Справа № 461/4278/25
пр.№ 2-а/464/69/25
07.08.2025 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої-судді - БЕСПАЛЬОК О.А.,
секретар судового засідання - БРИНОШ А.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
адвокат Попов Д.В. в інтересах ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернувся до Галицького районного суду м.Львова з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕНА №4770492 від 19 травня 2025 року відносно ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову покликається на те, що 19 травня 2025 року біля 21 год. 42 хв. позивач був зупинений по вул.Городоцька,113 у м.Львові працівниками поліції, після чого його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та винесено постанову серії ЕНА №4770492. У оскаржуваній постанові зазначено наступне: «19 травня 2025 року 21:39:42 год. по вул.Городоцька, 113 у м.Львові, водій керував транспортним засобом не маючи права керування, будучи позбавленим права керування, справа №463/958/25 від 07 березня 2025 року, чим порушив п.2.1 а ПДР - керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ». Позивач вважає винесену щодо нього постанову серії ЕНА №?4770492 від 19 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступні обставини. По-перше, позивач дізнався про наявність постанови Личаківського районного суду м.Львова у справі №?463/958/25 про позбавлення його права керування транспортними засобами лише під час зупинки працівниками патрульної поліції 19 травня 2025 року. До цього моменту позивач не був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи судом, що підтверджується поверненням судової повістки до суду з відміткою про невручення. При цьому, суд не вжив достатніх заходів для повідомлення позивача іншим способом, зокрема, не було використано можливість надсилання SMS-повідомлення чи телефонного дзвінка за контактним номером, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення. Таким чином, позивач був фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на захист у справі про позбавлення права керування транспортним засобом. По-друге, під час винесення оскаржуваної постанови працівник поліції не виконав вимоги ст.280 КУпАП, а саме не встановив усі обставини справи, не перевірив відомості щодо належного повідомлення позивача про рішення суду, не дослідив докази і не врахував пояснень позивача про те, що він об'єктивно не знав про позбавлення його права керування. Також поліцейський не забезпечив дотримання процедури розгляду справи відповідно до інструкції №?1395, чим було порушено гарантії, передбачені статтями 268, 279, 280 КУпАП. По-третє, відповідно до положень ст.19 Конституції України, органи державної влади та посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позбавлення права керування та подальше притягнення до відповідальності без належного повідомлення позивача про відповідне рішення суду є прямим порушенням конституційних гарантій на справедливий розгляд справи та права на захист. Крім того, в оскаржуваній постанові працівником поліції не було дотримано процесуального порядку, передбаченого інструкцією №?1395, оскільки постанову винесено без належного розгляду справи за участі позивача як особи, яку притягають до відповідальності. При цьому, позивачу не були роз'яснені його права та обов'язки, йому не була надана можливість подати клопотання чи надати докази. Такі дії є істотними порушеннями, які відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП є підставою для скасування постанови. Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року, при розгляді справ про адміністративні правопорушення суди та органи поліції повинні з'ясовувати всі обставини справи і не допускати формального підходу, який призводить до необґрунтованого обмеження прав осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, такою, що винесена з істотними порушеннями норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 02 червня 2025 року адміністративну справу передано за підсудністю до Сихівського районного суду м.Львова.
Ухвалою Сихівського районного суду від 15 липня 2025 року прийняти до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження у адміністративній справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 23 липня 2025 року залучено до участі у справі як співвідповідача Управління патрульної поліції у Львівській області, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 07 серпня 2025 року.
