Справа № 369/9587/21
Провадження № 2/369/234/25
Іменем України
09.07.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря ГуленкоО.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У липні 2021 року до суду надійшла позовна заява про стягнення з Відповідача ОСОБА_2 майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Свої вимоги Позивач обґрунтовував тим, що 15 грудня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода у якій Відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 110 DKA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Набережна, 8 в с. Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області, при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав перевагу в русі автомобілю «Land Rover Discovery», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу, який рухався головною дорогою, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.02.2020 року визнано Відповідача ОСОБА_2 винним, притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП.
На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Mercedes-Benz 110 DKA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ 9261246 від 22.01.2019 року.
19.12.2019 року Позивач звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» з письмовим повідомленням та поясненням про ДТП і вже 25.02.2020 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснила позивачу виплату (страхове відшкодування) по вище зазначеній страховій справі в розмірі 37 968,26 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №40856 від 25.02.2020 року.
Однак, як зазначає Позивач, відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ № 702/12-20 від 23 березня 2021 року наданим ТОВ «Клевер Експерт» вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Land Rover Discovery», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 65 537,25 грн. та вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Land Rover Discovery», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей становить - 121 084,69 грн.
Таким чином, Позивач вважав за необхідне стягнути з Відповідача ОСОБА_2 не виплачену частину відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також стягнути моральну шкоду.
Просив суд стягнути з Відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
майнову шкоду у розмірі 83116,43 грн;
моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн;
судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 931,16 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.07.2021 року у даній справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.11.2021 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
17 травня 2022 року від Відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві Відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги частково. В частині стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, Відповідач визнав позовні вимоги в сумі 2000,00 гривень, виходячи з розміру безумовної франшизи передбаченої умовами договору страхування. Пояснює, що решту суми повинен компенсувати страховик цивільно-правової відповідальності в рамках встановленого полісом АМ9261246 ліміту страхового відшкодування за матеріальну шкоду - 100000,00 грн. Також вважає, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 702/12-20 від 23 березня 2021 року, наданий Позивачем, не відповідає вимогам процесуального закону щодо належності і допустимості доказів, оскільки Звіт не є висновком експерта, а суб'єкт оціночної діяльності не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Також Відповідач ОСОБА_2 у відзиві частково визнав позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000,00 гривень, стверджуючи, що внаслідок ДТП шкоди здоров'ю Позивача не завдано, а сильні душевні страждання не обґрунтовані.
06 червня 2022 року до суду від Позивача надійшла відповідь на відзив Відповідача ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» жодним чином не зазначено, що страхувальник обмежений у виплаті завданої шкоди лише виключно розміром франшизи, тобто згаданих 2000 гривень. Вказує, що якщо Позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичною вартістю ремонту і сумою страхового відшкодування, а право звернутись до суду із позовом про відшкодування завданої шкоди саме до особи, яка завдала шкоди майну, чітко передбачено нормами ЦК України. Позивач не згоден із аргументами Відповідача ОСОБА_2 щодо неналежності та недопустимості Звіту про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ № 702/12-20 від 23 березня 2021 року з огляду на повну відповідність такої оцінки вимогам та нормам діючого законодавства. Вказує, що Звіт проведений згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»; Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440; Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092. Позивач зазначив, що Відповідач не вказує на порушення норм законодавства при проведенні оцінки і таким чином не доводить обставин, на які посилається.
Позивач у відповіді на відзив наполягає на стягненні моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн., пояснюючи це значним пошкодженням майна внаслідок ДТП, в результаті чого Позивач переніс сильні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді емоційного стресу і не можливістю тривалий час використовувати свою власність за її прямим призначенням.
22 липня 2022 року від представника Відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення, у яких наполягається на призначенні судової автотоварознавчої експертизи.
Через канцелярію суду представником Відповідача ОСОБА_2 направлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна». Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2023 року клопотання Відповідач ОСОБА_2 про залучення третьої особи задоволено.
Через канцелярію суду представником Відповідача ОСОБА_2 направлено клопотання про витребування доказів. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.05.2023 року суд задовольнив клопотання Відповідача про витребування доказів.
Через канцелярію суду представником Відповідача ОСОБА_2 направлено клопотання про призначення експертизи. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.05.2023 року у задоволенні клопотання Відповідача ОСОБА_2 про призначення судової автотоварознавчої експертизи відмовлено.
02 жовтня 2023 року від представника Позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копії Рецензії на «Звіт № 223146 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу» вих. № 15.09.23-1.
