Справа № 946/2044/25
Провадження № 2/946/2439/25
06 серпня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,
за участю: секретаря судового засідання - Воронової В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про визнання права власності на спадкове майно, -
24 березня 2025 року позивач звернулася до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори №285/02-14 від 13 березня 2025 року їй відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення справи або слухання справи за його відсутністю не направляв. Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 належить 11/14 часток житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з яких в розмірі 4/7 часток на підставі рішення народного суду м. Ізмаїла Одеської області від 04 квітня 1977 року справа №2-443-77 та у розмірі 3/14 часток на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 02 лютого 1984 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Богдан О.М., зареєстрованого в реєстрі за №2/370, що також підтверджено довідкою №285, виданою 23 травня 2025 року КП «Ізмаїльське МБТІ».
Відповідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в ст. 21 цього Кодексу.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 08 грудня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ізмаїльської міської Ради народних депутатів Одеської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.
Після смерті ОСОБА_2 згідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року), відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1, 2 ст. 524 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 81000946 від 30 квітня 2025 року, наданого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня.
Згідно ст. 529 ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. іДо числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_2 являються:
- син ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 01 червня 1965 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС;
- донька ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , повторно виданим 08 грудня 1992 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим 11 жовтня 1980 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС, згідно якого ОСОБА_4 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.
Згідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.549 ЦК УРСР (1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв станом на 2003 рік, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, в редакції, яка діяла станом на 2003 рік, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 вступив у володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено будинковою книгою на вищезазначений будинок, тобто вважається таким, що фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім цього судом встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 до Ізмаїльської державної нотаріальної контори, що підтверджено заявою від 25 травня 1998 року, тобто вважається такою, що прийняла спадщину за законом.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належить 3/14 часток житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 02 лютого 1984 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Богдан О.М., зареєстрованого в реєстрі за №2/370, що також підтверджено довідкою №285, виданою 23 травня 2025 року КП «Ізмаїльське МБТІ».
Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 16 березня 2023 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_3 , згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить вищевказане спадкове майно.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 80440047 від 13 березня 2025 року, наданого Ізмаїльською державною нотаріальною конторою, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - відсутня.
Згідно ч. 1 ст. 1222 ЦК України - спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України - спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Спадкоємців за законом першої черги відповідно до ст. 1261 - 1263 ЦК України після смерті ОСОБА_3 , які б прийняли спадщину немає.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України - у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Спадкоємцем за законом другої черги відповідно до ст. 1262 ЦК України після смерті ОСОБА_3 являється:
- сестра ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , повторно виданим 08 грудня 1992 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС, свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданим 01 червня 1965 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС, де спільними батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим 11 жовтня 1980 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС, згідно якого ОСОБА_4 після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Інших спадкоємців, які заявили свої спадкові права, немає.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом, що підтверджено заявою від 05 квітня 2023 року, посвідченою державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, тобто вважається такою, що фактично прийняла спадщину (спадкова справа № 49/2023).
Письмовою відповіддю державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори №285/02-14 від 13 березня 2025 року їй відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.
Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв'язку з чим задовольняє позов.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 82, 263-265 ЦПК України, ст. 525, 529, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1261, 1262, 1268, 1270 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Незалежності, 62, код ЄДРПОУ 26569223) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 06 серпня 2025 року.
Суддя: О.Я.Присакар