05.08.2025 Єдиний унікальний № 371/1059/24
05 серпня 2025 року м. Миронівка
ЄУН 371/1059/24
Провадження № 1-кс/371/262/24
Слідчий суддя Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 1202411220000199, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2024 року за частиною першою статті 190, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України,
Прокурор звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні 12024111220000199, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2024 року за частиною першою статті 190, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
У клопотанні вказала, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків): заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною першою статті 190 КК України; складанні та видачі приватним підприємцем завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення та надають певні права, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною другою статті 358 КК України; використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.
Прокурором, в порядку статті 128 КПК України, в інтересах держави в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області до підозрюваного ОСОБА_2 пред'явлено цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в сумі 61 374, 94 гривень.
Прокурором отримала інформація про наявність у підозрюваного на праві власності нерухомого та рухомого майна.
У клопотанні заявлено вимогу про арешт матеріальних об'єктів у виді:
1.Автомобіля марки «MAN» моделі «TGX 26.460», 2019 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 ;
2.Приміщення в комплексі нежитлових будівель і споруд бази відпочинку «Нива», загальною площею 20 м2, житловою площею 13,3 м2, що розташоване за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, село Більшовик, вулиця Миру, будинок 80.
Обґрунтування необхідності арешту полягає в тому, що в разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та задоволення поданого прокурором в інтересах держави позову про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, із ОСОБА_3 на користь Миронівської міської ради Обухівського району Київської області підлягатимуть стягненню кошти в сумі 61 374, 94 гривень.
За положеннями статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
У судове засідання прокурор та власник майна не з'явилися.
Оцінка змісту клопотання та наданих матеріалів вказують на відсутність підстав для задоволення клопотання.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі статтями 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого/прокурора, який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно із частиною другою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до статті 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням із прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Слідчим суддею встановлено такі обставини.
11 липня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111220000199 внесені відомості про кримінальне провадження за фактом привласнення бюджетних коштів, виділених на капітальний ремонт покрівлі будівлі комунального закладу Миронівської міської ради «Миронівський краєзнавчий музей» у місті Миронівка Обухівського району Київської області.
Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало повідомлення ОСОБА_4 . Ці обставини підтверджені даними Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_2 підозрюється в тому, що, будучи фізичною особою-підприємцем, 29 серпня 2023 року уклав з Комунальним закладом Миронівської міської ради «Миронівський краєзнавчий музей» договір № 47 на виконання робіт: «Капітальний ремонт покрівлі комунального закладу Миронівської міської ради «Миронівський краєзнавчий музей» за адресою: вулиця Соборності, 62 в місті Миронівка Обухівського району Київської області», на загальну суму 1 168 000,00 гривень, без ПДВ, строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
Маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном у виді коштів Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, шляхом обману, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 22 грудня 2023 року, ОСОБА_2 , не маючи наміру в повному обсязі виконати роботи та використати матеріали за договором, в порушення вимог вказаного договору, не виконавши в повному обсязі передбачені договором роботи, достовірно знаючи про невідповідність виконаних робіт проектно-кошторисній документації, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб склав та підписав документи у виді акта № 3 (форми № КБ-2в) за грудень 2023 від 22 грудня 2023 року на виконання робіт за договором та довідку від 22 грудня 2023 року про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року (форми № КБ-3) до договору № 47 від 29 серпня 2023 року, в які вніс завідомо неправдиві відомості про завищені обсяги робіт на загальну суму 61 374, 94 гривень, які виконані та використані не були, тобто зазначив завищені об'єми вартості виконаних робіт та використаних матеріалів, які у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці передав до КЗ ММР «Миронівський краєзнавчий музей» для прийняття виконаних будівельних робіт та підписання наданих документів.
Вказані документи ОСОБА_2 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 22 грудня 2023 року, подав до КЗ ММР «Миронівський краєзнавчий музей» з метою подальшого перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_2 грошових коштів за виконання робіт, згідно розробленої проектно-кошторисної документації, у сумі 261 375, 11 гривень, з яких за фактично невиконані роботи в сумі 61 374, 94 гривень.
На підставі вказаних документів бухгалтерією КЗ ММР «Миронівський краєзнавчий музей» підготовлено платіжне доручення № 5 від 27 грудня 2023 року, відповідно до якого на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 № НОМЕР_3 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк», з казначейського розрахункового рахунку КЗ ММР «Миронівський краєзнавчий музей» № НОМЕР_4 , здійснено перерахування грошових коштів в сумі 261 375, 11 гривень, з яких 61 374, 94 гривень є вартістю фактично невиконаних робіт по договору та матеріальною шкодою (збитком) спричиненим Миронівській міській раді Обухівського району Київської області.
Тобто, ФОП ОСОБА_2 в період часу з 29 серпня 2023 року до 22 грудня 2023 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, як фізична особа-підприємець, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, склав документи, в які вніс неправдиві відомості, використав такі документи, після надходження на свій розрахунковий рахунок грошових коштів за роботи, які не були виконані, шляхом обману заволодів чужим майном у виді бюджетних коштів у сумі 61 374, 94 гривень, чим заподіяв державі в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області майнової шкоди на вказану суму.
