Справа № 668/1590/16-ц
н/п 2/766/346/25
23.07.2025 року Херсонського міського суду Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.
за участю секретарів: Ференц А.І.
Сивкович О.А.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Доготер О.Г.
представників відповідача: Фокіна А.А.
Табакара В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, ОСОБА_2 про стягнення шкоди, -
Описова частина. Короткий зміст позовних вимог.
Позивач 03.02.2016 року звернувся до Суворовського районного суду м. Херсона із позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Фонду комунального майна Херсонської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у якому з урахування змінених позовних заяв, остаточно просив: стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на його користь 24222,30грн. матеріальної шкоди за знищене майно та по 25000,00грн. моральної шкоди з кожної; стягнути солідарно з управління обліку, розподілу та приватизації житла і Виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 554891,00 грн. та по 25000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди з кожного; стягнути з відповідачів сплачені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 січня 2003 року згідно з розпорядженням від 31.01.2003 року № 13607-ж Фондом комунального майна м. Херсона було видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житло, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 фіктивно, яким передано вказану квартиру на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Вказане свідоцтво вважає незаконним і виданим з порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», з порушенням його прав.
29.10.1996 року ОСОБА_4 , попередній власник квартири, звернулась до Суворовського районного суду м. Херсона з заявою до онука ОСОБА_5 про виселення його зі сім'єю із спірної квартири. 13 березня 1997 року в Суворовському районному суді м. Херсона відбувся розгляд цивільної справи № 2-205/97 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 (дружини онука) і винесено рішення яким виселено ОСОБА_5 , ОСОБА_3 з малолітньою дитиною з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення. 02.07.1997 року Апеляційний суд Херсонської області розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (його дружини) на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13.03.1997 року та ухвалив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13.03.1997 року залишити без змін. На підставі виконавчого листа № 2,205/97 та рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13.03.1997 року, яке вступило в законну силу, судовий виконавець Суворовського районного суду м. Херсона виселив ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з вказаної квартири й оформив акт про виселення від 22.08.1997 року, в якому зазначив 78 одиниць майна, яке було виселено та поштучну його вартість в гривнях.
16.07.1997 року ВАТ «Херсонські Комбайни» на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» видав ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на житло відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 перейшла від ВАТ «Херсонські Комбайни» у власність ОСОБА_4 . 24.07.1997 року ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності на вищезазначену квартиру в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації, а 09.10.1997 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 було укладено торговий біржовий контракт, відповідно до якого остання продала, а він, ОСОБА_1 придбав належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 (копія додається). Відповідно до рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 245 від 17.06.1999 року до комунальної власності Херсонської міської громади було прийнято об'єкти державного житлового фонду, що перебували у повному господарському віданні ВАТ «Херсонські комбайни». Зазначені об'єкти державного житлового фонду складалися з 42 будинків, серед яких був і будинок АДРЕСА_3 . Що стосується кв. АДРЕСА_4 цього будинку, то з 09.10.1997 року і на цей час на підставі Інвент. справи № 50127, що знаходиться в КП «Херсонське державне бюро технічної інвентаризації» ХОР, квартира належить, ОСОБА_1 , згідно з торговим біржовим контрактом від 09.10.1997 року, який зареєстрований на товарній біржі «Смарагд-Південь» за № 235. 