У встановлений судом строк, представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області подав відзив на адміністративний позов, електронним судом скерував відеозапис. Не погоджується з позовними вимогами позивача щодо скасування постанови серії ЕНА №4770492 від 19 травня 2025 року про накладення адміністративного стягнення, виходячи з наступного. Працівниками патрульної поліції під час несення служби на підставі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач. Підставою для зупинки було отримання достовірної інформації про порушення правил дорожнього руху, а саме - керування транспортним засобом особою, яка позбавлена відповідного права. Відповідно до постанови Личаківського районного суду м.Львова від 25 лютого 2025 року у справі №463/958/25 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно з ч.2 ст.317-1 КУпАП, особа вважається позбавленою права керування після набрання законної сили рішенням суду. Постанова набрала законної сили 07 березня 2025 року та не була оскаржена у встановленому законом порядку. Отже, станом на 19 травня 2025 року позивач був позбавлений права керування транспортними засобами. Аргументи позивача про необізнаність щодо рішення суду про позбавлення права керування є надуманими та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності. Матеріалами справи підтверджено, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Він особисто підписав протокол, що підтверджує правильність даних, зазначених у процесуальних документах, та не заявляв клопотань про відкладення розгляду справи. Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Пономарьов проти України»), особа, щодо якої ведеться провадження, зобов'язана проявляти належну обачність та цікавитися станом справи. Інспектор патрульної поліції, який виніс оскаржувану постанову, діяв у межах наданих законом повноважень. Згідно зі ст.ст.8,23,30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція зобов'язана забезпечувати контроль за дотриманням ПДР, виявляти та документувати правопорушення, а також приймати рішення про накладення адміністративних стягнень. Додатково для спростування тверджень позивача про нібито порушення процедури розгляду справи надано відеозаписи з бодікамер поліцейських, які підтверджують, що позивачу було роз'яснено його права, розгляд справи відбувся належним чином, і під час розгляду позивач підписом підтвердив факт ознайомлення з постановою. Крім керування транспортним засобом у період позбавлення права керування, інспектор виявив у позивача ознаки наркотичного сп'яніння. Факт було підтверджено результатами медичного огляду, за що складено окремий протокол за ч.2 ст.130 КУпАП. Докази, долучені відповідачем, відповідають вимогам ст.251 КУпАП та ст.72-74 КАС України. Жодні докази не мають наперед встановленої сили для суду (ч.2 ст.90 КАС України), проте обставини, підтверджені рішенням суду, що набрало законної сили, не підлягають повторному доказуванню (ч.4, 6 ст.78 КАС України). З огляду на викладене, вважає позовні вимоги позивача безпідставними, такими, що не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення, та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, одночасно з позовними вимогами просять розгляд справи проводити у їхній відсутності.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належно та вчасно, про причини неявки суд неповідомили.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна/умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №4770492 від 19 травня 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.
Зауважень, заперечень, клопотань постанова не містить. Позивач був присутній на місці винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, отримав копію постанови, в чому власноручно розписався.
Диспозиція ч.4 ст.126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.
Чинним Законом України «Про дорожній рух», а саме ч.10 ст.15 забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією статтею обов'язковою умовою є наявність постанови суду, яка набрала законної сили, про позбавлення особи права на керування транспортними засобами.
Верховний Суд України у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Тому, зазначені в оскаржуваній постанові порушення Правил дорожнього руху могла вчинити лише особа, яка керувала транспортним засобом або експлуатувала його.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.31 Закону України «Про національну поліцію» № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до положень ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови представником відповідача надано відеозапис, на якому зафіксовано як 19 травня 2025 року автомобіль марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався дорогою. При зупинці цього автомобіля, особа, що знаходилась на місці водія цього транспортного засобу і не заперечувала, що експлуатувала автомобіль.
Отже, вищевикладене свідчить про те, що в матеріалах справи є допустимі та належні докази, які підтверджують факт порушення позивачем вищезазначених Правил дорожнього руху України, на підставі яких суд достеменно та поза розумним сумнівом дійшов висновку, що водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавлений права керування за рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 25 лютого 2025 року у справі №463/958/25.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до даних цієї постанови Личаківського районного суду м.Львова, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Постанова набрала законної сили 07 березня 2025 року та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
Також суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Для притягнення до відповідальності за цією статтею достатнім є встановлення факту (об'єктивна сторона складу правопорушення) керування транспортним засобом особою, яка була позбавлена права керування, що і було встановлено 19 травня 2025 року інспектором Кобзяком В.П. За правилами ч.2 ст.317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Відповідно до ч.1 ст.317-1 КУпАП, виконання постанови про позбавлення права керування здійснюється шляхом внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Відтак, на момент складання оскаржуваної постанови інспектором було виявлено, що позивач був позбавлений права керування транспортним засобом.
Обґрунтовуючи доводи позовної заяви, ОСОБА_2 зазначає про те, що йому не було відомо про наявність постанови Личаківського районного суду м.Львова від 25 лютого 2025 року. Проте, такі доводи позивача не спростовують встановленого факту вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП.
З даних відеозапису суд встановив, що інспектор озвучує для ОСОБА_2 , що відповідно до інформації, яка містяться у єдиній інформаційній системі Міністерства внутрішніх справи, його постановою Личаківського районного суду м.Львова від 25 лютого 2025 року було позбавлено права керувати транспортними засобами.
Суд вважає, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є причиною звільнення від адміністративної відповідальності у цьому випадку. Окрім того, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі №3236/03 «Пономарьов проти України», наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Отже, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої цією статтею та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що поліцейський при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності діяв не в спосіб, передбачений КУпАП.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, даними відеозапису.
Таким чином, доказів, які спростовували б факт вчинення позивачем правопорушення суду не подано, а ті обставини, на які посилається позивач як на підставу скасування постанови в частині притягнення до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, наведені ним з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Згідно п.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП є обґрунтованим, прийнятими з повним та всебічним з'ясуванням усіх обставин справи, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення ґрунтується на вимогах закону, підстав для її скасування судом не встановлено.
Керуючись ст. ст. 9, 73-77, 90, 242, 244-246, 286 КАС України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено 07 серпня 2025 року.
СУДДЯ Оксана БЕСПАЛЬОК