справа № 208/13129/24
провадження № 2/208/1008/25
Іменем України
06 травня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похваліти С.М., за участі секретаря судового засідання Шабельник Р.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, -
07.11.2024 року адвокат Повалій О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» подала до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області матеріали позовної заяви до ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 21 червня 1995 року був прийнятий учнем гірничого майстра підземним з повним робочім днем до шахти Красноармійська-Західна-1, 06.05.2021 року був звільнений.
За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 06 грудня 2019 року.
Відповідно до п. 7 акту розслідування форми П-4 від 06 грудня 2019 року у позивача встановлено професійне захворювання, а саме: Пневмоконіоз (t/t, l/l), ЛН І-ІІ (першого-другого ст.).
П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливого фактора - пил.
Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: Пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 7,8-36,5 мг/м3, при нормативному значенні 4 мг/м3.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 19 лютого 2020 року серії 12ААА № 088075 (копія додається) позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 40% через професійне захворювання.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 19 лютого 2020 року серії 12ААБ № 416813 (копія додається) позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності.
У зв'язку з вказаним професійним захворюванням порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.
Окрім того, внаслідок хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості.
Все це постійно та негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.
Ушкодження має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ці набуті, вади нагадують про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.
Просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок хронічного професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245 000,00 грн.
Ухвалою суду від 11.02.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник відповідача ПрАТ "Шахтоуправління «Покровське» - адвокат Львов А.Л. подав до суду відзив на позовну заяву. Зазначив, що викладені у позові вимоги є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За весь період роботи на підприємстві відповідача позивач жодних скарг не заявляв, обов'язкові медичні огляди проходив успішно та за їх результатами визнавався лікарями здоровим та придатним для роботи. Звільнився позивач за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію, а не за станом здоров'я. І тільки після звільнення з ПрАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ» позивач «раптово» виявив у себе професійне захворювання.
Дії позивача є несумісними із наступним намаганням покласти всю повноту відповідальності у виникненні професійних захворювань на підприємство відповідача, адже якби позивач діяв добросовісно та повідомив відповідача про наявність в нього хронічних захворювань, до подальшої роботи в умовах шкідливих факторів він би не допускався та був переведений на легшу роботу, де немає шкідливих умов праці.
Матеріали справи не містять доказів перенесення позивачем якихось особливих страждань, внаслідок чого суттєво змінились його життєві обставини та відносини з оточуючими, а також докладання позивачем додаткових зусиль для їх відновлення.
Вина у виникненні професійних захворювань, окрім відповідача, лежить частково також і на позивачеві, оскільки він умисно з 2017 року приховував їх ознаки та динаміку розвитку від відповідача, усвідомлено продовжував працювати в шкідливих умовах. За таких умов, покладення на відповідача повної відповідальності за втрату професійної працездатності, отриманої внаслідок свідомих та зважених дій позивача, буде несправедливим.
Питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди, спричиненої здоров'ю, не є предметом спору, відповідних позовних вимог позивач не заявляв. Але відповідач вважає, що питання виконання ним визначених Податковим кодексом України функцій податкового агенту залежить не від резолютивної частини рішення суду цивільної юрисдикції, а від змісту податкового законодавства на час виплати доходу, тобто на час виконання рішення (добровільного/примусового). Отже, у судів цивільної юрисдикції відсутні дискреційні повноваження для визначення порядку та розмірів сплати податків.
03 квітня 2025 року від представника позивача адвоката Повалій О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно до трудової книжки ОСОБА_1 21 червня 1995 року був прийнятий учнем гірничого майстра підземним з повним робочім днем до шахти Красноармійська-Західна-1, з 28 червня 1996 року шахта Красноармійська-Західна-1 реорганізована у ДВАТ «Шахта Красноармійська-Західна-1»,
з 14.06.2000 року ДВАТ «Шахта Красноармійська-Західна-1» реорганізовано у ДВАТ « Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна-1»,
з 28 вересня 2000 року ДВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна-1» реорганізовано у ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1»,
з 05.08.2008р. ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське»,
з 01.10.2008р. ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1»;
з 07.09.2010р. ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»;
з 13.09.2018 року Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління «Покровське» (далі - відповідач);
06.05.2021 року був звільнений.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 06 грудня 2019 року, комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, а саме: Пневмоконіоз (t/t, l/l), ЛН І-ІІ (першого-другого ст.), який встановлений клінікою професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» та встановлено, що професійне захворювання виникло у зв'язку з роботою ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці на підприємстві ПрАТ «ШУ «Покровське».
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 19 лютого 2020 року серії 12ААА № 088075 позивачу первинно безстроково визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 40% через професійне захворювання.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 19 лютого 2020 року серії 12ААБ № 416813 (копія додається) позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №154 позивач має професійне захворювання та проходить лікування у зв'язку з хронічним професійним захворюванням.
Вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.
Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно ч. 1, 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України, до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).
Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України, до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 складеного 06 грудня 2019 року, затвердженого начальником Головного управління Державної праці у Донецькій області, ОСОБА_1 отримав професійне захворювання в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми працюючи на підприємстві ПрАТ «ШУ «Покровське».
На підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з професійним хронічним захворюванням позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв'язку з отриманими захворюваннями та травмами.
Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлено, що у зв'язку з травмами на виробництві та професійним захворюванням позивачу встановлено у сукупності 40% втрати професійної працездатності та він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв'язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн. буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
При цьому, суд враховує, що відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 та постанові Верховного Суду від 06 січня 2025 року у справі № 212/4843/24.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю, отже, вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 80 000,00 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв'язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 258, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, судовий збір на користь держави у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, адреса: Донецька обл., м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. № 1 а.
Повний текст судового рішення складено та проголошено 15.05.2025 року о 09 : 50 год.
Суддя Похваліта С. М.