Справа № 587/3091/25
07 серпня 2025 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 62025170040009797 від 04 червня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
25 червня 2025 року до Сумського районного суду Сумської області надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170040009797 від 04 червня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У підготовчому судовому засіданні суд поставив на обговорення питання щодо підсудності вказаного провадження Сумському районному суду Сумської області.
У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав, що справа не підсудна вказаному суду, просив звернутись з подання до Сумського апеляційного суду щодо визначення підсудності вказаної справи.
Обвинувачений поклався на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.
Визначення підсудності є предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні (п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
За вимогами п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України порушення правил підсудності є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 9 ст. 615 КПК України, яка регулює особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану, визначено, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що, будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 22 грудня 2024 року близько 12 год. 30 хв. самовільно залишив місце служби - пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 та перебував за його межами, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.
13 січня 2025 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_4 самостійно прибув до підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 , де заявив про себе та вчинене ним кримінальне правопорушення, чим припинив вчинення кримінального правопорушення.
У подальшому, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , 17 квітня 2025 року о 18 год. 00 хв. самовільно залишив місце служби - пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 та перебував за його межами, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.
04 травня 2025 року ОСОБА_4 було доставлено працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим фактично було припинено вчинення кримінального правопорушення.
У вказаному кримінальному провадженні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Зазначене кримінальне правопорушення є триваючим, яке починається актом вчинення протиправного діяння, за яким триває протиправний стан безперервного його здійснення протягом певного проміжку часу та його склад вважається закінченим з моменту припинення або переривання злочинного стану особи.
Вказана позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними в ухвалі Верховного Суду від 29 квітня 2025 року (справа № 584/73/25, провадження №51-1548 впс25), ухвалі Верховного Суду від 22 квітня 2025 року (справа №189/825/25, провадження № 51-1442 впс25).
Відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинене кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд у межах територіальної юрисдикції якого вчинене більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинене останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчене досудове розслідування.
Згідно з ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 липня 2025 року подання Сумського апеляційного суду про направлення матеріалів провадження (справа № 587/3091/25) щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, залишено без задоволення, оскільки із обвинувального акту не вбачається конкретного місця, де саме протиправні діяння ОСОБА_4 були припинені, тобто місце вчинення кримінального правопорушення не встановлене. Водночас, м. Одеса має адміністративно-територіальний поділ, де здійснюють правосуддя чотири районні суди - Київський, Пересипський, Приморський та Хаджибейський. Вказані обставини позбавляють можливості суд касаційної інстанції визначитись, до якого місцевого суду необхідно направити вказане кримінальне провадження.
Отже, якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчене досудове розслідування. За матеріалами кримінального провадження вбачається, що орган, який здійснював досудове розслідування, є Четвертий слідчий відділ (з дислокацією у м. Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, який знаходився за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 98а.
Отже, справа не підсудна Сумському районному суду Сумської області, а підсудна Зарічному районному суду м. Суми.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
За таких обставин суд вважає, що обвинувальний акт прокурора надійшов з порушенням правил підсудності, а суд має внести подання до Сумського апеляційного суду про передачу вказаного кримінального провадження до відповідного суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 34, 314 КПК України, суд
Внести подання до Сумського апеляційного суду про передачу кримінального провадження № 62025170040009797 від 04 червня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, для вирішення питання про територіальну підсудність зазначеного провадження.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1