження умов проживання від 23.08.2024, складеного начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради Гмирею Ю.А., дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з батьком ОСОБА_1 , його дружиною ОСОБА_7 та її сином ОСОБА_8 в будинку АДРЕСА_1 , дитина забезпечена всім необхідним для повноцінного проживання, виховання та розвитку. Відповідно до довідки Опорного закладу «Решетилівський ліцей ім. І.Л. Олійника Решетилівської міської ради» № 01-27/189 від 27.08.2024 дитина ОСОБА_5 навчається в 9-А класі ліцею, батько, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню сина, бере участь у виховних та організаційних заходах класу та навчального закладу, мати, ОСОБА_6 , за роки навчання дитини ні з класним керівником, ні учителями-предметниками з приводу навчання та виховання не спілкувалась, потребами сина не цікавилася ні особисто, ні по телефону, на батьківських зборах жодного разу присутньою не була. На підставі викладеного, позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.09.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 21.01.2025 підготовче провадження в даній справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує, відповідачка не виконує батьківськи обов'язки щодо сина, з моменту проживання сина разом з ним. Він перебуває на службі в лавах Збройних Сил України його син ОСОБА_5 проживає з його дружиною ОСОБА_1 , з якою дитина постійно свариться, готує собі їсти сам, тому в нього є необхідність здійснювати догляд за своїм неповнолітнім сином особисто, для чого йому потрібно звільнитися з військової служби. Також заявив усне клопотання розгляд справи сьогодні, оскільки він є військовослужбовцем, метою подання цього позову є його звільнення з військової служби, рішення в даній справі йому необхідно отримати якомога швидше щоб ініціювати процедуру звільнення зі служби, оскільки це може зайняти значний проміжок часу більше пів року.
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі, зазначивши, що метою подання даного позову є саме позбавлення батьківських прав відповідачки з метою забезпечення інтересів дитини.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Судові повістки, надіслані на адресу відповідачки, повернулися до суду з відміткою пошти - адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідачка відзиву на позов не надала, 16.10.2024 подала до суду заяву від 02.09.2024 про розгляд справи без її участі, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі. Згідно довідки Решетилівського районного Полтавської області про телефонограму, відповідачка передала телефонограму від 15.05.2025, в якій зазначила, що вона заперечує проти заявлених позовних вимог і що з'явиться до суду для подання відповідних клопотань (заяв). Будь-яких інших заяв (клопотань) від відповідачки в даній справі до суду не надходило.
Третя особа Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, подали клопотання від 31.07.2025 про розгляд справи без участі її представника, у прийнятті рішення покладається на розсуд суду.
Третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, пояснень щодо предмету спору не надала.
На виконання вимог ст. 171 СК України у судовому засіданні було з'ясовано думку неповнолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який повідомив, що з матір'ю майже не спілкується близько 5 років, по телефону з нею не говорить, мати його життям не цікавиться, з малолітнього віку проживає разом з батьком та його сім'єю. На питання суду, чи відомо йому, чому батько хоче позбавити його матір батьківських прав, повідомив, що через те, що вона не цікавиться його життям, будь-якого відношення до нього не має. На питання суду, які відносини у нього з дружиною батька, повідомив, що відносини хороші. Крім того, повідомив, що навчається в навчальному закладі «Решетилівський професійний аграрний ліцей ім. І.Г. Боровенського», в гуртожитку не проживає, оскільки йому краще проживати з батьком та його сім'єю.
Дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову, заслухавши позивача та представника, думку дитини, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 13.08.2008.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00046768909 від 31.08.2024, ОСОБА_9 зареєстровано шлюб 30.01.2021, актовий запис № 8, після реєстрації шлюбу присвоєне прізвище ОСОБА_10 .
Як вказав позивач в позовній заяві, сторони припинили спільне проживання з 2016 року, діти, в тому числі неповнолітній ОСОБА_5 , залишилися проживати з батьком - позивачем в даній справі.
Неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з батьком ОСОБА_1 , його дружиною ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_8 в будинку АДРЕСА_1 , дитина забезпечена всім необхідним для повноцінного проживання, виховання та розвитку, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 23.08.2024, складеного начальником служби у справах дітей виконавчого комітету Решетилівської міської ради Гмирею Ю.А.
Згідно наданої копії договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 , є власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно довідки-характеристики на гр. ОСОБА_1 , наданої виконавчим комітетом Решетилівської міської ради, компроментуючих матеріалів на гр. ОСОБА_1 виконавчий комітет Решетилівської міської ради не має, депутатом Решетилівської міської ради не являється.
Згідно довідки Опорного закладу «Решетилівський ліцей ім. І.Л. Олійника Решетилівської міської ради» № 01-27/189 від 27.08.2024 дитина ОСОБА_5 навчається в 9-А класі ліцею. Батько, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню сина, бере участь у виховних та організаційних заходах класу та навчального закладу. Мати, ОСОБА_6 , за роки навчання дитини ні з класним керівником, ні учителями-предметниками з приводу навчання та виховання не спілкувалась, потребами сина не цікавилася ні особисто, ні по телефону, на батьківських зборах жодного разу присутньою не була.
Виконавчим комітетом Решетилівської міської ради, як органом опіки та піклування, складено висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 26.11.2024 року №225, щодо доцільності позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В зазначеному висновку вказано, що ОСОБА_6 жодного разу не зверталася до служби у справах дітей або ж до виконавчого комітету Решетилівської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо усунення перешкод у спілкуванні дитини та визначення способу участі матері у вихованні сина, що є підтвердженням стійкого небажання цікавитися дитиною та її життям, оскільки у спілкуванні з дитиною перешкод не було, але вона свідомо нехтувала своїми батьківськими обов'язками. Разом з тим, матір ОСОБА_6 неодноразово запрошували на засідання Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Решетилівської міської ради для з'ясування її позиції щодо предмету позову, але ОСОБА_6 жодного разу не з'явилася, в телефонному режимі зазначила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Крім того, органом опіки та піклування з'ясовано думку неповнолітнього ОСОБА_5 , який повідомив, що не заперечує проти позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав, оскільки вона не приділяє йому належної уваги, морально та фізично не допомагає, фінансово не утримує, його життям не цікавиться. На підставі викладеного орган опіки та піклування зробив висновок про доцільність позбавлення громадянки ОСОБА_6 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вирішуючи питання про позбавлення батьківських прав, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1-3ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Перелік підстав позбавлення батьківських прав наведено у ст.164 СК України.
Зокрема, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до правових висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17 (провадження № 61-11607св19), від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17 (провадження № 61-18550св19), від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18 (провадження № 61-22060св19), від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17 (провадження №61-4149св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18 (провадження № 61-20399св19), від 13 жовтня 2021 року у справі № 359/8130/19 (провадження № 61-9758св21), позбавлення батьківських прав за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України має такі особливості: ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками; позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України; розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Також, суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висловлені у справі «Мамчур проти України» (№10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року), згідно яких оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (див. рішення у справі Йохансен, зазначеній вище, п. 78; рішення у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France), заява № 35991/04, п. 79, від 10 січня 2008 року; та у справі Р. І Х., зазначеній вище, пп. 73 та 81). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року):
«136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».
У цьому контексті недостатньо встановити, що дитину може бути поміщено у краще середовище для її виховання (див. рішення у справі К. і Т., зазначене вище, п. 173). Не може також бути виправданим захід, що роз'єднує сімейні зв'язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім'ї (див., наприклад, рішення у справі «Савіни проти України»(Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 50, від 18 грудня 2008 року).
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, суд встановив, що сторони по справі припинили спільне проживання з 2016 році і з того часу усі обов'язки щодо виховання, розвитку та навчання дітей виконує позивач.
Однак, сам факт того, що відповідачка припинила спільне проживання з позивачем та дітьми не свідчить про її байдуже ставлення до сина, та не може свідчити про злісне ухилення від участі у його вихованні, свідоме нехтування своїми обов'язками. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідачка в телефонограмі від 15.05.2025 зазначила, що вона заперечує проти заявлених позовних вимог.
Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання одного з батьків до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини. Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49).
Наявності таких обставин у цій справі позивачем не доведено.
Щодо заяви ОСОБА_6 про визнання позовних вимог, суд звертає увагу, що не заперечуючи проти позову, відповідачка не вказувала, що не бажає підтримувати з дитиною зв'язок та бути у житті дитини. Крім того, наявність в матеріалах справи вказаної вище телефонограми спростовує заяву про визнання позову.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 10 листопада 2023 року справі №401/1944/22 заяви відповідачки в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Відтак, заяву матері дитини про визнання позову суд не приймає з підстав, передбачених ч. 4 ст. 206 ЦПК України, оскільки вважає, що визнання відповідачкою позову в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини. Крім того, згідно правової позиції КЦС ВС від 29.11.2023 у справі №670/15704/22, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши водночас обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.
Окрім того, відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як вказано вище, виконавчим комітетом Решетилівської міської ради, як органом опіки та піклування, складено висновок, затверджений рішенням виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 26.11.2024 року №225 про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду (наприклад, постанова від 28 січня 2021 року у справі №753/6498/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №500/6325/17, від 04 липня 2018 року у справі №496/4271/16-а (К/9901/29090/18)) висновок органу опіки та піклування не містить ознак рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії - він не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов'язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер.
Отже, висновок, наданий органом опіки і піклування, є лише одним з доказів у справі, носить рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
Суд враховує результати опитування в судовому засіданні неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який повідомив, що з матір'ю майже не спілкується близько 5 років, по телефону з нею не говорить, мати його життям не цікавиться, з малолітнього віку проживає разом з батьком та його сім'єю. Крім того, під час складання висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав органом опіки та піклування з'ясовано думку неповнолітнього ОСОБА_5 , який повідомив, що не заперечує проти позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав, оскільки вона не приділяє йому належної уваги, морально та фізично не допомагає, фінансово не утримує, його життям не цікавиться.
Щодо вказаної думки дитини, що висловила позицію про необхідність позбавлення батьківських прав, суд враховує наступне.
Озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21)).
Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який призведе до розриву зв'язків дитини із матір'ю, яка не є явно неблагополучною, не становить загрози для сина, заперечує проти позбавлення її батьківських прав, що свідчить про наявний інтерес до дитини.
При вирішенні даного позову, суд також бере до уваги пояснення позивача, надані в засіданні суду, щодо реальної мети звернення до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав, а саме звільнення з військової служби. Крім того, наявність розбіжностей в поясненнях, наданих в засіданні суду позивачем, його представником та неповнолітнім ОСОБА_5 щодо реальних відносин дитини з дружиною позивача також є підтвердженням подання позову з іншою метою ніж та, що зазначена в позові.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, за умови відсутності обґрунтованих підстав, з метою звільнення з військової служби не відповідає засадам добросовісності дій учасників цивільних правовідносин та суперечить інтересам неповнолітньої дитини.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення відповідачки батьківських прав слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення позову без задоволення, понесені стороною позивача судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ;
Представник позивача - ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 ;
Відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Решетилівської міської ради, як орган опіки та піклування, місцезнаходження: вул. Покровська, 14, м. Решетилівка, Полтавська область, Полтавський район, 38400, код ЄДРПОУ 04382895;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав, місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ;
Повний текст рішення складено 07.08.2025 року.
Суддя І.В. Лівер