Єдиний унікальний номер справи 678/931/25
Провадження №2-678-394/25
(заочне)
05 серпня 2025 року селище Летичів
Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Лазаренка А. В.,
за участі секретаря судового засідання Непийвода Л. Д.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,
встановив:
13 червня 2025 року на адресу суду надійшла позовна заява про визнання права власності за набувальною давністю. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона зареєстрована і проживає за адресою АДРЕСА_1 , починаючи з жовтня 2013 року, де власником будинку був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину, яка складається з 2/3 частки будинку з господарськими спорудами і земельної ділянки, оформив на своє ім'я її покійний чоловік ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Летичівського районного нотаріального округу Хмельницької області Лазаренко А.П. 15 липня 2022 року, її чоловік ОСОБА_4 подарував їй 2/3 частки земельної ділянки площею 0,1500 га наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 2/3 частки житлового будинку А-1 з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, а саме: гараж -Б; літня кухня -В; веранда -в; хлів -Г; вбиральня -Д; хлів -Ж; хлів - З, що знаходяться в АДРЕСА_1 . При цьому, її право власності на дане нерухоме майно зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 15 липня 2022 року під № 90170268230. На 1/3 частки даного будинку прийняла спадщину у 2014 році, але не оформила свої спадкові права та не зареєструвала своє право власності у Державному реєстрі, ОСОБА_2 , яка народилася і постійно проживає в Криму, не приїжджає в Меджибіж і ніколи не проживала у ньому, відповідно, не користувалась і не здійснювала догляд за даним будинком та не оформила право власності.
З 2013 року вона постійно користується, а з 2014 року сама ще й і постійно володіє всім будинком і земельною ділянкою, проводить ремонті роботи і обробляє земельну ділянку біля нього, але не може розпорядитися цим майном на свій розсуд оскільки 1/3 його частки прийняла у спадщину відповідачка по справі, відповідно, частки в натурі не виділялися до сьогодні і будь-яких договорів на право користування 1/3 частки і будинку і земельної ділянки між нею і відповідачкою не укладалися, остання не надавала їй дозволу на користування та володіння її часткою, тобто вона користується і володіє 1/3 часткою будинку не з волі відповідачки, порядок користування будинком і земельною ділянкою не визначався. Отже, вважає, що законно володіє спірним майном протягом понад десять років з 2014 року по 2025 рік.
13 червня 2025 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області по даній справі було відкрито провадження та призначено підготовче засідання, з викликом учасників справи.
26 червня 2025 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивачка не з'явилась, у позовній заяві просить про проведення розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, не заперечує проти заочного вирішення справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідачка ОСОБА_2 будучи неодноразово та належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання, в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, через офіційний веб-сайт судової влади України Летичівського районного суду Хмельницької області, як у підготовчі так і у судові засівання не з'явилася, відзив на позовну заяву до суду не подавала, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань від неї до суду не надходило.
Справу розглянуто відповідно до ст.280 ЦПК України, яка передбачає заочне вирішення справи в разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, який не повідомив причини неявки, не подав відзив і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Справу розглянуто в порядку ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через пєять років з часу спливу позовної давності.
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
Відповідно до ст.119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п'ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.
Набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із ст.118 ЗК України в межах норм, визначених ст.121 ЗК України.
Право власності за набувальною давністю базується на умовах, сукупність яких чітко визначена ч.1 ст.344 ЦК України. До цих законодавчих умов належить такі види володіння особою майном як своїм власним: добросовісне володіння; відкрите володіння; безперервне володіння; тривале володіння; наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.
Добросовісне володіння майном означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіння річчю є незаконним. Встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Добросовісність означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні в судах спорів про набувальну давність враховується добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.
Володіння визначається відкритим якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховання цього майна.
Володіння визначається безперервним якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у законодавстві строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.
За відсутності будь-якої з перерахованих умов не можливо набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
Враховуючи положення п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила ст.344 даного кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом та беручи до уваги, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004 року, положення ст.344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01.01.2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю могло мати місце не раніше 01.01.2001 року.
При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 01.01.2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 01.01.2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.
Враховуючи положення ст.ст.16, 344, 396 ЦК України, до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог ст.ст.387, 391 ЦК України.
У справі №552/1354/18 від 28.04.2020 року КЦС ВС виклав свою правову позицію стосовно належного позивача у справі про набуття права власності за давністю володіння, зазначивши, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. Володіння є добросовісним, якщо особа не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 року у справі №201/12550/16-ц (провадження №61-19156св18), від 27.06.2019 року у справі №175/2338/16-ц (провадження №61-2017св18) та в постанові Верховного Суду від 22.02.2021 року №607/21758/19 (провадження №61-18513св20).
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Судом встановлено, що паспортом серії НОМЕР_1 , виданий Летичівським РВ УДМС в Хмельницькій області 04 грудня 2013 року підтверджено особу заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно Свідоцтва по шлюб серія НОМЕР_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 24 листопада 2013 року зареєстрували шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 .