10.12.1999 року йому стало відомо, що Суворовський районний суд м. Херсона поновив розгляд справи про виселення ОСОБА_3 із квартири, яка відповідно до інвентарної справи № 50127 в БТІ м. Херсона та згідно з Торговим біржовим контрактом від 09.10.1997 року зареєстрованим на товарній біржі «Смарагд-Південь» за № 235 станом з 09.10.1997 року і на теперішній час належить ОСОБА_1 і від нього у власність нікому не передавалася. Але не зважаючи на це, 10.12.1999 року Суворовським районним судом було винесено рішення відповідно до якого було ухвалено, в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про виселення відмовити. Визнати право користування жилплощею в квартирі АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 . Визнати свідоцтво про право власності від 16.07.1997 року видане на ім'я ОСОБА_4 на кв. АДРЕСА_2 недійсним. Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 09.10.1997 року укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 недійсним, зобов'язав ОСОБА_1 разом з проживаючою особою звільнити квартиру АДРЕСА_2 , при відмові звільнити квартиру виселити без надання іншого приміщення. Зазначене рішення було оскаржене в Судову колегію по цивільним справам Херсонського обласного суду. 01 березня 2000 року Судова колегія по цивільним справам Херсонського обласного суду винесла ухвалу, відповідно до якої було ухвалено скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10.12.1999 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду в той самий суд. 20.12.1999 року коли позивач і його батьки були на роботі, відповідач по справі ОСОБА_3 без належного на те рішення суду, без виконавчого листа, самостійно через віконний блок заселилася в спірну квартиру. В результаті чого привласнила частину майна належну позивачу, і частину майна знищила взагалі. Факт проникнення в квартиру і захоплення майна, підтверджується актом, який було оформлено самою ОСОБА_3 від 20.12.1999 року та підписами в акті особами, які приймали участь в захопленні майна та незаконному вселенні. Вважає, що вказані вище доводи, в частині захоплення майна та незаконного вселення в квартиру, заслуговують на увагу суду і повинні бути відшкодовані шляхом стягнення з ОСОБА_3 маральної та матеріальної шкоди. ІНФОРМАЦІЯ_1 продавець ОСОБА_4 квартири ОСОБА_1 померла. Вважає, що Відповідачі 3, 4 мають відшкодувати завдані йому матеріальні збитки за привласнене і знищене майно, вартість якого встановлена відповідно до переліку, копія якого додається до цього позову, і становить 24222,30 гривень. Спадкоємці, правонаступники в розгляд справи не вступили, спадкова справа не заводилась, суд не з'ясував хто після смерті ОСОБА_4 прийняв спадщину у відповідності до вимог ЦК України та в якому обсязі. 26 квітня 2001 року Суворовський районний суд м. Херсона виніс рішення відповідно до якого було вирішено позов ОСОБА_3 - задовольнити. Визнати приватизацію квартири АДРЕСА_2 і свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , видане на ім'я ОСОБА_4 акціонерним товариством «Херсонські комбайни» від 16.07.1997 року - недійсними, повернувши квартиру на баланс КП ЖЕК «Петровець». Визнати недійсним торговий біржовий контракт від 09.10.1997 року, згідно якого ОСОБА_4 продала і ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_2 , зобов'язавши ОСОБА_1 спільно з проживаючими особами звільнити квартиру АДРЕСА_2 . Визнати право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 . В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення 5000 гривень в рахунок моральної шкоди і 233, 75 гривень в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита - відмовити. Ухвалу від 16 червня 2000 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_7 - відмінити. Зазначене рішення не набрало законної сили, так як було оскаржене в Судову колегію по цивільним справам Херсонського обласного суду і 13 червня 2001 року вказана колегія винесла ухвалу, відповідно до якої суд ухвалив скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2001 року - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в Комсомольський районний суд м. Херсона. Таким чином, рішення про повернення спірної квартири на баланс КП ЖЕК «Петровець» не набуло законної сили і фактично квартира АДРЕСА_2 не була ні за ким закріплена і на баланс жодному підприємству, установі чи організації передана не була. 16.08.2002 року Суд Комсомольського району м. Херсона виніс рішення, відповідно до якого було задоволено позов ОСОБА_3 та визнано недійсним розпорядження №2347 від 16.07.1997 року , свідоцтво про право власності від 16.07.1997 р. виданні ВАТ «Херсонські Комбайни» на ім'я ОСОБА_4 по кв. АДРЕСА_2 визнано недійсним торгово- біржовий контракт від 09.10. 1997 року укладений брокерською конторою «Олеко» торговельної біржі « Смарагд південь» між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про продаж квартири АДРЕСА_2 . Вирішено повернути сторони у первинний стан та визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням в кв. АДРЕСА_2 .
В обґрунтування повернення витрат вартості квартири зазначив наступне: оскільки в рішенні Комсомольського районного суду м .Херсона від.16.08.2002 року при визнанні угоди купівлі продажу квартири недійсною та повернення сторін в первинний стан не названо сторону яка зобов'язана повернути у власність куплену квартиру, рішення суду не виконувалось, а на неодноразові звернення до БТІ м. Херсона до Херсонської міської ради отримав відповіді, що квартира у власність нікому не передавалась і, що станом на теперішній час квартира належить ОСОБА_1 22.01.2014 року Суворовським районним судом м. Херсона було винесено Постанову, суд першої інстанції не прийняв до уваги Ухвалу Верховного Суду України від 29.04.2009 року, якою встановлено, що: «відповідно до ст. 48 ЦК УРСР по недійсній угоді кожна зі сторін зобов'язана повернути все одержане за угодою, а при неможливості повернути в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Таким чином у разі неможливості повернення квартири ОСОБА_1 , що має місце при таких правовідносинах, оскільки винна сторона угоди - ОСОБА_4 померла, Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 28 квітня 1978 року №3 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз'яснив судам, що по пред'явленим у таких випадках позовах до спадкоємців, останні відповідають у межах дійсної вартості успадкованого ними майна при умові додержання вимог про пред'явлення претензії. Рішенням суду від 16 серпня 2002 року біржовий контракт, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , визнано недійсним, зазначено, що сторони повернуто до попереднього стану. Проте в рішенні не зазначено, з кого стягнуті кошти, сплачені ОСОБА_1 продавцю, тому що ОСОБА_4 , яка винна в укладенні угоди з порушенням вимог закону, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла».
На сьогоднішній день ОСОБА_1 позбавлений можливості повернути право власності на квартиру, а тому вважає за доцільне вимагати відшкодування витрат пов'язаних з її купівлею та враховуючи, що майно, було знищено після її незаконного захвату Відповідачами 3, 4. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено торгово-біржовий контракт, який був спрямований на виникнення правовідносин, а саме відчуження права власності на квартиру ОСОБА_4 та виникнення права власності на квартиру у ОСОБА_1 за встановлену грошову вартість, яка була сплачена продавцю. Умови вказаного контракту сторонами були виконані. ОСОБА_1 , проживав у вказаній квартирі 2 роки після її придбання, та у зв'язку з визнанням судами права користування квартирою за ОСОБА_3 , яку вона захопила розбійним шляхом 20.12.1999 року, з усім його майном та незаконним шляхом отримала право власності на квартиру та приватизувала її. На сьогоднішній день він був позбавлений права власності на квартиру протиправними діями ОСОБА_3 . В результаті вказаного йому було спричинено матеріальну та моральну шкоду за втрату майна, а також втрату квартири, за яку позивачем було сплачено повну вартість.
Рух справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 08.02.2016 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 19.02.2016 року відкрито провадження, призначено судове засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.11.2017 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди.
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 21.11.2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто солідарно з управління обліку, розподілу та приватизації житла і Виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 554891,00 грн. та 5000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з відповідача Виконавчого комітету Херсонської міської ради на корись ОСОБА_1 сплачені судові витрати у розмірі 256,00грн. Стягнуто з відповідача Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради на корись ОСОБА_1 сплачені судові витрати у розмірі 256,00грн. В решті вимог відмовлено.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.01.2018 року заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 21.11.2017 року скасовано. Справу призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.02.2020 року прийнято цивільну справу до провадження, прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.07.2020 року провадження у справі зупинено.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 20.08.2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката Доготер Оксани Георгіївни, яка діє від імені ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2017 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.09.2020 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.10.2020 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.01.2021 року провадження у справі зупинено.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.03.2021 року касаційну скаргу адвоката Доготер Оксани Георгіївни як представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 20 серпня 2020 року залишено без змін.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.04.2021 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 15.07.2021 року замінено відповідача - Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради на належного - Департамент міського господарства Херсонської міської ради.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.12.2021 року відмовлено у прийнятті заяви представника позивача про збільшення позовних вимог, поданої в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, ОСОБА_2 про стягнення шкоди.
Позиції учасників справи.
02.02.2018 року від представника Виконавчого комітету Херсонської міської ради надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, які підтверджують погіршення стану здоров'я позивача. Херсонською міською радою при передачі у приватну, спільну, сумісну власність спірної квартири ОСОБА_3 та її членам сім'ї було дотримано ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».
07.02.2018 року від представника позивача - адвоката Доготер О.Г. надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що відповідачем так і не було прояснено з яких причин і за якою нормою закону було передано у власність спірну квартиру ОСОБА_3 , так само як і не надано доказів тому, що вказаною квартирою Фонд державного майна мав право розпорядитися 31 січня 2003 року.
Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник Виконавчого комітету Херсонської міської ради в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник Департаменту міського господарства Херсонської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, у встановленому законом порядку.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься її заява про розгляд справи за її відсутності.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 13.03.1997 року в справі №2-205/97 позов ОСОБА_4 , про виселення було задоволено і постановлено висилити ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та їх неповнолітню дитини, без надання іншого житлового приміщення для проживання (т.1 а.с.8-9).
