Справа №: 398/9513/13-ц
провадження №: 2-п/398/30/25
Іменем України
"05" серпня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Стручкової Л.І.,
з участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2014 року у справі № 398/9513/13-ц
13.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2014 року у справі № 398/9513/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за кредитом.
В обґрунтування вимог заяви зазначає, що заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2014 року у справі № 398/9513/13-ц задоволено позов публічного акціонерного товариства "Альфа - Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за кредитом, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа- Банк" - 65424 грн.62 коп боргу за кредитом, 34294 грн. 03 коп. відсотків , пеню за прострочення платежів в сумі 15843 грн. 57 коп.
Заявник зазначає, що не отримував судових повісток, оскільки з 2012 року не проживав за адресою реєстрації. Про рішення дізнався лише після відкриття виконавчого провадження та блокування рахунків, а копію рішення отримав 05.05.2025 року. Вважає пропуск строку для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду є поважним.
Заявник надав квитанцію від 30.10.2013 року, яка підтверджує сплату 87 000 грн., а також довідку банку, де залишок боргу вказано як 3 650 грн. Він вважає, що стягнення повної суми є незаконним і що було порушено його право на застосування позовної давності щодо пені.
Просить скасувати заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2014 року у справі № 398/9513/13-ц та призначити справу до судового розгляду в спрощеному порядку.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України , неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши обґрунтування поданої заяви та матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2014 року у справі № 398/9513/13-ц позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа- Банк" - 65424 грн.62 коп боргу за кредитом, 34294 грн. 03 коп. відсотків , пеню за прострочення платежів в сумі 15843 грн. 57 коп., та стягуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства « Альфа- Банк « по 578 грн.40 коп. судового збору з кожного. Стягуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа- Банк" пеню за договором поруки в сумі 134 грн. 06 коп.
Згідно зі ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що зазначене заочне рішення було направлено, в тому числі, на адресу реєстрації відповідача ОСОБА_1 , на адресу суду підтвердження про вручення поштового відправлення не надійшло.
В своїй заяві ОСОБА_1 посилається на те, що про існування вказаного рішення він дізналася лише після відкриття виконавчого провадження та блокування рахунків, а копію рішення отримав 05.05.2025 року, заяву подано протягом 20 днів після цього.
Ухвалою суду від 06.06.2025 року поновлено строк для подання заяви про перегляд заочного рішення.
Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви в частині скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно із частиною 2, 7 ст.285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: 3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; 4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. До заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.
Підстави для скасування заочного рішення визначені ч.1 ст. 288 ЦПК України, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Наявність наведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.
На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої, п'ятої, шостої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Судом у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.
Відповідно до Постанови ВС/КЦС у справі № 278/2177/15-ц від 17.12.2021 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України.
Розрахунок заборгованості, наданий ПАТ "Альфа - Банк" за Кредитним договором № SME0025219, разом із позовною заявою є належним, достовірним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує наявність заборгованості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за невиконання ними своїх зобов'язань.
Крім того, заява про перегляд заочного рішення не містять відомостей про виконання відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язання перед ПАТ "Альфа - Банк" в повному обсязі.
Суд вважає, що заявник повинен був надати контр-розрахунок, а не лише окремі квитанції.
Заявник не зміг довести, що належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором.
Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також з матеріалів справи вбачається, що копію рішення відповідачам було надіслано поштовим зв'язкомрекомендованим листом з повідомленням та отримано адресатом 12.06.2014 року (а.с.67).
Разом з тим ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення через десять років, що свідчить про намагання затягнути виконання рішення суду та уникнути погашення заборгованості за кредитним договором.
Надані суду квитанції про часткову оплату боргу можуть бути враховані державним виконавцем у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду.
Суд, вважає, що заочне рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2014 року у справі № 398/9513/13-ц не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити.
Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись ст.ст. 260, 287, 284, 288 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2014 року у справі № 398/9513/13-ц - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Суддя Л.І. Стручкова