До клопотання прокурором додано протокол огляду місця події від 27 серпня 2024 року, висновок судової будівельно-технічної експертизи від 12 червня 2025 року, яким підтверджено вартість фактично виконаних робіт за договором, висновок судової економічної експертизи від 23 червня 2025 року, яким підтверджено розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок завищення вартості виконаних підозрюваним робіт за договором № 47 від 29 серпня 2023 року, висновок почеркознавчої експертизи від 05 вересня 2024 року.
28 липня 2025 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.
31 липня 2025 року прокурором, в порядку статті 128 КПК України, складено цивільний позов в інтересах держави в особі Миронівської міської ради Обухівського району Київської області до підозрюваного ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, в сумі 61 374, 94 гривень.
Матеріали клопотання, яке також складено 31 липня 2025 року, містять відомості про те, що з фактом подання прокурором цивільного позову у кримінальному провадженні, заявленого в інтересах держави, підозрюваний та його захисник обізнані, копії позовної заяви ними отримано.
Згідно правил пункту 4 частини другої статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами частини 6 вказаної статті, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до даних долученої до клопотання копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 437637885 від 31 липня 2025 року, підозрюваний ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2014 року є власником нерухомого майна у виді : приміщення в комплексі нежитлових будівель і споруд бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 20 м2, житловою площею 13,3 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Докази про вартість цього нерухомого майна прокурором не додані до клопотання.
За даними наданої інформаційної довідки Територіального сервісного центру № 3244 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях від 03 липня 2025 року, за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль марки «MAN» моделі «TGX 26.460», 2019 року випуску, синього кольору, номер шасі НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .
Ймовірно як доказ вартості належного підозрюваному рухомого майна, прокурором додано витяг з сайту оголошень про продаж автомобіля на AutoRIA, за відомостями якого автомобіль марки «MAN» моделі «TGX», 2010 року випуску, продається за кошти в сумі 9000 доларів США.
Вказана сума перевищує суму заявленого прокурором цивільного позову, навіть не зважаючи на ті обставини, що оголошення про продаж містить відомості про автомобіль такої ж марки, 2010 року випуску, тоді як підозрюваний є власником автомобіля 2019 року випуску.
Вартість продажу авто на AutoRIA в Україні залежить від багатьох факторів, таких як марка, модель, рік випуску, пробіг, технічний стан та інші. AutoRIA не встановлює фіксованих цін, а лише надає платформу для розміщення оголошень про продаж. Для визначення вартості автомобіля ймовірно були підстави переглянути оголошення на AutoRIA з аналогічними характеристиками, щоб отримати дані про його ринкову ціну.
Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до норм глав 10 та 17 КПК України правові підстави, з яких вноситься клопотання про накладення арешту, та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.
Згідно із частиною першою статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Обов'язок доведення необхідності застосування цього засобу забезпечення та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Згідно положень статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Засада недоторканності права власності у кримінальному провадженні випливає із поваги до права власності, позбавлення права власності та контролю з боку держави щодо використання власності, які закріплені у статті 1 Першого Протоколу.
Правові позиції Європейського суду з прав людини по відношенню до засади недоторканості права власності у кримінальному провадженні виражаються у праві осіб вільно, безперешкодно та в повному обсязі здійснювати правомочності власника щодо свого майна. Проте, у певних випадках право власності може бути обмежене в результаті відповідного втручання держави. Основними формами такого втручання є позбавлення права власності і прийняття державою заходів з контролю за використанням права власності. Критерії допустимості подібного втручання спочатку сформульовані в самому тексті ст. 1 Першого Протоколу, а потім були розвинені і доповнені Європейським судом з прав людини. В результаті склалося три основних критерії допустимості втручання держави у право власності: 1) втручання повинно здійснюватися, виходячи із загального інтересу; 2) на підставі закону; 3) із дотриманням принципу балансу приватних та публічних інтересів.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Тобто, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчий суддя дійшов висновку, що арешт всього належного підозрюваному майна є істотним втручанням у його право власності, яке не є пропорційним до мети його застосування.
Враховуючи мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
З огляду на обставини кримінального правопорушення, такий арешт явно не відповідає меті забезпечити заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов та, відповідно, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, розмір якої склав 61 374, 94 гривень.
У випадку арешту нерухомого та рухомого майна підозрюваного, належні заходи до встановлення вартості якого прокурором не застосовувалися, та вартість якого, очевидно, є значно вищою за розмір спричиненої кримінальним правопорушенням шкоди, не можна стверджувати про розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
На думку слідчого судді, ініціювання питання про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.
Прокурор у клопотанні, в порушення вимог статей 171, 173 КПК України, не оцінила розумність і співрозмірність обмеження права власності на все майно підозрюваного завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна, не довела необхідність арешту майна з врахуванням конкретних обставин справи, не довела будь-яких ризиків, які визначені Законом.
Прокурором не доведено обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 132 КПК України про те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні.
Можливості арештувати частину майна з наведеного прокурором переліку, слідчий суддя позбавлений можливості, оскільки в межах розгляду клопотання не наділений повноваження здійснювати оцінку майна, докази про вартість якого у матеріалах клопотання відсутні.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Обставини, які досліджені під час розгляду клопотання та оцінені відповідно до вимог статті 94 КПК України, свідчать про необґрунтованість клопотання про арешт майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024111220000199, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2024 року за частиною першою статті 190, частиною другою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1