02.07.1997 року Апеляційний суд Херсонської області розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13.03.1997 року та ухвалив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13.03.1997 року залишити без змін (т.1 а.с.10).
На підставі виконавчого листа № 2-205/97 виданого на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13.03.1997 року державним виконавцем було виселено ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з вказаної квартири (т. 1 а.с.11-13).
16.07.1997 року ВАТ «Херсонські Комбайни» на підставі ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» видав ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на житло відповідно до якого квартира АДРЕСА_2 перейшла від ВАТ «Херсонські Комбайни» у власність ОСОБА_4 (т.1 а.с.14).
24.07.1997 року ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності на спірну квартиру АДРЕСА_2 в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації (т.1 а.с. 15).
09.10.1997 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено торговий біржовий контракт, відповідно до якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 16).
05.02.1999 року між ОСОБА_1 та ЖКП ЖЕК «Петровець» було укладено договір №114 власника квартири багатоквартирного будинку на участь в витратах на утримання будівлі та прилеглої до нього території (т.1 а.с.18).
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 245 від 17.06.1999 року до комунальної власності Херсонської міської громади було прийнято об'єкти державного житлового фонду, що перебували у повному господарському віданні ВАТ «Херсонські комбайни». Зазначені об'єкти державного житлового фонду складалися з 42 будинків, серед яких був і будинок АДРЕСА_3 (т.1 а.с.17)
10.12.1999 року Суворовським районним судом м. Херсона при перегляді цивільної справи, було постановлено рішення, відповідно до якого було ухвалено в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про виселення відмовити. Визнати право користування жилплощею в квартирі АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 . Визнати свідоцтво про право власності від 16.07.1997 року видане на ім'я ОСОБА_4 на кв. АДРЕСА_2 недійсним. Визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 09.10.1997 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 недійсним, зобов'язав ОСОБА_1 разом з проживаючою особою звільнити квартиру АДРЕСА_2 , при відмові звільнити квартиру виселити без надання іншого приміщення (т.1 а.с.19).
26 квітня 2001 року Суворовський районний суд м. Херсона виніс рішення відповідно до якого було вирішено позов ОСОБА_3 - задовольнити. Визнати приватизацію квартири АДРЕСА_2 і свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 , видане на ім'я ОСОБА_4 акціонерним товариством «Херсонські комбайни» від 16.07.1997 року - недійсними, повернувши квартиру на баланс КП ЖЕК «Петровець». Визнати недійсним торговий біржовий контракт від 09.10.1997 року, згідно якого ОСОБА_4 продала і ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_2 , зобов'язавши ОСОБА_1 спільно з проживаючими особами звільнити квартиру АДРЕСА_2 . Визнати право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 . В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про виселення її та членів її родини з квартири АДРЕСА_2 та стягнення з неї 6000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди - відмовити. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення 5000 гривень в рахунок моральної шкоди і 233, 75 гривень в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита - відмовити. Ухвалу від 16 червня 2000 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_7 - відмінити (т.1 а.с.22-24).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 04.07.2000 року, під час розгляду вказаної вище цивільної справи.
13 червня 2001 року Судова колегія по цивільним справам Херсонського обласного суду постановила ухвалу, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнили. Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2001 року - скасували, справу направили на новий судовий розгляд в Комсомольський районний суд м. Херсона в колегіальному складі суду (т.1 а.с.25-26).
16.08.2002 року Суд Комсомольського району м. Херсона виніс рішення №2-1444/01, відповідно до якого було задоволено позов ОСОБА_3 про визнання недійсними розпорядження № 2347 від 16.07.1997 року, свідоцтва про право власності від 16.07.1997 року виданого ВАТ «Херсонські комбайни» на ім'я ОСОБА_4 по кв. АДРЕСА_2 , торгово-біржевого контракта від 09.10.1997 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про продаж кв. АДРЕСА_2 , і визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_8 права користування жилим приміщенням у вказаній квартирі. У задоволенні позову ОСОБА_1 про виселення і стягнення моральної шкоди було відмовлено. Визнано розпорядження № 2347 від 16.07.1997 року і свідоцтво про право власності від 16.07.1997 року, видане ВАТ «Херсонські комбайни» на ім'я ОСОБА_4 по кв. АДРЕСА_2 , торгово-біржевий контракт від 09.10.1997 року укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про продаж кв. АДРЕСА_2 і укладений Брокерською конторою «Олеко» торгівельної біржі «Смарагд Південь» - не дійсними. Сторони повернути у первісний стан. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право користування жилим приміщенням в кв. АДРЕСА_2 (т.1 а.с.27-28).
