Справа № 367/383/25
Провадження №3/367/2023/2025
Іменем України
31 липня 2025 року місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., за участі секретаря судового засідання Кравченко О.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Семка В.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Лютіж, Вишгородського району, Київської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого АДРЕСА_1 ,
за частиною першою статті 130 КУпАП, -
установив:
до Ірпінського міського суду Київської області 10.01.2025 надійшла справа з протоколом (серія ААД № 791363) про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний матеріал передано для розгляду судді Білогруд О.О.
Постановою судді від 29.01.2025 справу № 367/383/25 з протоколом серія ААД №791363 від 25.12.2024 стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, повернуто на доопрацювання до Відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції ГУНП в Київській області для належного оформлення, оскільки диск, долучений до матеріалів справи та який зазначений як доказ у протоколі № ААД №791363 від 25.12.2024 не містив будь-яких записів.
28.05.2025 матеріали з протоколом (серія ААД № 791363) про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 повторно надійшли до суду та передано раніше визначеному судді Білогруд О.О. Судове засідання призначено на 02.07.2025.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 25.12.2024 серії ААД № 791363, 25.12.2025 о 22:35 по вулиці Бучанське Шосе, в селищі Гостомель, Бучанського району, Київської області, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки RENAULT DUSTER, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різким запахом алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук, на огляд на стан сп'яніння на місці зупинки чи в медичному закладі відмовився на відео, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.
За ініціативою суду здійснювалося фіксування судового засідання технічними засобами.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у суді 02.07.2025 пояснив, що ввечері 25.12.2024 рухався разом із пасажиром на власному транспортному засобі у напрямку села Лютіж, в селищі Гостомель був зупинений працівниками поліції, причиною зупинки останні указували непристебнутий ремінь безпеки, в подальшому працівниками поліції було озвучено, що він має ознаки алкогольного сп'яніння, однак з цим він не погоджується. Причина зупинки є не законною, у стані алкогольного сп'яніння не перебував, будь-яких ознак сп'яніння не мав, а почервоніння очей, виявлене працівниками поліції, мало місце через особливості роботи ОСОБА_1 , зокрема, він прямував з роботи, де працював на токарному станку з металевими деталями. Разом з тим, звертав увагу суду, що працівники поліції спочатку вважали, що за кермом був пасажир, котрий перебував разом з ним в автомобілі. Вважає, що працівники поліції чинили на нього психологічний тиск, чим викликали недовіру, що стало підставою для відмови у проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку. Щодо відмови проїхати у медичний заклад для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння зауважив, що пропонували проїхати до медичного закладу у місто Ірпінь, що знаходиться у протилежному напрямку від села Лютіж у яке їхав останній, зокрема, зупинка відбулась за годину до початку комендантської години, відтак, не бажаючи порушувати обмеження комендантської години, він відмовився від поїздки до медичного закладу, а оскільки не довіряв працівникам поліції, то відмовився від проходження огляду за допомогою драгера Драгера. Також під час дослідження відеозапису з місця події заявив, що на відрізках часу 22:37 та 22:45 працівники поліції чинили на нього тиск.
Представник ОСОБА_1 адвокат Семко В.Ю. у судовому засіданні підтримав позицію довірителя, вважає, що зупинка транспортного засобу останнього була безпідставною, відтак, усі подальші докази, зібрані поліцейськими на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є нікчемними. Так, всупереч вимогам відомчих інструкцій працівники поліції увімкнули боді-камеру лише під час спілкування з ОСОБА_1 та його пасажиром, відео не містить підтверджень законних підстав зупинки транспортного засобу, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення Правил дорожнього руху, у зв'язку з якими його слід було зупиняти, а тому всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимим доказами його вини. Також зазначив, що на ОСОБА_1 здійснювався тиск, а тому він відмовився проходити огляд, оскільки не довіряв працівникам поліції З огляду на викладене, просив суд закрити провадження за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .
У судовому засіданні 02.07.2025 оголошено перерву на строк до 31.07.2025.
