Справа № 766/8653/25
н/п 2-а/766/302/25
05.08.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді Шестакової Я.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Представник позивача - адвокат Тихоша С.М. у червні 2025 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення №183 від 23.01.2025 року.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що оскаржуваною постановою №183 від 23.01.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів. Обґрунтовуючи постанову відповідачем зазначено, що позивач будучи належним чином повідомленим повісткою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на вказаний виклик не з'явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд. Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки винесена з грубим порушенням закону і підлягає скасуванню, адже з постанови незрозуміло коли, на яку годину, з якою метою та яким чином повідомлявся позивач, відсутні відомості коли надсилалася позивачу повістка, а також відсутні докази її вручення чи акт відмови від отримання.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Ухвалою суду від 04.06.2025 року витребувано докази по справі.
23.06.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає про необґрунтованість позовної заяви та її безпідставність просить в задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що при складані протоколу позивач надав відповідачу пояснення, що вину не визнає, та що повістку не отримував. ОСОБА_1 вважається таким, що належно оповіщений про виклик до ТЦК, але такий виклик позивач проігнорував, будь-якої інформації від ОСОБА_1 про поважність неприбуття за викликом до ТЦК не надавалось.
07.07.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив у якій останнім зазначено, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності була отримана лише коли було заблоковано рахунки позивача, копію постанови отримав зі служби ВДВС, від ТЦК, крім відзиву більше нічого не надходило.
Дослідивши матеріали справи та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно протоколу №183 про адміністративне правопорушення від 22.01.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 склав цей протокол про те, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов?язаним, в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , за викликом не прибув і продовжив використовувати свій час на власний розсуд до 22.01.2025 р. коли був в супроводі співробітників національної поліції прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законолавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
У протоколі ОСОБА_1 зазначив, що повісток не отримував.
Зі змісту постанови №183 у справі про адміністративне правопорушення від 23.01.2025 року вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи щодо наявності в діях ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення передбаченого ч.3ст.210-1КУпАП, встановив, що громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов?язаним, в порушення вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, будучи належним чином оповіщеним повісткою про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , за викликом не прибув і продовжив використовувати свій час на власний розсуд до 22.01.2025 р. коли був в супроводі співробітників національної поліції прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Згідно відмітки ІНФОРМАЦІЯ_5 вказану постанову було направлено позивачу засобами поштового зв'язку 28.04.2025 року, відомості про отримання чи відмову від отримання постанови в матеріалах справи відсутні.
Зі змісту відповіді, наданої АТ «Укрпошта» на запит суду, не вбачається виконання вказаного відповідачем факту вручення повістки.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про борону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджений Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.
Згідно з ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Приписами п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки
Згідно із підпунктом 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого КМУ від 16 травня 2024 р. №560:
«Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».
Змінами, внесеними Постановою уряду від 8 жовтня 2024р. №1147 до Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). Рекомендовані листи з позначками «Повістка ТЦК», «Вручити особисто» підлягають врученню особисто адресатам.
У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Якщо ж протягом 3 робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Як вбачається з матеріалів справи, будь-які докази на підтвердження вручення чи відмови від отримання повістки позивачем в матеріалах справи відсутні.
З приводу цього суд зазначає, що це є суттєвим порушенням порядку надсилання та вручення поштової кореспонденції в даній категорії відправлень, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
Матеріалами справи встановлено, що у позовній заяві та у протоколі про адміністративне правопорушення вказано (задеклароване) місце проживання позивача: АДРЕСА_2 .
Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів на підтвердження того, що на вказану адресу надсилалася повістка про виклик до ТЦК, вказані відомості також відсутні у відповіді на запит суду від АТ «Укрпошта», оскільки відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів направлення позивачу конверту з повісткою про виклик до ТЦК.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, відповідачем не доведена, оскільки відсутні будь-які докази того, що останній був належним чином оповіщений про виклик до РТЦК.
Втім, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ч.3 ст.62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до положень частини другої статті 70, частини першої та другої статті 71 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності позивач зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
За змістом завдань КУпАП та загальних норм Конституції України, Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
З огляду на зазначене, оскільки відповідачем твердження позивача жодним чином не спростовано, доказів того, що він дійсно викликався до ТЦК суду не надано, та свої аргументи про те, що позивач будучи належним чином оповіщеним про необхідність явки до ТЦК, на вказаний виклик не з'явився і продовжував використовувати свій час на власний розсуд - не довів, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин, ураховуючи наведені вище приписи законодавства, спірна постанова №183 від 23.01.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 77, 90 139, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 23.01.2025 року № 183 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 605 грн.60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.08.2025 року
Суддя Я.В. Шестакова