Згідно Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 49 років.
Як вбачається з Договору дарування 2/3 частки земельної ділянки та 2/3 частки житлового будинку, укладеного 15 липня 2022 року, ОСОБА_4 подарував своїй дружині ОСОБА_1 2/3 частки земельної ділянки площею 0,1500 га наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та 2/3 частки житлового будинку А-1 з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, а саме: гараж -Б; літня кухня -В; веранда -в; хлів -Г; вбиральня -Д; хлів -Ж; хлів - З, що знаходяться в АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.2 Договору, відчужувані 2/3 частки житлового будинку та 2/3 частки земельної ділянки належать Дарувальнику: 2/3 частки житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами - на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Летичівською державною нотаріальною конторою 03.02.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-58. Реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена у 03.02.2015 року, право власності зареєстровано за № 8590710, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 90170268230. 2/3 частки земельної ділянки - на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Летичівською державною нотаріальною конторою 12.02.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-87. Реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 12.02.2015 року, право власності зареєстровано за № 8701144, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 90316868230.
Згідно Витягу № 305082962 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 липня 2022 року, житловий будинок, загальна площа (кв.м): 70.9, житлова площа (кв.м): 45.4, за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , розмір частки : 2/3.
Згідно Витягу № 305080631 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 липня 2022 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6823055400:00:006:0068 належить на праві власності ОСОБА_1 , розмір частки: 2/3.
30 квітня 2025 року на ім'я ОСОБА_1 виготовлено Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/54015-25 від 30 червня 2025 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виїхала 20 жовтня 2021 року з території України через пункт пропуску КПВВ Каланачак. Станом на час надання відповіді (26 червня 2025 року) кордон України вона не перетинала.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
Враховуючи вище викладене, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, враховуючи, що позивачка добросовісно володіє майном та понад 10 років, продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/3 частини у будинку-А, який складається з коридору, 1-1, площею 3.7 кв.м, ванної 1-2, площею 5.3 кв.м, коридора 1-3, площею 9.3 кв.м, кухні, 1-4, площею 7.2 кв.м, житлової 1-5, площею 16.2 кв.м, житлової 1-6, площею 19.5 кв.м, житлової 1-7 площею 9.7 кв.м, а всього по будинку загальної площі - 70,9кв.м., житлової - 45.4 кв.м і допоміжної -25.5 кв.м (площа основи забудови 128.9кв.м, об'єм 381куб.м.); з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, а саме: гараж -Б площею основи забудови 22.6 кв.м об'ємом 55 куб.м; літня кухня -В площею основи забудови 38.3 кв.м об'ємом 94куб.м; веранда -в площею основи забудови 19.4 кв.м об'ємом 39 куб.м; хлів -Г площею основи забудови 17.0 кв.м об'ємом 38 куб.м; вбиральня -Д площею основи забудови 1.1 кв.м об'ємом 2 куб.м; хлів -Ж площею основи забудови 7.0 кв.м об'ємом 14 куб.м; хлів -3 площею основи забудови 19.5 кв.м об'ємом 39 куб.м, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, позивачка не наполягає та просить не стягувати судові витрати з відповідачки, а тому керуючись принципом диспозитивності, визначеного ч.1 ст.13 ЦПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, та судові витрати слід залишити за позивачкою.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.15, 16, 328, 344 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 1/3 частини у будинку-А, який складається з коридору, 1-1, площею 3.7 кв.м, ванної 1-2, площею 5.3 кв.м, коридора 1-3, площею 9.3 кв.м, кухні, 1-4, площею 7.2 кв.м, житлової 1-5, площею 16.2 кв.м, житлової 1-6, площею 19.5 кв.м, житлової 1-7 площею 9.7 кв.м, а всього по будинку загальної площі - 70,9кв.м., житлової - 45.4 кв.м і допоміжної -25.5 кв.м (площа основи забудови 128.9 кв.м, об'єм 381 куб.м.); з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами, а саме: гараж -Б площею основи забудови 22.6 кв.м об'ємом 55 куб.м; літня кухня -В площею основи забудови 38.3 кв.м об'ємом 94 куб.м; веранда -в площею основи забудови 19.4 кв.м об'ємом 39 куб.м; хлів -Г площею основи забудови 17.0 кв.м об'ємом 38 куб.м; вбиральня -Д площею основи забудови 1.1 кв.м об'ємом 2 куб.м; хлів -Ж площею основи забудови 7.0 кв.м об'ємом 14 куб.м; хлів - З площею основи забудови 19.5 кв.м об'ємом 39 куб.м, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Припинити право спільної часткової власності на будинок, розташований в АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , жителька АДРЕСА_2 , відсутній зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , жителька АДРЕСА_3 , відсутній зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Суддя: підпис А. В. Лазаренко
Суддя: А. В. Лазаренко