Справа № 526/4248/24
Провадження № 2-а/526/5/2025
іменем України
07 серпня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Киричка С.А.
за участю секретаря - Широколави О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, поліцейського ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області старшого сержанта Дроботі Володимира Вікторовича про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції в Полтавській області, поліцейського ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області старшого сержанта Дроботі Володимира Вікторовича про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3010404 від 08.09.2024 року.
Позивач вважає зазначену вище постанову протиправною та просить її скасувати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський порушив його права, а саме, що будучи нібито учасником ДТП він не мав поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПДР, але, так як не був водієм в розумінні п.1.10 ПДР України постанова є незаконною, у зв'язку з чим обставини справи викладені в постанові не відповідають дійсності, не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях поліцейського. За таких обставин, позивач вважає, що відповідачем були порушені його права, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню. Також просив визнати поважною причину пропуску передбаченого законом строку оскарження постанови про адміністративне правопорушення та поновити його, оскільки оскаржувану постанову він отримав лише 11.11.2024 р. З врахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 22.11.2024 року відкрите провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.
Позивач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 27.11.2024 року.
Відповідач Головне управління національної поліції в Полтавській області копію ухвали про відкриття провадження у справі з доданими до неї матеріалами отримав 29.11.2024 року.
Відповідач ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження з доданими матеріалами отримав 26.11.2024 року.
09.12.2024 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти позову та зазначає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства. Зокрема відповідачем вказано, що 08.09.2024 о 20 год 20 хв на автодорозі Гадяч-Лохвиця поряд з с. Осняги Миргородського району ОСОБА_1 керував автомобілем Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи поліса обов'язкового страхування наземних транспортних засобів порушив п. 3.1Г ПДР України. Зазначені обставини підтверджуються показами свідків події, рапортом повідомлення про подію ДТП, рапортом поліцейського. У зв'язку з наведеним відповідач вважає позов безпідставним, а оскаржувану постанову законною.
У відведений строк, з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, від сторін не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до норм статті 289 КУпАП і частини другої статті 291 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржена протягом 10 днів після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Судом встановлено, що копію вищевказаної постанови позивач отримав 11.11.2024 р., а з позовом звернувся 18.11.2024 року.
За вказаних обставин, враховуючи положення ст. 121 КАС України, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання сторони позивача, та поновити позивачу строк для звернення до суду з вказаним позовом у зв'язку з поважністю причини пропуску строку, яка зазначена в клопотанні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, а також відзив представника відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що згідно постанови ЕНА № 3010404 від 08.09.2024 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425,00 грн., Згідно змісту зазначеної постанови, 08.09.2024 о 22 год. 13 хв., водій ОСОБА_1 в с.Осняги керуючи транспортним засобом Шкода Октавія, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1г ПДР України. У графі «до постанови додаються» - не зазначено додатків. Накладено штраф у розмірі 425 грн.
Згідно п. 2.1. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Приписами підпункту г пункту 2.1 Правил дорожнього руху встановлено, що воді механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності або страховий сертифікат «Зелена картка», виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII) поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Стаття 35 Закону №580-VIII містить перелік випадків у яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, в тому числі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Частина 3 статті 35 Закону №580-VIII передбачає, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Пунктом 10 порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29грудня 2021р. № 1456 (надалі Постанова КМУ №1456) визначено перелік підстав для зупинки транспортного засобу уповноваженою особою, серед яких порушення Правил ПДР та інші, аналогічні тим, які вказані у ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а також інші підстави, що безпосередньо пов'язані з воєнним станом.
Отже цей перелік є вичерпним переліком підстав для зупинки транспортного засобу. Відповідач зазначив причину зупинки транспортного засобу відсутність страхового поліса в учасника ДТП, тобто порушення правил ПДР.
Суд зазначає, що одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
Частина 1 статті 126 КУпАП встановлює, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Саме суб'єкт владних повноважень (відповідач) зобов'язаний довести, що він діяв законно, правомірно, в межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений законом, з дотриманням процедури і з забезпеченням прав особи, якої стосуються вчинювані дії чи прийняті рішення, обґрунтовано, об'єктивно. Також саме відповідач в даній справі повинен надати суду докази на підтвердження наявності події і складу адміністративного правопорушення в діях водія (позивача).
Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.
Відповідачем не надано фактичних даних про вчинення позивачем адміністративного правопорушення на підставі чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Крім того суд зазначає, що відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, щодо прирівняння недоведеної винуватості особи до доведеної невинуватості
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, на час розгляду адміністративної справи щодо позивача були відсутні будь-які фактичні дані, які підтверджували б факт керування транспортним засобом та встановлювали наявність у його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню оскільки свідки не вказували в своїх поясненнях, що саме позивач керував транспортним засобом.
На підставі викладеного, керуючись 7, 251, 258, 280, 289, 291 КУпАП, ст.ст. 2, 4, 8, 9, 11, 72-77, 159-163, 241-244, 246, 250, 255, 268, 269, 271, 272, 286, 292, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для оскарження постанови серії ЕНА №3010404 від 08.09.2024 р. про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, поліцейського ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області старшого сержанта Дроботі Володимира Вікторовича про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі ЕНА №3010404 від 08.09.2024 року винесену поліцейським відділення поліції №1 Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області старшим сержантом поліції Дроботею Володимиром Вікторовичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425гривень.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП від 08.09.2024 року - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.08.2025 року.
Суддя: С. А. Киричок