Справа № 539/3580/25
Провадження № 3/539/932/2025
06 серпня 2025 року місто Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Рудалєва Л.В., розглянувши матеріал, що надійшов від Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
07 червня 2025 року о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї дружини громадянки ОСОБА_2 , в ході якого висловлював погрози фізичною розправою, словесно ображав та наніс декілька ударів рукою по обличчю, внаслідок чого була завдана шкода її фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №396083 стосовно ОСОБА_1 складено 01 липня 2025 року ДОП СДОП ВП Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Семенютою Володимиром Миколайовичем (далі - Протокол)
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
21 липня 2025 року Протокол надійшов для розгляду до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області та призначений до розгляду на 23 липня 2025 року, а в подальшому, - у зв'язку з неявкою порушника, розгляд справи було відкладено на 06 серпня 2025 року
ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав, що вину визнає.
Неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, присутність особи згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов'язковою, а тому її неявка не може бути перешкодою для розгляду судом справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права. Процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання.
Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Під фізичним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП підтверджується:
1. Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07 червня 2025 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_2 звернулася до органів поліції із усною заявою про домашнє насильство.
2. Поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 07 червня 2025 року, яка зазначила про те, що ОСОБА_1 вчини вдома сварку та вдарив її рукою по обличчю.
3. Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, де зазначено про високий рівень небезпеки.
4. Рапортом працівників Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області про те, що 07 червня 2025 року надійшло повідомлення зі служби 102 про вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_1 . Прибувши на місце події було встановлено, що чоловік заявниці, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння 07 червня 2025 року о 08-00 годині ранку вчинив сварку, в ході якої погрожував фізичною розправою та висловлювався нецензурною лайкою в адресу заявниці. До приїзду поліції порушник покинув місце події та пішов у невідомому напрямку.
Зазначені вище докази сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
З урахуванням викладеного, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, доведена повністю.
Як визначено частиною першою статті 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у пункті 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно з якими «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
З огляду на вищевказане, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та вважає за необхідне застосувати до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 (нуль) копійок.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 40-1, 173-2, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 5 Закону України «Про судовий збір», -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 (нуль) копійок.
На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в порядку, визначеному статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Строк пред'явлення документа до виконання 3 місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва