(заочне)
Провадження № 2/510/1659/25
Справа № 510/1181/25
06 серпня 2025 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.
за участю секретаря Фурсової А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 08 лютого 2025 року він домовився з ОСОБА_2 про купівлю-продаж житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же день сторонами було укладено відповідний письмовий договір, об'єктом якого є вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами.
Сторони домовились про усі суттєві умови договору та відбулося повне його виконання. Відповідач передав позивачу у власність обумовлене договором нерухоме майно, а позивач прийняв його та сплатив ОСОБА_2 визначену договором вартість нерухомого майна, почав користуватись нерухомим майном, тобто фактично вступив у володіння та користування ним.
Через деякий час позивач звернувся до відповідача з проханням оформити договір купівлі-продажу відповідно до вимог діючого законодавства - посвідчити договір в нотаріальному порядку.
Однак, відповідач повідомив, що не може цього зробити, оскільки на час укладення договору купівлі-продажу не був власником нерухомого майна, набуте за судовим рішенням право власності на нерухоме майно не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.
Про існування цих обставин, позивач до укладення договору обізнаний не був. Перед укладенням угоди позивача було запевнено, що саме відповідач є власником вищезазначеного нерухомого майна.
Позивач у судове засідання не з'явився, від його представника - адвоката Златі Д.С. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву до суду не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, як встановлено судом, 08 лютого 2025 року позивач домовився з ОСОБА_2 про купівлю-продаж житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же день сторонами було укладено відповідний письмовий договір, об'єктом якого є вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами.
Сторони домовились про усі суттєві умови договору, та відбулося повне його виконання. Відповідач передав позивачу у власність обумовлене договором нерухоме майно, а позивач прийняв його та сплатив ОСОБА_2 визначені договором гроші, почав користуватись нерухомим майном, нести витрати пов'язані із його утриманням, тобто фактично вступив у володіння та користування ним.
Через деякий час позивач звернувся до відповідача з проханням оформити договір купівлі-продажу відповідно до вимог діючого законодавства - посвідчити договір в нотаріальному порядку.
Однак відповідач повідомив, що не може цього зробити, оскільки він на час укладення договору купівлі-продажу не був власником нерухомого майна, набуте за судовим рішенням право власності на нерухоме майно не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.
Про існування цих обставин, позивач до укладення договору обізнаний не був. Перед укладенням угоди позивача було запевнено, що саме відповідач є власником вищезазначеного нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Позивач, як добросовісний набувач, у відповідності до вимог ст. 330 ЦК України набув право власності на спірне нерухоме майно, оскільки придбав його у відповідача, який не мав права його відчужувати, однак згідно із вимогами ст. 388 ЦК України, вказане майно не було загублено власником, не було вкрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння, не вибувало з володіння власника або особи, якій він передав його майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що нерухоме майно яке перейшло до позивача за договором купівлі-продажу від 08 лютого 2025 року, не може бути у нього витребувано. Тобто позивач правомірно володіє та користується спірним нерухомим майном.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що викладені позивачем обставини знайшли своє належне підтвердження у судовому засіданні та підтверджуються наданими доказами, тому є всі законні підстави для задоволення позовних вимог з метою недопущення порушення права власності.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки у своїй заяві представник позивача просив залишити судові витрати за позивачем, питання про стягнення судових витрат з відповідача судом не розглядалось.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова