Справа № 587/2105/21
06 серпня 2025 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання - Макошенець С.І., представника відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи Цимбал Б.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Ворошина Лариса Вікторівна про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними,
15 жовтня 2021 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який в подальшому уточнив та просить визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5924788300:05:004:0044 площею 0,0799 га та кадастровий номер 5924788300:05:004:0045 площею 0,0727 га) від 14.04.2021 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчені приватним нотаріусом Сумського МНО Ворошиною Л.В.. та застосувати наслідки недійсності правочинів - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з припиненням запису про право власності.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що позивач є кредитором ОСОБА_3 відповідно до розписки від 15.01.2018, за якою ОСОБА_3 отримав позику в розмірі 559 301 грн, які зобов'язався повернути в строк до 14.08.2018. Факт отримання вказаних коштів та їх неповернення з боку відповідача ОСОБА_3 підтверджується рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 21.12.2020, залишеного без змін постановою Сумського апеляційного суду від 01.04.2021 по справі № 204/6965/19. 14.04.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договори купівлі- продажу земельних ділянок, розташованих АДРЕСА_1 кадастрові номери 5924788300:05:004:0044, 5924788300:05:004:0045. Відповідач ОСОБА_3 добровільно відмовився виконувати рішення суду, через що було відкрито виконавче провадження №65939893. Іншого майна, за рахунок якого було б задовольнити вимоги ОСОБА_2 у ОСОБА_3 не має, тобто через укладення вищевказаних договорів ОСОБА_3 фактично втратив свою платоспроможність. Позивач вважає дані договори недійсними, через те, що вони направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника.
У судове засідання представник позивача - адвокат Дідик А.О. не з'явилась, про час та місце розгляду була повідомлена належним чином, в своєму клопотанні просила відкласти розгляд справи на іншу дату в зв'язку з зайнятістю в іншому процесі, доказів про підтвердження своєї зайнятості суду не надала. В зв'язку з тим, що справа неодноразово відкладалась за клопотанням представника позивача, доказів поважності не прибуття в судове засідання представник суду не надала, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними в матеріалах доказами, враховуючи, що в судовому засіданні, яке відбувалось 14.05.2025, вона висловила свою позицію з приводу позовних вимог та просила їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Солошенко Л.Є. в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву та уточнену позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_4 до суду не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, в матеріалах справи мається відзив на позовну заяву, в якій вона просила відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи приватного нотаріуса Ворошиної Л.В.- адвокат Цимбал Б.П. в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених в письмовому запереченні на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до розписки від 15.01.2018 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 559 301 гривень, які зобов'язувався повернути в строк до 14.08.2018. (а.с. 8).
Згідно із рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 21.12.2020 року у справі № 204/6965/19 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15.01.2018 року в розмірі основного боргу 525301 грн, нараховані інфляційні втрати в розмірі 57817 грн 64 коп, три проценти річних в розмірі 18387 грн 98 коп., що становить 601 506 грн 62 коп а також 6014 грн. 44 коп. судового збору. (а.с. 12-15).
Постановою Сумського апеляційного суду від 01.04.2021 по справі № 204/6965/19 рішення Зарічного суду м.Суми від 21.12.2020 залишено без змін.( а.с.16-20)
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Школою С.М.. 30.06.2021 року було відкрито виконавче провадження ВП №65939893 щодо примусового виконання виконавчого листа №204/6965/19 виданого 09.04.2021 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 601506,62 грн, а також 6014,44 судового збору ( а.с.31-32).
14.04.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0799 га кадастровий номер 5924788300:05:004:0044, який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Ворошиною Л.В., та зареєстрованого в реєстрі за номером 158 (а.с. 21-24).
Продаж земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:05:004:0044 вчинено за 11985 грн, які продавець отримав від покупця повністю перед підписанням цього договору відповідно до вимог законодавства (п. 2.1 договору).
Також, 14.04.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0727 кадастровий номер 5924788300:05:004:0045, який посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Ворошиною Л.В., та зареєстрованого в реєстрі за номером 161 (а.с. 25-27).
Продаж земельної ділянки з кадастровим номером 5924788300:05:004:0045 вчинено за 5816 грн, які продавець отримав від покупця повністю перед підписанням цього договору відповідно до вимог законодавства (п. 2.1 договору).