В подальшому зазначене рішення від 16.08.2002 року місцевого суду Комсомольського району м. Херсона переглядалося апеляційною та касаційною інстанціями і відповідно до ухвали від 11.11.2002 року апеляційного суду Херсонської області та ухвалою від 16.10.2003 року Верховного Суду України від залишено без змін, про що зазначено у листі Голови місцевого Комсомольського районного суду м. Херсона О.Б. Спічак від 26.02.2004 року №7-2 (т.1 а.с.29).
З відповіді №ш-3006-05-20 виконавчого комітету Херсонської міської ради від 01.08.2011 року судом встановлено, що рішень про укладання договору найму з ОСОБА_3 не приймалося (т. 1 а.с.34).
Згідно відповіді №Пр-ш-202 від 02.01.2013 року вказано, що рішенням виконавчого комітету міської ради від 17.06.1999 року за №245 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , прийнято до комунальної власності Херсонської міської територіальної громади. Виконавчими органами міської ради документи щодо прийняття до комунальної власності міської територіальної громади окремих квартир у житловому будинку АДРЕСА_3 , у тому числі і на квартиру АДРЕСА_4 , не готувалися (т.1 а.с.36).
З відповіді №6102 ВДВС Суворовського РУЮ м. Херсона від 16.02.2011 року, судом встановлено, що рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 16.08.2002 року в частині повернення сторін у первинний стан та передання спірної квартири до фонду комунального майна у примусовому виконанні станом на 16.02.2011 рік відділом виконавчої служби не проводилися (т.1 а.с.31).
З відповіді №б/н КП «ХБТІ» від 06.06.2012 року судом встановлено, що на квартиру АДРЕСА_2 існує дві інвентарні справи: 1) інвентарна справа №50127 заведена на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.07.1997 року за ОСОБА_4 , яка в подальшому за Торговим біржовим контрактом від 09.10.1997 року передана була у власність ОСОБА_1 ; 2) інвентарна справа №77119 заведена на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 31.01.2003 року виданого Фондом комунального майна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.1 а.с. 32).
За змістом відповіді №8-8745-9/21 від 21.08.2017 року з управління обліку, розподілу та приватизації житла ХМР, на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 17.06.1999 за № 245, затверджено акти приймання-передачі до складу комунальної власності Херсонської міської територіальної громади 42 будинки, що перебували у повному господарському віданні ВАТ «Херсонські комбайни». Зазначеним рішенням передано і будинок по АДРЕСА_3 . Матеріали архівної справи по приватизації не містять відомостей про передачу спірної квартири на баланс ДКП «Теплоенергокомплект». Крім того, за заявою від 20.01.2003 року ОСОБА_3 квартира була передана їй та членам її родини у власність як особам, у яких вона перебуває у користуванні на підставі найму (т.1 а.с.198).
До видачі Розпорядження №13607-ж від 31.01.2003 року про передачу у приватну, спільну сумісну власність квартири АДРЕСА_2 , наймач, а саме ОСОБА_3 та члени її сім'ї - ОСОБА_2 були вже зареєстровані у відповідній квартирі з 18.12.2002 року, що підтверджується заявою щодо оформлення у власність квартири із додатком - довідкою про склад сім'ї наймача (т.1 а.с. 207-208).
Рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління комунальною власністю ХМР і виконавчого комітету ХМР, за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про скасування рішення та свідоцтва про право власності, яке було залишено без змін Ухвалою ВАС України від 23.06.2015 року (справа К/800/26142/14) встановлено, що у випадку ОСОБА_1 відновлення становища, яке існувало до прийняття спірного розпорядження не можливо, у зв'язку із набуттям послідовного права власності на вказану квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а вимог про відшкодування шкоди у зв'язку із спірними діяннями відповідача ОСОБА_1 не заявив, а відтак обраний спосіб захисту та позовні вимоги не направлені на захист прав позивача (т.1 а.с.123-126).
21.02.2005 року Комсомольським районним судом м. Херсона було розглянуто справу №2-480/05 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ПП «агенство нерухомості «ОЛЕКО», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , про відшкодування моральної шкоди. За результатом розгляду постановлено рішення про відмову в задоволені позову за необґрунтованістю (т.1 а.с. 218-220).
17.05.2005 року ухвалою апеляційного суду Херсонської області було частково скасовано рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 21.02.2005 року, в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_3 , і справу в цій частині направлено на новий розгляд до того ж суду у іншому складі (т.1 а.с.221-223).
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24.01.2008 року ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17.05.2005 року та рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 21.02.2005 року залишено без змін (т.1 а.с.224-225).
05.06.2008 року Комсомольським районним судом м. Херсона була переглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди і постановлено рішення про відмову в задоволенні позову за необґрунтованістю (т.1 а.с.226-227).
28.08.2008 року апеляційний суд Херсонської області за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 05.06.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди постановив рішення, про часткове задоволення апеляційної скарги. Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона в частині відмови в задоволені позову про стягнення моральної шкоди скасовано і постановлено в цій частині нове рішення, яким стягнули з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн (т.1 а.с.228).
29.04.2009 року Ухвалою Верховного суду України у справі №6 - 22417 св 08 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 05.06.2009 року, рішення апеляційного суду Херсонської області від 28.08.2008 року, встановлено, що: «відповідно до ст. 48 ЦК УРСР по недійсній угоді кожна зі сторін зобов'язана повернути все одержане за угодою, а при неможливості повернути в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Таким чином у разі неможливості повернення квартири ОСОБА_1 , що має місце при таких правовідносинах, оскільки винна сторона угоди - ОСОБА_4 померла, Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 28 квітня 1978 року №3 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз'яснив судам, що по пред'явленим у таких випадках позовах до спадкоємців, останні відповідають у межах дійсної вартості успадкованого ними майна при умові додержання вимог про пред'явлення претензії. Рішенням суду від 16 серпня 2002 року біржовий контракт, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , визнано недійсним, зазначено, що сторони повернуто до попереднього стану. Проте в рішенні не зазначено, з кого стягнуті кошти, сплачені ОСОБА_1 продавцю, тому що ОСОБА_4 , яка винна в укладенні угоди з порушенням вимог закону, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.» (а.с. 39 абзац 12, 13 мотивувальної частини рішення) (т.1 а.с.229-231).
Мотиви, якими керується суд, та застосовані норми права.
З вказаного, суд приходить до висновку, що Фондом комунального майна, який відповідно до Положення про фонд комунального майна м. Херсона ХМР діючого на час видачі розпорядження №13607-ж від 31.01.2003 року, був підпорядкований виконавчому комітету Херсонської міської ради, є юридичною особою, і у своїй діяльності керувався вимогами Конституції України, Законами України «Про місцеве самоврядування», «Про приватизацію майна держаних підприємств», «Про приватизацію державного житлового фонду», Положеннями тощо…, порушень ст. 1, 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» при передачі у приватну, спільну сумісну власність спірної квартири відповідачем - Фондом комунального майна якого під час розгляду справи було замінено на Управління обліку, розподілу та приватизації житла Херсонської міської ради, а згодом на Департамент міського господарства Херсонської міської ради, допущено не було.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 зазначеного Закону України приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно Висновку Верховного суду України, який викладено в Постанові від 12 червні 2007 року (справа №21 - 173 во 07) такий спосіб захисту порушеного права, як визнання незаконним акту суб'єкта владних повноважень, не є універсальним і його застосування можливе лише у двох випадках: коли може бути відновлено те становище, яке існувало до видання акту, або коли за відсутністю цієї можливості вимога про визнання незаконним акту суб'єкта владних повноважень поєднана з вимогою про відшкодування майнової та моральної шкоди.
За змістом ст. 55 Конституції України, права і свободи громадян захищаються судом.
Ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Аналогічна позиції викладено й у ч. 6 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Відповідно до п. 2, 13, 14, 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян затвердженого Наказом №56 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992, яке діяло станом на 2003 рік, - передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму.
Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною виконавчою владою, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Державний житловий фонд, який перебуває в повному господарському віданні або в оперативному управлінні державних підприємств, установ та організацій, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, який був діючим на момент вчинення приватизації, по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути все одержане за угодою, а при неможливості повернути в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Відповідно до ст. 86 ЦК РСРС, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини, щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.
Відповідно до ст. 144 ЦК РСРС, власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння.