02 жовтня 2023 року від представника Позивача надійшла заява про залучення співвідповідача у справу та повернення на стадію підготовчого провадження, залучення до розгляду справи у якості співвідповідача - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи: 20782312; адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40); прийняття заяви про зміну предмету позову шляхом заміни первісних позовних вимог наступними позовними вимогами:
- стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 55 547, 44 грн (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок сім гривень 44 копійки).
- стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи: 20782312; адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 27 568, 99 грн (двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 99 копійок).
- стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).
- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 931,16 гривня (дев'ятсот тридцять одна гривня 16 копійок) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Свою заяву про зміну предмету позову обґрунтував тим, шо у зв'язку зі зміною у грудні 2021 року Великою Палатою Верховного Суду позиції щодо вирішення таких спорів та відступлення від попередніх висновків, що були актуальні на момент подання позову - первісні позовні вимоги не відповідали новому підходу судів до вирішення спорів. У новому висновку Велика Палата Верховного Суду вказує на необхідність відшкодування шкоди саме страховиком в межах страхової виплати передбаченої договором, а також особою, що завдала шкоди у випадку перевищення розміру шкоди граничної суми страхового відшкодування. Таким чином, Позивач вважав за необхідне залучити у справу у якості співвідповідача - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи: 20782312) та змінити позовні вимоги розділивши необхідність відшкодування завданої шкоди між відповідачами.
У судове засідання 06.11.2023 учасники справи не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник Позивача подав через канцелярію суду заяву про проведення засідання у його відсутності. Просив суд розглянути та задовольнити заяву про повернення на стадію підготовчого провадження, заяву про залучення співвідповідача.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.11.2023 року у даній справі задоволено заяву представника Позивача про залучення співвідповідача по цивільній справі. Залучено до участі у справі у якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи: 20782312; адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40). Встановлено строк відповідачу для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.11.2023 року у даній справі задоволено заяву представника Позивача та повернено цивільну справу на стадію підготовчого провадження.
Відповідач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» правом на подання відзиву не скористався. При цьому, 14.08.2024 року від нього до суду надійшли пояснення на позовну заяву по справі №369/9587/21. Відповідач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не погоджується з позовними вимогами, вважає, що повністю виконав своє зобов'язання щодо відшкодування шкоди виходячи з розміру завданих збитків встановлених Звітом №223146, що з урахуванням зносу становить 44 198,71 грн з ПДВ.
Відповідач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» вважає, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 702/12-20 від 23 березня 2021 року, наданий Позивачем, не відповідає законодавству України, оскільки складений через 1,5 роки після дати ДТП, та із порушенням ст. 102 ЦПК України, зокрема експерт не попереджений про кримінальну за дачу завідомо неправдивого висновку. З огляду на це вважає, що немає підстав для виплати Позивачу страхового відшкодування на підставі наданого ним Звіту № 702/12-20 у розмірі більшому, ніж розрахований страховиком.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 2427 від 13.12.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/9587/21 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 13.12.2024 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2024 року суддя Пінкевич Н.С. прийняла до розгляду цивільну справу № 369/9587/21.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 09 липня 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 , Відповідач ОСОБА_2 , та Відповідач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» у судове засідання не з'явились. Про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Від представника Позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності Позивача. Представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача Бідулі І.І. подала суду клопотання про відкладення розгляду справ, у зв'язку з перебуванням її відпустці за межами країни. Дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки справа перебуває на розгляді вже більше чотирьох років, сторони та їх представники мали достатньо часу подати та заявити всі клопотання, подати всі докази для об'єктивного та повного дослідження всіх обставин справи. Жодних клопотань щодо витребування доказів, подання таких доказів представник відповідача не заявив. Крім того, на останні судові засідання представник надсилала постійно клопотання про відкладення з різних підстав.
У відповідності до ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що по справі зібрано достатньо доказів для вирішення її по суті, додаткових заяв/клопотань про витребування доказів, їх подання сторони не заявили та не повідомили суд про причини неможливості подати/заявити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2019 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes-Benz 110 DKA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням Відповідача ОСОБА_2 та транспортного засобу «Land Rover Discovery», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, при зіткненні автомобілі отримали механічні пошкодження.
Транспортний засіб «Land Rover Discovery», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_5 належить на праві власності Позивачу ОСОБА_1 .
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.02.2020 року визнано Відповідача ОСОБА_2 винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП.
Постанова набрала законної сили на час вирішення справи.
Відповідно до з ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто, якщо Позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичною вартістю ремонту і сумою страхового відшкодування.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності що передбачено статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зазначена правова позиція закріплена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz 110 DKA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», що підтверджується полісом ОСЦПВВНТЗ № АМ 9261246 від 22.01.2019 року (ліміт відшкодування становить 100000,00 грн.).
