Справа № 598/1087/25
провадження № 3/598/523/2025
іменем України
"08" липня 2025 р. м. Збараж
Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Гудима І.В., за участю захисника Карапетяна Е.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Збаражі матеріали, які надійшли з відділення поліції №4 (м.Збараж) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого менеджером ТОВ «МСЛ» , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч.1 ст.130 КпАП України,-
До провадження Збаразького районного суду Тернопільської області надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №336174 від 20 травня 2025 року: « ОСОБА_1 , 20.05.2025 року о 12 год. 10 хв. в м.Збараж по вул.Данила Галицького, Тернопільського району, керував транспортним засобом марки «Вольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки автомобіля за допомогою газоаналізатора алкотест Драгер номер 6820 відмовився, також проїхати в мед заклад а саме в Збаразьку КНЦЛ водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну боді камеру поліцейського 857337, чим порушив п.2.5 ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських».
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився з невідомих суду причин.
Захисником Карапетяном Е.Т. подано клопотання про закриття провадження у справі в зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .. При цьому, ствердив, що складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 є незаконним та безпідставним, складеним з порушенням вимог чинного законодавства, грубим порушенням та ігнорування прав останнього. Зазначає, що зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2 , була здійснена без наявності передбаченої законом підстави, що порушує вимоги ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». З матеріалів справи, зокрема з відеозапису з реєстратора службового автомобіля поліції, не вбачається факту порушення правил дорожнього руху, який би обґрунтовував таку зупинку. Крім того, працівники поліції не встановили належним чином наявності у водія ознак алкогольного сп'яніння, визначених п. 2.3 Інструкції №1452/735, а також не запропонували пройти огляд у закладі охорони здоров'я та не надали письмового направлення, як це передбачено Розділом ІІ зазначеної Інструкції, що є порушенням порядку проведення огляду на стан сп'яніння. Окрім того в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази належного відсторонення особи від керування транспортним засобом у порядку, встановленому ст.266 КУпАП, а тому представник просить суд закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши докази по справі вважаю, що дані адміністративні матеріали підлягають закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення виходячи із наступного.
Так, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
Враховуючи викладене, в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно вимог ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає :1) якщо водій порушив Правил дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
У матеріалах справи не відображено, а з відеозапису не вбачається жодних підстав, передбачених ст.35 Закону України «Про національну поліцію», які могли б бути законною піставою для зупинки для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .. При цьому, з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 вчинив будь-яке адміністративне правопорушення, у зв'язку з яким його транспортний засіб міг бути зупинений, зокрема й те, на яке посилається поліцейський під час озвучення причини зупинки.
Поряд з цим, з огляду відеозапису, поведінка ОСОБА_1 під час зупинки поліцейськими була спокійною, впевненою та послідовною. Він не виявляв ознак дезорієнтації, реагував логічно, надавав вичерпні відповіді на запитання, виконував вказівки правоохоронців, не демонстрував ознак порушення координації чи мовлення, що могло б свідчити про стан сп'яніння.
Таким чином, враховуючи наведене, складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачення ч.1 ст.130 КпАП України, є необґрунтованим за відсутності належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, що передувало складенню даного протоколу. ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без належних на те підстав, а тому протокол про адміністративне правопорушення складений відносно нього за ч.1 ст.130 КпАП України, є недопустимим доказом.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Відповідно до широкого розуміння доктрини «плодів отруєного дерева» будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня.
У вузькому сенсі доктрина «плодів отруєного дерева» зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів визнаних недопустимими.
Оскільки ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без належних на те підстав, тому і протокол про адміністративне правопорушення складений стосовно нього за ч.1 ст.130 КпАП України, є недопустимим доказом.
Таким чином, дослідивши надані матеріали, враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, суд вважає, що в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України, слід відмовити, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу вказаних адміністративних правопорушень.
На підставі наведеного та керуючись ч.1 ст.130, п.1 ч.1 ст.247, ст.266, ст.284, ст.294 КпАП України,-
В притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України відмовити, а дану справу провадженням закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
На дану постанову може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
СУДДЯ Ігор ГУДИМА