З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що оскільки рішенням Місцевого Комсомольського районного суду м. Херсон 16.08.2002 року №2-1444/01 вирішено розпорядження ОАО «Херсонські комбайни» № 2347 від 16.07.1997 року (на підставі якого спірна квартира була приватизована ОСОБА_4 ) свідоцтво про право власності від 16.07.1997 року видане на ім'я ОСОБА_4 та торгово-біржевий контракт від 09.10.1997 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про продаж спірної квартири АДРЕСА_2 визнати не дійсними, а сторони повернути у первісний стан, то квартира фактично повернулася у власність ОАО «Херсонські комбайни».
Проте залишилося невирішеним питання про повернення коштів ОСОБА_1 за придбану квартиру у ОСОБА_4 , яка померла, а спадкоємці у неї відсутні.
На момент видачі розпорядження №13607-ж від 31.01.2003 року Фондом комунального майна м. Херсона Херсонської міської ради та свідоцтва № НОМЕР_1 від 31.01.2003 року про право власності ОСОБА_3 , квартира АДРЕСА_2 вже перебувала на балансі Херсонської міської ради, у зазначеній квартирі були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (з 2002 року).
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірна квартира була приватизована на законних на те підставах, розпорядження № 13607-Ж Фонду комунального майна Херсонської міської ради від 31.01.2003 р., про передачу спірної квартири в приватну, спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є законним.
Таким чином, суд не вбачає в діях Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, пов'язаних з видачею розпорядження №13607-ж від 31.01.2003 року, порушень діючого на той час законодавстра України, які б призвели до порушень прав позивача у цій справі, вважає, що у задоволенні позовних вимог у цій частині до вказаних відповідачів слід відмовити як таких, що недоведені та спростовані відповідачем належними, допустимими т а достатніми доказами.
Оскільки судом не встановлено порушень Виконавчим комітетом Херсонської міської ради, Департаментом міського господарства Херсонської міської ради прав позивача, то відсутні і підстави для відшкодування відповідачами моральної шкоди позивачу.
Що стосується позовних вимог до ОСОБА_2 , то в таких також слід відмовити, з огляду на те, що в момент виникнення спору (у 1999 - 2003 роках) вона була неповнолітньою, і своїми діями жодним чином не вчиняла відносно позивача будь - яких порушень його прав, в тому числі відшкодування шкоди за знищене та привласнене майно та відшкодування моральної шкоди. В інтересах ОСОБА_2 діяла мати - ОСОБА_3 , провадження в частині вимог до якої судом було закрито Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.11.2017 року, яка набрала законної сили.
Слід зазначити, що у даному випадку після ухвалення рішення Місцевого Комсомольського районного суду м. Херсон 16.08.2002 року №2-1444/01, яким в тому числі вирішено повернути сторони до попереднього стану, та не вирішено ким будуть повертатися сплачені кошти при купівлі у ОСОБА_4 квартири, відшкодування шкоди спричиненої внаслідок визнання недійсною біржової угоди повинно було б відшкодовуватись ОСОБА_4 , яка продала ОСОБА_1 квартиру, право власності якої на цю квартиру також було скасовано, оскільки вона її отримала незаконним шляхом, як це було встановлено у рішеннях судів та досліджено судом, проте, оскільки ОСОБА_4 у 2000 році померла, відшкодування шкоди (повернення сплачених коштів за квартиру та моральну шкоду) останньою стало неможливим, а спадкоємці у останньої відсутні.
Тому, якщо спадкоємці відсутні чи відмовилися від спадщини, то відшкодування шкоди може бути здійснено за рахунок держави, проте, в рамках цієї цивільної справи таке вікодування шкоди не є модливим, оскільки в діях відповідачів до яких з позовом звернувся ОСОБА_1 , суд не вбачає порушень прав позивача.
Керуючись ст. ст. 41, 48, 86, 144 ЦК УРСР, ст. 1, 2 ЗУ «Про приватизацію державного житлового Фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян затвердженого Наказом №56 Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992п. 3, 4 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.5-11, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 224, 225, 294 ЦПК України, ст. ст. 19, 55, 144 Конституції України, Постановою ВСУ від 12 червні 2007 року (справа №21 - 173 во 07), ст. 393 Цивільного Кодексу України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», суд -.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, Департаменту міського господарства Херсонської міської ради, ОСОБА_2 про стягнення шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.07.2025 року
Суддя Я.В. Шестакова