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснено виплату страхового відшкодування на користь Позивача у розмірі 37 968,26 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №40856 від 25.02.2020 року.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема у постановах: від 05 червня 2018 року (справа № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18); від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18); від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18); від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19); від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19).
14 грудня 2021 року Великою Палатою Верховного Суду у справі №147/66/17 було змінено правову позицію щодо вирішення таких спорів та відступлено від попередніх висновків про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У новому висновку Велика Палата Верховного Суду вказує на необхідність відшкодування шкоди саме страховиком в межах страхової виплати передбаченої договором, а також особою, що завдала шкоди у випадку перевищення розміру шкоди граничної суми страхового відшкодування.
У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), Велика Палата Верховного Суду, у пунктах 136, 137 указаної постанови зазначила, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 01.07.2004 року, що діяла на момент вчинення ДТП) страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 01.07.2004 року, що діяла на момент вчинення ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 01.07.2004 року, що діяла на момент вчинення ДТП) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ № 702/12-20 від 23 березня 2021 року підготовлений ТОВ «Клевер Експерт», відповідно до якого: вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Land Rover Discovery», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 65 537,25 грн. та вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Land Rover Discovery», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей становить - 121 084,69 грн.
Також у матеріалах справи наявний Звіт №223146 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, проведений за залученням Страховика, відповідно до якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Land Rover Discovery», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням зносу складає - 44198,71 грн з ПДВ.
З урахуванням подання сторонами спору двох звітів у яких оцінка вартості (розміру) збитків значно відрізняється, суд дослідив наявну в матеріалах справи Рецензію №15.09.23-01 на «Звіт № 223146 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу».
У наданій Рецензії професійний оцінювач ОСОБА_4 (сертифікат № ЕО-119 від 28.04.2021 р., виданий ККН і ФДМУ, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 2817 від 16.05.2055 р., свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 718-ПК від 15.09.2022 р) зазначив, що в ремонтній калькуляції Звіту №223146 оцінювач вносив зміни у вартість запасних частин, матеріалів та кількість нормогодин, але при цьому оцінювач не провів достатнє дослідження ринку вартості запасних частин та не надав декілька аналогів продажу подібних запасних частин, що доводить недостатній рівень збору вихідних даних та цінової інформації. Такі дії оцінювача напевно призвели до викривлення вартостей запасних частин, матеріалів та робіт, що ймовірно підтверджується внесенням змін в стандартні налаштування програмного продукту «система АUDAТЕХ». У висновку Рецензії зазначається, що Звіт № 223146 не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що виплинули на достовірність оцінки.
Описані висновки Рецензії сторонами не спростовані.
Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком при виплаті Позивачу страхового відшкодування було взято за основу Звіт про оцінку майна, який не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що виплинули на достовірність оцінки, а тому Звіт № 223146 не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 77, 78 ЦПК України.
Стосовно заперечень відповідачів щодо недопустимості Звіту про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ № 702/12-20 від 23 березня 2021 року, суд вважає такі заперечення безпідставними, оскільки Звіт № 702/12-20 від 23 березня 2021 року складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт», який має сертифікар оціночної діяльності №601/20 від 14.07.2020 року. Оцінювач ОСОБА_5 , який здійснював оцінку на підставі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №192 від 30.09.2017, має кваліфікацію оцінювача у напрямку оцінки майна: «Оцінка об'єктів в матеріальній формі» та спеціалізацію «Оцінка колісних транспортних засобів». Оцінювач отримав посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №0647-ПК від 08.07.2020 року.
Вказаний Звіт містить повні та об'єктивні відомості про характер пошкоджень транспортного засобу та про розмір завданого збитку, не має будь-яких обмежень для використання у суді, складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 144. При цьому, оцінювач несе відповідальність встановлену законом за складання неправдивого звіту.
Відповідачами не доведено, що оцінювачем включено до переліку пошкоджень такі, які не відносяться до ДТП чи зроблено помилкові висновки щодо розміру завданої шкоди. Відповідачі не обгрунтували та не пояснили в чому звіт є неточним, неправильним, неповним, тощо. Посилання відповідачів на проведення оцінки не відразу після ДТП, а через 1,5 роки не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
На титульній сторінці Звіту про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ № 702/12-20 від 23 березня 2021 року зазначено, що датою оцінки є 20 грудня 2019 року (тобто фактично відразу після ДТП), а 23 березня 2021 року є саме датою складення звіту. Крім того, положеннями Методики не встановлено обмежувального строку на проведення додаткової оцінки та складення звіту з ініціативи постраждалої особи. Таким чином, факт складення звіту у 2021 році при здійсненні самої оцінки у грудні 2019 року жодним чином не впливає на достовірність висновків оцінювача, викладених у Звіті.
