Справа № 369/6477/24
Провадження № 2/369/2158/25
Іменем України
07.08.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі судових засідань Гуленко Я.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У квітні 2024 року позивач АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивував тим, що 26.12.2022 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № 1010998378, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 87111,68 грн. У зв'язку із неналежним виконанням умов договору, у відповідача утворилася заборгованість, яка станом на 01.02.2024 року складає загалом 89 749,70 грн., з яких: 73 614,38 грн. заборгованість за кредитом, 5,66 грн. заборгованість по процентам, 16 129,66 грн. заборгованість за комісією.
Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість в розмірі 89 749,70 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.04.2024 року було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість від представника позивача надійшла заява, в якій зазначив, що не заперечує проти розгляду справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі. Ухвалу про відкриття провадження по справі, позовну заяву з додатками відповідач отримав власноруч, про що є відмітка в матеріалах справи.
Письмового відзиву, заперечень, клопотань до суду не подавалось, причини неможливості їх подати суду також не повідомлено.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011 згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд встановив, що 26.12.2022 року ОСОБА_1 підписав заяву №1010998378 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідачу видано кредит у сумі 87111,68 грн. Підписавши вказану заяву, відповідач беззастережно підтвердив, зокрема, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» :pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).
У заяві про приєднання до ДКБО фізичних осіб зазначено, що відповідач просив банк надати йому споживчий кредит на суму 87111,68 грн, на строк 24 місяці, разова комісія 0,00 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1,4%, процентна ставка 0,01%, разова комісія 0,00% від суми кредиту + 0,00 грн., схема повернення кредиту ануїтетна.
26.12.2022 року ОСОБА_1 також був підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, зокрема: сума/ліміт споживчого кредиту 87111,68 грн зі строком користування споживчим кредитом 24 місяців. Зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін. Цільове призначення - загальні споживчі цілі. Розмір стандартної процентної ставки за користування споживчим кредитом 33,857 % річних.
Із змісту Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення ДКБО, яка є складовою частиною договору, слідує, що у ній зазначено умови надання та обслуговування кредитної карти.
Таким чином, між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви №1010998378 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором №1010998378 від 26.12.2022 року, згідно з яким станом на загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 01.02.2024 року складає загалом 89 749,70 грн., з яких: 73 614,38 грн. заборгованість за кредитом, 5,66 грн. заборгованість по процентам, 16 129,66 грн. заборгованість за комісією.
01 лютого 2024 року АТ «ПУМБ» направило ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про необхідність виконати зобов'язання щодо погашення заборгованості на загальну суму 89 749,70 грн., проте відповідач залишив зазначене повідомлення банку без відповіді та задоволення.
Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Приписами ч. 1ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що шляхом підписання заяви №1010998378 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 року укладено кредитний договір, позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит у розмірі 87111,68 грн.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов'язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснював, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу станом на 01.02.2024 року заборгованість за кредитом в сумі 73 614,38 грн.
Також банк нарахував відповідачу відсотки за користування кредитом в сумі 5,66 грн з розрахунку 0,01%, що відповідає умовам договору №1010998378.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотків позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 73 620,04 грн., з яких тіло кредиту - 73 614,38 грн. та 5,66 грн. - проценти за користування кредитом.
Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №1010998378 від 26 грудня 2022 року, суд зазначає наступне.
10.06.2017 набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній на момент укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Установлено, що до загального розміру кредиту включено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1,4%.
Разом з цим, заява № 1010998378 не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, за які установлено таку комісію. Посилання у заяві на те, що зміст комісії визначається у ДКБО колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів ознайомлення ОСОБА_1 і договором комплексного банківського обслуговування.
За таких обставин наявні підстави вважати, що положення кредитного договору, яким передбачено щомісячну плату комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,4% щомісячно, суперечить положенням ч.ч.1,2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемним.
За таких обставин положення договору №1010998378 від 26 грудня 2022 року щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 16 129,66 грн. задоволенню не підлягають.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно вимогп. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК Українисудові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору в сумі 2422,40 гривень, що є мінімальною ставкою, визначеноюст.4 Закону України «Про судовий збір», підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Разом з тим, відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволено на 82 % (73 620,04/ (89749,70/100)), у зв'язку з чим з відповідача на користь банку слід стягнути судові витрати у розмірі 1986,36 грн. ((2422,40 / 100) х 82 %).
На підставі викладеного та керуючись ст. 207, 633, 634, 638, 640, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.2, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223,258, 259, 263-265, 266, 273,280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовну заяву АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №1010998378 від 26 грудня 2022 року у розмірі 73 620,04 грн. (сімдесят три тисячі шістсот двадцять гривень 04 коп.), з яких тіло кредиту - 73 614,38 грн. (сімдесят три тисячі шістсот чотирнадцять гривень 38 коп.) та 5,66 грн.(п'ять гривень 66 коп.) - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 1986,36 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят шість гривень 36 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Інформація про позивача: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк ", код ЄДРПОУ: 14282829, адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