Справа № 127/23943/25
Провадження №11-сс/801/611/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
07 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2025 року
про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020010000861 від 28 травня 2025 року,
встановив:
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно матеріалів кримінального провадження № 12025020010000861, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 травня 2025 року ОСОБА_7 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 та подовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 12 днів, тобто до 17 год 00 хв. 12 серпня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Ухвала суду мотивована тим, що прокурором доведено продовження існування ризиків, які були підставою для застосування запобіжного заходу. На даному етапі провадження застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову про застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт, або зменшити визначений розмір застави.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
ухвала слідчого судді є незаконною, винесеною з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
слідчим та прокурором не доведені обставини для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, указаним у клопотанні;
слідчий суддя не повністю врахував дані про особу підозрюваного - має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, а також має ряд захворювань. Вважає завеликим визначений судом розмір застави.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника, указала, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, заявлені ризики доведені, а визначений розмір застави відповідає вимогам закону. Звернула увагу, що підозрюваний неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, стійкі соціальні зв'язки насправді відсутні, так як дружина проживає закордоном.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною третьою статті 331 КПК України встановлено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема, переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Висновки суду про необхідність продовження щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Європейський суд з прав людини у справі № 33977/96 від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» указав, що:
«суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З оскаржуваної ухвали слідує, що прокурором у судовому засіданні та матеріалами кримінального провадження доведено наявність підстав для продовження стоку тримання під вартою ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Колегія суддів бере до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , а також те, що матеріали клопотання та апеляційної скарги не містять доказів того, що стан здоров'я останнього на сьогодні перешкоджає його перебуванню в умовах місць попереднього ув'язнення.
Зазначене свідчить про відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і, відповідно, не може бути підставою для пом'якшення обраного заходу.
При вирішенні питання щодо продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції правильно виходив не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків переховування останнього від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким у цьому випадку може лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Водночас, варто урахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Апеляційний суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відтак істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника не містить правових підстав для скасування судового рішення, а відтак підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2025 року про продовження строку тримання під вартою із визначенням розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_7 - без змін, як законна, обґрунтована та вмотивована.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 01 серпня 2025 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4