Справа № 766/5482/25
н/п 2-а/766/257/25
04.08.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді Шестакової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсон в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції, Інспектор взводу №1 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Херсонській області старший лейтенант поліції Водовоз Віктор Васильович про скасування постанови,-
Представник позивача - адвокат Муравенко К.В. у квітні 2025 року звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з адміністративним позовом у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від ЕНА №4418994 від 03.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху за ч.1 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03 квітня 2025 року, інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Херсонській області, старшим лейтенантом поліції Водовозом Віктором Васильовичем, винесено постанову (надалі - Постанова) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4418994, якою за порушення ч.1 ст. 122 КУпАП, було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді накладення штрафу в розмірі 340,00 року. Постанова мотивована тим, що Позивач, 03.04.2025 року о 20 год. 30 хв., керуючи автомобілем SKODA SUPERB, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись в місті Херсоні по шосе Миколаївське, буд. 20, керуючи транспортним засобом не виконала вимогу знаку 4.3 «Рух ліворуч» та поїхала прямо, чим порушила вимоги п. 8.4. г. Правил дорожнього руху - Порушення вимог наказових знаків, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Представник позивача зазначила, що оскільки позивач не порушувала вимоги дорожніх знаків та розмітки проїзної частини дороги, а відповідачем не надано доказів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення вищезазначену постанову варто скасувати, а адміністративне провадження закрити.
Провадження по справі відкрито ухвалою суду від 11.04.2025 року та призначено розгляд в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін.
28.04.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки наданими відповідачем доказами спростовуються твердження позивача, в результаті чого вина позивача підтверджена належними та допустимими доказами, до матеріалів відзиву долучив відеозапис.
02.05.2025 року від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі у яких зазначено, що представник поліції не попередив позивача, що ведеться відеофіксація на бодікамеру, з наданого відповідачем відеозапису не вбачається факту порушення правил дорожнього руху. Крім того, наданий відповідачем відеодоказ не може судом бути взятий до уваги, оскільки у постанові не зазначено про наявність відеозапису.
14.05.2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у яких зазначено, що фіксація дій фізичної особи, яка вчиняє або підозрюється у вчиненні правопорушення, в публічному місці та за допомогою технічних засобів фото- і відеофіксації, які використовується працівником поліції в межах службових повноважень є правомірною, здійснюється на підставі закону, не порушує право на приватність та не потребує окремої згоди цієї особи. Крім того, з матеріалів відеозапису вбачається, що позивач не заперечує факту вчинення правопорушення.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
03 квітня 2025 року, інспектором взводу N?1 роти N?2 батальйону N?1 Управління патрульної поліції в Херсонській області, старшим лейтенантом поліції Водовозом Віктором Васильовичем, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА N?4418994, згідно якої 03.04.2025 року о 20 год. 30 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем SKODA SUPERB, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись в місті Херсоні по шосе Миколаївське, буд. 20, керуючи транспортним засобом не виконала вимогу знаку 4.3 «Рух ліворуч» та поїхала прямо, чим порушила вимоги п. 8.4. г. Правил дорожнього руху за порушення ч.1 ст. 122 КУпАП, було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді накладення штрафу в розмірі 340,00 гривень.
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Наказовий дорожній знак 4.3 Правил дорожнього руху - «Рух ліворуч», встановлює рух лише у напрямках, указаних стрілками на знакові, дозволяє також розворот транспортних засобів. Дія знаку не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знаку поширюється на перехрещення проїзних частин, перед якими він встановлений.
Відповідно до пункту 8.4.г ПДР інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з ч. 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 8.1 Розділу 8 ПДР визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (п.п.1, 2 п.8.2-1 Розділу 8 ПДР).
Відповідно до п.8.4 Розділу 8 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки; б) знаки пріоритету; в) заборонні знаки; г) наказові знаки; ґ) інформаційно-вказівні знаки; д) знаки сервісу; е) таблички до дорожніх знаків.
Відповідно до Розділу 33 ПДР України дорожні знаки - це засоби організації дорожнього руху, які представляють собою стандартизовані графічні малюнки, що передають певні повідомлення учасникам дорожнього руху.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.
На підставі викладеного, суд вважає, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у ст. 251 КУпАП.
Статтею 40 ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На користь висновку про необхідність доведення факту вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відео або фотозйомкою свідчить і зміст ст. 283 КУпАП, відповідно до якої постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Відповідно до п. 2 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованого в Мінюсті України 10.11.2015 року №1408/27853 (далі Інструкція № 1395) зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП.
Відповідно до п. 2 розділу ІV Інструкції № 1395 постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дорожнім рухом працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
У оскаржуваній постанові наявне посилання на технічний засіб, а саме у п.5, за допомогою якого здійснено відеозапис події, що мала місце 03.04.2025 року. Судом досліджено вказаний відеозапис, з нього вбачається факт керування позивачем транспортним засобом, а також те, що позивач не заперечувала щодо факту порушення нею правил дорожнього руху, ОСОБА_1 зазначила, що їй відомо про наявність знаку 4.3, проте вона в темний час доби не мала наміру перестроюватись з однієї полоси на іншу, тому що вона керує транспортним засобом у м. Херсон де може буди небезпека у виді літальних апаратів окупантів.
Суд вважає, що дані відеоматеріали є доказами в справі у розумінні ст. 251 КУпАП, тому вони приймаються судом як належні та допустимі докази, що підтверджують вчинення даного адміністративного правопорушення позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що позивач фактично визнала вину у вчиненні правопорушення, так як саме вона перебувала за кермом автомобіля і вчинила порушення.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення процедури розгляду справи або порушення прав позивача під час розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності та/або будь-яким чином свідчили про перевищення службових повноважень інспектором поліції відносно позивача. Зміст постанови відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КпАП України та має, в тому числі, посилання на відеозапис у якому зафіксовано визнання своєї вини позивачем.
Таким чином, суд не може прийняти до уваги твердження позивача щодо відсутності доказів факту порушення нею правил дорожнього руху, оскільки правомірність дій відповідача підтверджується матеріалами справи та відеозапису.
Встановлені обставини в їх сукупності свідчать про обґрунтованість доводів відповідача про порушення позивачем вимог п.8,4 «г» ПДР України та законність притягнення позивача до відповідальності згідно ч.3 ст. 122 КУпАП.
В свою чергу позивачем не надано жодних доказів на спростування факту вчинення нею адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується факт порушення позивачем п.8.4 г в ПДР України та позивача обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП. Постанова по справі про адміністративне правопорушення від 03.04.2025 року (серія ЕНА № 4418994) винесена інспектором поліції у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами КУпАП, відповідає вимогам закону, підстави її скасування відсутні, а відтак вимоги позову є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають і розцінює їх як намір позивача уникнути відповідальності за скоєне правопорушення.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 7,9, 19-20, 72, 77, 90,122, 132, 139, 205,229,241-243,286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 122, 222, 245, 247, 251,252, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції, Інспектор взводу №1 роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Херсонській області старший лейтенант поліції Водовоз Віктор Васильович про скасування постанови - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04.08.2025 року
Суддя Я.В. Шестакова