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 5924788300:05:004:0044, під реєстраційним номером об'єкта 2336992859247( а.с.30).
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 5924788300:05:004:0045, під реєстраційним номером об'єкта 2337025559247( а.с.29).
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Школою С.М. 27.05.2024 року було закінчено виконавче провадження ВП №65939893 щодо примусового виконання виконавчого листа №204/6965/19 виданого 09.04.2021 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 601506,62 грн, а також 6014,44 судового збору в зв'язку з погашенням боргу в повному обсязі ( а.с.130-131), погашення боргу також підтверджується квитанціями від 23.05.2024, 24.05.2024 про перерахування коштів ОСОБА_3 по виконавчому провадженню( а.с.126, 127).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятоїстатті 203 ЦК України, що за правиламистатті 215 цього Кодексує підставою для визнання такого договору недійсним відповідно достатті 234 ЦК України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.
Згідно з частинами першою та другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору, є фраудаторними правочинами.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Фраудаторний правочин має за мету завдати шкоди інтересам кредиторів, їх майновим правам.
Правовим наслідком вчинення такого правочину, за умови, що це було доведено, є його недійсність. Між тим, якщо результат дії боржника не завдав шкоди кредиторові та не спричинив негативних наслідків, то для боржника він залишається правочином, але ніяк не фраудаторним.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якого може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Задоволення судом позову можливе за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (зокрема, шляхом визнання недійсним правочину).
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного права, за захистом якого особа звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Презумпція сумнівності правочинів, вчинених для завдання шкоди кредиторам, сама по собі не означає безмежної дискреції суду щодо визнання будь-якого правочину, укладеного у такий період, недійсним, а тому вимагає досконалої юридичної техніки застосування і суворого дотримання вимог, встановлених у відповідній нормі закону, оскільки несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника.
Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
До таких обставин віднесено: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Ці обставини мають перевірятися у сукупності, оскільки кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність. Презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.
В даній справі встановлено, що позивач звертаючись до суду з вимогами про визнання оспорюваних договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 14.04.2021 недійсними та скасування рішення про реєстрацію, свої вимоги мотивував тим, що оспорювані договори є фраудаторними, тобто такими, що вчинені ОСОБА_3 на шкоду кредитору, оскільки вони були укладені після набрання чинності судового рішення про стягнення з нього заборгованості за договором позики від 15.01.2018.
Так, оспорювані правочини вчинені дійсно у період, після набрання чинності судового рішення. Але сама по собі ця обставина ще не свідчить про фраудаторність вчинених правочинів. Позивачем не надано суду доказів, які б вказували на неплатоспроможність ОСОБА_3 на момент укладення оспорюваних правочинів. За таких обставин твердження сторони позивача, що відчуження спірної нерухомості було здійснено саме з метою невиконання майбутнього судового рішення, не ґрунтується на фактичних обставин справи в контексті підстав оспорюваних правочинів.
Стосовно контрагента за оспорюваними договорами, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази пов'язаності осіб продавця ( ОСОБА_3 ) і покупця ( ОСОБА_4 ), чи що вони є родичами.
Судом встановлено, що в момент укладення спірних договорів купівлі-продажу сторонами було дотримано вимоги ст. 203 ЦК України, дані договори було укладено в письмовій формі, нотаріально посвідчено та здійснено його державну реєстрацію. Також не надано жодних даних щодо того, яким саме чином спірним правочином були порушені права позивача, на даний час виконавче провадження завершене в зв'язку з погашенням ОСОБА_3 суми боргу, відсутні докази, що саме через укладення спірних договорів позивачу була завдана певна шкода, як кредитору.
За таких обставин, суд вважає що позивачем не доведено належними доказами наявності у нього порушеного права щодо предмета позову в даній справі та існування передбачених приписами ст. 203 Цивільного кодексу України обставин, які в силу ст. 215 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10-13, 81, 89, 263, 265, 315-319 ЦПК України, ст.3,13, 234 303, 205 ЦК України суд
В задоволенні позовних ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Ворошина Лариса Вікторівна про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення виготовлено 07.08.2025.
Суддя Л.М.Гончаренко