Справа № 144/1423/24
Провадження № 22-ц/801/1431/2025
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Магдяк Н. І.
Доповідач:Міхасішин І. В.
05 серпня 2025 рокуСправа № 144/1423/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,
за участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу № 144/1423/24 за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кобзіної Альони Сергіївни на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 26 березня 2025 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу, постановлену у складі судді Магдяк Н. І.,
встановив:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що 14.10.2015 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано 12 вересня 2024 року. Під час перебування у шлюбі 29 вересня 2017 року ними за спільні кошти було придбано житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0523786400:06:004:0025, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), земельну ділянку площею 0,1217 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0523786400:06:004:0026, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Вказане нерухоме майно на праві власності було зареєстроване за відповідачем по справі - ОСОБА_2 . Позивач як його дружина, надавала нотаріально завірену згоду на його придбання. Вважає, що оскільки і будинок, і земельні ділянки були придбані позивачем і відповідачем у період шлюбу, вони належать їм на праві спільної сумісної власності, незважаючи на те, що зареєстровані вони були лише з відповідачем. Позивач просить в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на: частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0523786400:06:004:0025 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; частину земельної ділянки площею 0,1217 га, кадастровий номер 0523786400:06:004:0026 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 26 березня 2025 року позов задоволено.
В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на: частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 0523786400:06:004:0025 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; частину земельної ділянки площею 0,1217 га, кадастровий номер 0523786400:06:004:0026 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , сплачений судовий збір у розмірі 1 211, 20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 23 500 (двадцять три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кобзіна Альона Сергіївнаподала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення в частині задоволення витрат на правничу допомогу постановлена судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірнними, а тому просить суд в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в стягненні витрат н правничу допомогу.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи на адресу Вінницького апеляційного суду не надійшов.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а саме щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідає зазначеним вимогам.
Рішення суду першої інстанції оскаржено тільки в частині понесених витрат на правову допомогу, тому в іншій частині рішення не переглядається.
Ухвалюючи рішення про задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції враховуючи складності цієї справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, розмір витрат, які підлягають до стягнення з відповідача дійшов правильного висновку щодо стягнення на користь позивача 23500,00 грн. витрачених на правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу надано відповідні докази, а саме : 26.08.2024 в м. Сміла між адвокатом Райновим Г.С. та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги. Розділом 3 вказаного Договору передбачено, що винагорода адвоката складає суму вартості наданих послуг, які надаються Клієнту згідно таблиці: надання усних консультацій і роз'яснень з правових питань, включаючи консультації по телефону, - за 15 хвилин вартість 300 гривень; надання письмових документів - за годину 1000 гривень, представництво в суді поза межами міста Сміла - за робочий день 3000 гривень, 1 година - 1500 гривень, вивчення матеріалів справи, що є предметом звернення клієнта та формування правової позиції - за годину 1000 гривень. Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 17 грудня 2024 року адвокат Райнов Г.С. надав послуги для клієнта ОСОБА_1 відповідно до умов Договору від 26.08.2024 року. Послуги полягають в наданні юридичних послуг та консультацій, а саме: надання усних консультацій і роз'яснень з правових питань, включаючи консультації по телефону, - 5 разів по 15 хвилин, вартість 1500, 00 грн, надання письмових документів (заяв, запитів, звернень пояснен, позовної заяви тощо) - 2 год. - 2 000, 00 грн, представництво в суді поза межами м. Сміла з врахування дороги разом 18 000, 00 грн, вивчення матеріалів справи, що є предметом звернення Клієнта та формування правової позиції - 2 год. - 2 000,00 грн.
Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено, а нею по справі понесено судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, вимоги представника позивача про стягнення цих витрат є обґрунтованими.
Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 23500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до висновків, викладених у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12?94гс20) «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для позивача, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кобзіної Альони Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 26 березня 2025 року в частині судових витрат залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
І.М. Стадник