справа № 361/4287/18
провадження № 1-кс/361/1343/25
01.08.2025
01 серпня 2025 року м. Бровари
Слідчий суддя Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2023 року в межах кримінального провадження № 12015110100000760 від 09 квітня 2015 року, -
До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2023 року в межах кримінального провадження № 12015110100000760 від 09 квітня 2015 року.
Вимоги обґрунтовуються тим, що ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2023 року в межах кримінального провадження № 12015110100000760 від 09 квітня 2015 року накладено арешт на майно ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку кадастровий номер 3220882600:04:007:1994, площею 0,0703 га, яка належить останній на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 635. Арешт накладено за відсутності ОСОБА_3 . На думку заявниці, наразі відпала потребу у подальшому арешті земельної ділянки, оскільки минуло два роки з часу його накладення, підозра у кримінальному провадженні нікому не пред'явлена, кримінальне провадження розслідується з 2015 року, відтак є неспіврозмірним тривале обмеження її прав власника.
У судове засідання прокурор та власник майна не з'явилися, від ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Вивчивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов такого.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 , зареєстрований в реєстрі за № 635, з кадастровим номером 3220882600:04:007:1994 площею 0,0703 га, яка розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, ОК «СТ «Стадне», власником є ОСОБА_3 .
Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2023 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на ряд земельних ділянок, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:007:1994 площею 0,0703 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, ОК «СТ «Стадне», та належать ОСОБА_3 , із забороною власнику відчужувати та розпоряджатися вказаним майном.
При цьому власнику майна не заборонено право користування земельною ділянкою до завершення розслідування, тому з цих мотивів ухвала слідчого судді в частині форм встановлених заборон й обмежень стосовно земельних ділянок відповідає вимогам ст. ст. 170, 172, 173 КПК України.
На належну ОСОБА_3 земельну ділянку право власності ніким не оспорено, прокурором не було подано позов про скасування правовстановлюючих документів на майно, з обвинувальним актом прокурор до суду не звертався, як і територіальна громада з позовом про відшкодування збитків або звільнення земельної ділянки від забудов.
Слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_3 купила земельну ділянку в 2016 році, відомості щодо неправомірності набуття нею права власності суду не надані, як і причетність до кримінального провадження не доведена, ризики знищення або перетворення особистого майна з її боку також не доведені.
Питання тривалості обмеження права на мирне володіння майном, оцінюється судом з урахуванням практики ЄСПЛ. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
З огляду на викладене, слідчий суддя враховує, що арешт майна триває протягом тривалого часу, суду не надано доказів існування підстав для проведення будь-яких додаткових досліджень або дій пов'язаних з арештованим майном, жодних додаткових доказів, які б підтверджували наявність потреби у подальшому збережені арешту прокурором не представлено та не спростовано аргументи власника майна, а тому суд вважає, що подальший арешт майна, як ступінь втручання у права і свободи заявника не виправдовує потреби кримінального провадження, відтак потреба в його подальшому застосування відпала.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_3 як власника майна можливості розпоряджатися власністю, як захід забезпечення кримінального провадження, порушує права власності останньої та суперечить ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у кримінальному провадженні відсутні підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв'язку з чим клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 309, 369-371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2023 у справі № 361/4287/18 (кримінальне провадження № 12015110100000760 від 09.04.2015) на земельну ділянку з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за адресою : Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садівниче товариство «Обслуговуючий кооператив «Стадне» з кадастровим номером 3220882600:04:007:1994 площею 0,0703 га, належать ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1