Наданий Позивачем звіт відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 144.
Зважаючи на те, що Звіт № 702/12-20 від 23 березня 2021 року, замовлений Позивачем, було виконано оцінювачем, який має відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи, а його висновки, викладені у Звіті про оцінку, узгоджуються із нормами чинного законодавства України у сфері оцінки майна, суд вважає даний доказ належним та допустимим.
Керуючись ст. ст.77-80 ЦПК України, суд при вирішенні спору та визначення розміру завданого збитку, приймає до уваги саме звіт Звіт № 702/12-20 від 23 березня 2021 року складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Клевер Експерт», який є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження дійсної вартості розміру майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Land Rover Discovery», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Land Rover Discovery», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить - 65 537,25 грн з урахуванням зносу. А вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Land Rover Discovery», реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей становить - 121 084,69 грн.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія здійснює відшкодування витрат саме з урахуванням зносу.
Згідно зі Звітом про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ № 702/12-20 від 23 березня 2021 року підготовлений ТОВ «Клевер Експерт» значення фізичного зносу становить коефіцієнт - 0,56. Згідно цього ж звіту визначений розмір «матеріального збитку» (який визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу запасних частин і втрати товарної вартості) становить 65 537,25 грн. Саме ця сума і підлягає відшкодуванню Відповідачем ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».
25 лютого 2020 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснила Позивачу виплату (страхове відшкодування) в розмірі 37 968,26 грн. Таким чином, Позивачем обґрунтовано заявлено позовну вимогу щодо відшкодування шкоди ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в розмірі - 27 568, 99 грн. (65 537,25 - 37 968,26).
Обов'язок виплатити відшкодування виникає у страховика та особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування.
Враховуючи описані розрахунки та обов'язок Відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплатити на користь Позивача розраховану частину матеріального збитку відповідно до законодавства України, то сума, що підлягає сплаті Відповідачем ОСОБА_2 з урахуванням зміни предмету позову становить різницю між фактично завданою Позивачу шкодою внаслідок ДТП, що дорівнює розміру відновлювального ремонту (121 084,69 грн) та розміром матеріального збитку, що підлягає сплаті ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (65 537,25 грн).
Таким чином, Позивачем обґрунтовано заявлено позовну вимогу щодо відшкодування шкоди Відповідачем ОСОБА_2 у розмірі 55 547, 44 грн. (121 084,69 - 65 537,25).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Враховуючи даний висновок та те, що потерпіла особа має право на повне відшкодування збитку від винної особи, тому обґрунтованими є доводи позову щодо стягнення матеріальної шкоди.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача ОСОБА_2 на користь Позивача моральної шкоди в розмірі 10000 грн. суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.
Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4).
Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20.
Позивач, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, посилається на те, що внаслідок ушкодження майна він переніс сильні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді емоційного стресу і не можливістю тривалий час використовувати свою власність за її прямим призначенням, що значно вплинуло на моральний стан Позивача та порушило звичайний режим життя. Позивачем витрачено значний час на проведення експертизи та ремонт автомобіля.
Суд погоджується з тим, що в результаті протиправних дій відповідача позивачу спричинено моральну шкоду.
Суд вважає обґрунтованими доводи Позивача щодо наявності моральної шкоди, проте її розмір вважає завищеним, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині з урахуванням засад розумності та справедливості та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов'язані з оплатою судового збору пропорційно задоволених вимог, у сумі 881,16 грн.
Стягненню на користь Позивача підлягає частина сплаченого судового збору в розмірі:
- 605,47 грн. з Відповідача ОСОБА_2 ;
- 275,69 грн. з Відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».
У зв'язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст. ст. 22, 23, 988, 1167, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 33, 130, 133, 141, 247, 259, 265, 279 ЦПК України, ст. ст. 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 55 547, 44 гривень (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок сім гривень 44 копійки), моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 605,47 гривень (шістсот п'ять гривень 47 копійок).
Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 27 568, 99 гривень (двадцять сім тисяч п'ятсот шістдесят вісім гривень 99 копійок) та судовий збір в розмірі 275,69 гривень (двісті сімдесят п'ять гривень 168копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреа: АДРЕСА_3 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Інформація про відповідача: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ідентифікаційний код юридичної особи: 20782312; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40.
Повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