Єдиний унікальний номер 175/7581/25
Провадження №2-о/175/125/25
30 липня 2025 року Дніпровський районний суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючого
судді Васюченка О.Г.
з секретарем Кульпіною Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Слобожанське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту родинних відносин,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був рідним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В обґрунтування своїх вимог заявниця вказала, що встановлення даного факту має для неї юридичне значення, оскільки встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та його рідним батьком ОСОБА_2 в позасудовому порядку є неможливим, а це перешкоджає реалізації заявнику своїх прав, остання вимушена звернутися до суду для встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту родинних відносин.
Ухвалою від 22 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження та призначено судове засідання.
Заявник надала до канцелярії суду заяву про розгляд справи без її участі, просила задовольнити заяву в повному обсязі.
Представник заінтересованої особи - Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду не з'явився про час та дату повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив відповідних заяв та/або клопотань не подавав.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, тощо.
Судом було встановлено, що ОСОБА_3 , є батьком заявниці, що підтверджується її копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтву про шлюб серії НОМЕР_2 , який видано Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №1007, заявниця змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Також було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , виданого Центром надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Встановлення факту родинних відносин заявнику необхідно для оформлення спадщини, але у зв?язку з тим, що у її дідуся, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у свідоцтві про смерть прізвище вказано як « ОСОБА_6 », а не « ОСОБА_4 » заявниця не може підтвердити, що померлий дідусь не належить до кола спадкоємців. Наразі неможливо встановити чому саме так було записано прізвище дідуся заявниці та хто саме припустився такої помилки. Ймовірно це сталось при перекладі з російської мови на українську, оскільки місцем народження померлих була республіка ОСОБА_7 , але зараз іншої можливості встановити такий факт немає. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в усному порядку відмовив заявниці та рекомендував звернутись до суду.
В свідоцтві про народження батька заявниці зазначено, що батьками ОСОБА_3 були « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_8 » (мовою оригіналу). Між тим ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_4 , виданим виконавчим комітетом Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області. У вказаному свідоцтві зазначено прізвище « ОСОБА_4 ». Отже, дружина ОСОБА_2 та його син, мали прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджує той факт, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 .
Оскільки встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 та його рідним батьком ОСОБА_2 в позасудовому порядку є неможливим, що перешкоджає реалізації заявнику своїх прав, остання вимушена звернутися до суду для встановлення факту, що має юридичне значення.
За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на володіння та розпорядження власністю тощо.
Відповідно до п. 12 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про необхідність у встановленні факту, що має юридичне значення, а саме факту родинних відносин між фізичними особами, а саме, що ОСОБА_2 є рідним батьком ОСОБА_3 , що не викликає жодного сумніву у їх родинних відносинах, а тому суд вважає, що заяву слід задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Факт родинних відносин заявнику необхідно встановити для того, щоб реалізувати свої спадкові права. Встановлення факту родинних відносин породить для заявника певні юридичні наслідки, так як іншого шляху для підтвердження факту родинних відносин не існує.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявник звернулась із заявою до суду про встановлення факту родинних відносин, оскільки встановлення даного факту в позасудовому порядку є неможливим, що перешкоджає реалізації заявнику своїх прав, у зв'язку з чим заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 18, 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був рідним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Васюченко