28.07.2025 від адвоката Семка В.Ю. до суду надійшла заява про закриття адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 обґрунтована тим, що у судовому засіданні 02.07.2025 ОСОБА_1 заперечив вживання ним алкогольних напоїв та перебування у стані алкогольного сп'яніння 25.12.2024. Відмову від огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи в медичному закладі він пояснив незаконною зупинкою працівниками поліції автомобіля під його керуванням, подальшим психологічним тиском на нього працівників поліції в пізній час доби, глибокою недовірою до дій працівників поліції, відсутністю правового захисту та відсутністю можливості отримати цей захист за годину до початку комендантського часу, в умовах воєнного стану та ризику в будь-який момент оголошення повітряної тривоги, направленням в медичний огляд в інше місто - Ірпінь, яке є протилежним від напрямку руху автомобіля в с.Лютіж (місце проживання водія), що має значення в наведених умовах. Як свідчить відеозапис, під час оформлення Протоколу дійсно була оголошена повітряна тривога, що вимагає негайно перейти в укриття. Перегляд наявного в матеріалах справи відеозапису на диску підтверджує справедливість доводів ОСОБА_1 . Із відеозапису вбачається психологічний тиск спочатку на пасажира автомобіля, а потім на водія. Як свідчить відеозапис, ОСОБА_1 заперечив вживання алкогольних напоїв (запис 22:42:10). Всупереч твердженням поліцейського, у ОСОБА_1 відсутні ознаки алкогольного сп'яніння - хода тверда, мова чітка, тремтіння рук відсутнє, поведінка адекватна, почервоніння очей не видно. Додатково, всупереч вимогам Інструкції, включення відеореєстратора відбулось після зупинки автомобіля, що не дає можливості з'ясувати та підтвердити підставу зупинки автомобіля. Доказів, які б свідчили про обґрунтованість зупинки транспортного засобу, відеозапис не містить. Направлені до суду матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 також не містять обґрунтування причини зупинки транспортного засобу, яким він керував. Матеріали справи свідчать ,що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень ПДР, які б відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Таким чином, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення ПДР, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Зупинка водія поліцією «просто так» не є законною, тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний. На підставі викладеного просив суд провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні 31.07.2025 ОСОБА_1 та його захисник Семко В.Ю. підтримали раніше висловлену позицію, просили провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (статті 252 КУпАП).
За змістом частини другої статті 7 КУпАП провадження в справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до абзацу 2 частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу 5 частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Водночас Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29.06.2007) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає декілька альтернативних діянь, які є окремими складами цього адміністративного правопорушення, серед яких відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частинами другою, третьою та п'ятою статті 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Згідно із пунктом 7 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у сукупності підтверджується дослідженими доказами, саме: відомостями, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 25.12.2024 серії ААД №791363; наявністю письмового направлення водія ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння; відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції, які містяться на DVD диску, з яких убачається, що одразу після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 виходить з автомобіля зі сторони водія, також зафіксовано неодноразові відмови від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , хоча працівник поліції попереджав, що стосовно нього може бути складено протокол за статтею 130 КУпАП.
Щодо тверджень ОСОБА_1 та захисника Семка В.Ю. про неправомірність зупинки судом зауважується таке. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що 25.12.2024 саме він перебував за кермом транспортного засобу, працівники поліції його зупинили. За результатами працівниками поліції було складено протокол за частиною першою статті 130 КУпАП та складено постанову про притягнення його до відповідальності за не пристебнуті ремені безпеки. Указану постану ним оскаржено не було, штраф ним сплачено добровільно. Також суд враховує, що на разі в Україні діє воєнний стан, відповідно пункту 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456, уповноважені особи, якими є працівники Національної поліції, мають право зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема порушення водієм Правил дорожнього руху. За результатами зупинки ОСОБА_1 25.12.2024 працівниками поліції також складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності і ОСОБА_1 , навіть при не згоді з обставинами указаними в ній (про що він зазначив у суді), постанову оскаржено не було та добровільно сплачено штраф. В цьому випадку позицію ОСОБА_1 про те, що він вважав, що указані протокол та постанова будуть розглядатися судом одночасно є неспроможною, оскільки презюмуючи, що він, як водій транспортного засобу - джерела підвищеної небезпеки, з досвідом керування транспортним засобом більше десяти років, знає правила дорожнього руху, усвідомлює наслідки їх порушення, після подій 25.12.2024 не звернувся за правничою допомогою, не поцікавився ходом указаних матеріалів, тому а «чекав поки викличуть» (слова зазначені ним у суді). У сукупності аналізуючи такі обставини, досліджені у суді докази та відсутність будь-яких інших відомостей, які б свідчили про протилежне, суд приходить до висновку про законність та правомірність зупинки транспортного засобу, а указане твердження суд розцінює як таке, що надане з метою ухилення від відповідальності.
Щодо тиску зі сторони працівників поліції судом враховується, що під час дослідження відеозапису, долученого до протоколу, установлено, що працівники поліції 25.12.2024 спілкувалися з ОСОБА_1 не вчиняючи будь-якого фізичного впливу, не підвищуючи голос, не вживаючи не нормативну лексику, неодноразово на відео зафіксовано, що ОСОБА_1 вільно спілкується по телефону з іншими особами, ніхто з працівників йому не забороняє та не вимагає вчинити ті чи інші дії. Водночас, ОСОБА_1 зазначив, що до уповноважених органів з повідомленням про неправомірні дії працівників поліції, за правничою допомогою він не звертався, хоча мав таку можливість, зокрема у телефонному режиму шляхом здійснення, наприклад, телефонного дзвінка на «гарячу лінію» відповідних уповноважених органів, тощо. Тому твердження сторони захисту про вчинення тиску суд вважає в цій ситуації є спроможними.
Щодо тверджень захисника про відсутність ознак сп'яніння у ОСОБА_1 , зокрема він указував, ОСОБА_1 вільно спілкується, не хитається, не падає, то суд зауважує таке. Фізіологічні ознаки на стан сп'яніння у кожної людини є особливими, відмінними від інших, з урахуванням різних чинників. Визначення наявності чи відсутності таких ознак у кожному конкретному випадку є суб'єктивним, оскільки кожна особа по-різному сприймає ті чи інші властивості. Саме тому, вимоги відомчих нормативно - правових актів, що регламентують повноваження та обов'язки працівників поліції визначають алгоритм їх дій, якщо такий працівник убачає відповідні ознак. Саме тому, нормативно правові акти надають особі, якій інкримінують адміністративне правопорушення, альтернативу обрання того виду захисту, який вона уважає за доцільним. Оскільки ОСОБА_1 стверджував, що у стані сп'яніння не перебував, то саме у його інтересах, як водія транспортного засобу, як особи яка розуміла і усвідомлювала наслідки відмови від огляду на стан сп'яніння, розвіяти будь-які сумніви працівників поліції щодо перебування його у стані сп'яніння. Суд не убачає, що у діях поліції наявні порушення процедури пропозиції пройти огляд на сп'яніння, ОСОБА_2 своїм правом не скористався, а тому будь-які твердження за минуванням часу надані суду є нічим іншим як маніпуляції з метою уникнення відповідальності.
Щодо тверджень захисника про те, що пропозиція пройти огляд була не зрозумілою, не коректно сформульованою, не відповідала вимогам інструкцій, тобто ОСОБА_1 не міг зрозуміти від чого йому відмовлятися, не розумів який саме огляд йому пропонували пройти працівники поліції, то воно спростовується відеозаписом, а також поясненнями ОСОБА_1 наданими суду. Так, на відео працівник поліції чітко озвучує: «пропонуємо пройти огляд на стан сп'яніння в установленому порядку: на місці за допомогою приладу Драгер або у медзакладі». При цьому, ОСОБА_1 у суді підтвердив, що чітко розумів, що це огляд саме на стан сп'яніння і що пропонується або-або, однак він відмовився, оскільки не довіряв працівникам поліції. Так як Драгер потрібно було чекати поки привезуть інші працівники поліції, а в лікарню пропонували їхати в напрямку протилежному його дому, було пізно, то він боявся порушити правила комендантської години. Указані твердження суд розцінює як такі, що надані стороною захисту з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Судом зауважується, що у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Приймаючи це рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
З огляду на викладене, заслухавши позицію сторони захисту, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд, вважає, що винуватість водія ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доведена, тобто сукупність обставин справи, установлена під час судового розгляду, позиція ОСОБА_2 виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом цього судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено ОСОБА_1 , оскільки він не виконав вимоги підпункту «а» пункту 2.5 ПДР України, тому він є винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Вказані докази суд бере до уваги, так як вони не викликають сумнівів чи протиріч та у сукупності підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи згідно зі статтею 280 КУпАП.
Підстав вважати ці докази такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, і давали б підстави визнавати встановлені обставини недійсними, у суду немає.
Будь-яких даних, які б спростовували обставини, що підтверджуються вказаними вище доказами, які були безпосередньо досліджені суді, та винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суду не надано.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, доведена поза розумним сумнівом, його дії містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При накладенні адміністративного стягнення відповідно до статті 33 КУпАП враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що обтяжують або пом'якшують відповідальність, ОСОБА_1 , суддею не встановлено.
Враховуючи викладене, а також характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, особу порушника, ступінь вини та його ставлення до вчиненого, суддя вважає, що для досягнення мети адміністративного стягнення та завдань Кодексу України про адміністративного правопорушення достатнім буде призначення адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік відповідає вимогам статей 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3 028 гривень. Таким чином, розмір судового збору станом на час розгляду справи становить 605,60 грн.
ОСОБА_1 у суді повідомив, що підстави, які надають право на пільги щодо сплати судового збору, передбачених Законом України «Про судовий збір», відсутні, тому судовий збір підлягає стягненню з нього на користь держави.
Керуючись статтями 23, 27, 33-35, 40-1, статтями 124, 221, 283 та 284 КУпАП, суддя
постановив:
ОСОБА_1 статті 130 КУпАП, та притягнути до адміністративної відповідальності.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік .
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі апеляційного оскарження - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, в порядку, встановленому законом (статті 307 та 308 КУпАП).
Строк пред'явлення постанови до примусового виконання - три місяці з дня її винесення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку статті 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня прийняття відповідної постанови.
Суддя О.О. Білогруд