Справа № 184/2534/24
Номер провадження 2/184/541/25
07 серпня 2025 рокум. Покров
Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Коваленко В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Поліщук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до Покровського міського суду Дніпропетровської області із вказаним вище позовом посилаючись на наступні обставини. 06.03.2021р. в Особистому кабінеті на офіційному веб сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МІЛОАН» ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту № 103516293. 23.06.2021 р. згідно умов Договору про відступлення прав вимоги №03Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 103516293 від 06.03.2021 р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідача. 24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ ПОНГ» укладено Договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 103516293 від 06.03.2021р. Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 55200 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12000 грн.; заборгованість за відсотками становить 43200 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Крім того, відповідно до Наказу № 70-к від 01.07.2025 року на виконання Рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «ПІНТ ПОНГ» № 1778 від 01.07.2025 року перейменовано з 01.07.2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНТ ПОНГ» на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» та 21.07.2025 надав заяву про зміну назви позивача для врахування судом.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, представник відповідача надала письмові пояснення, відповідно до яких відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що матеріалами справи не підтверджено факт отримання кредитних коштів відповідачем; матеріалами справи не підтверджено набуття позивачем права вимоги до відповідача та матеріалами справи не підтверджується розмір заборгованості за кредитним договором. Крім того, просить провести розгляд справи за її відсутності та за відсутності відповідача.
У свою чергу, представник позивача скерував до суду додаткові пояснення, відповідно до яких 06.03.2021, за власним волевиявленням, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» за адресою: https://miloan.ua/ подано заявку на отримання кредиту № 103516293. Заявка на отримання кредиту знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті Товариства. Вказаний договір було підписано одноразовим ідентифікатором. Представник відповідача, заперечуючи проти укладення договору у спосіб, визначений п. п. 6.1 та 6.3, не надав жодних доказів, які б підтверджували, що мобільний номер телефону та ІР адреса, з яких було подано заяву на отримання кредиту, не належать відповідачу. Крім того, на підтвердження законності нарахування розміру заборгованості, позивачем до позовної заяви було долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 103516293 від 06.03.2021 року, яка сформована, підписана та надана первісним кредитором.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у спосіб визначений ст..16 даного Кодексу.
У свою чергу, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема таким підставами є договори та інші правочини.
Як встановлено судом, 06.03.2021р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103516293.
Відповідно до п.1.2 вказаного договору сума кредиту становить 12 000,00 грн.
Кредит надається строком на 30 днів з 06.03.2021р. (п.1.3 договору про споживчий кредит № 103516293), термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 05.04.2021р. (п.1.4 договору про споживчий кредит № 103516293).
Наведене не заперечується та визнається відповідачем.
23.06.2021 р. згідно умов Договору про відступлення прав вимоги №03Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 103516293 від 06.03.2021р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідача.
24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ ПОНГ» укладено Договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 103516293 від 06.03.2021 р.
Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» становить 55200 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 12000 грн.; заборгованість за відсотками становить 43200 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Змістом ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувана електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Порядок укладення електронного договору передбачено нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» а саме електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 12 000,00 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, слід зазначити наступне.
02.09.2024р. позивач направив відповідачу вимогу про виконання грошових зобов'язань у сумі 55200,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 103516293 позивач вважає, що заборгованість відповідача складає прострочене тіло кредиту 12 000 грн., прострочені відсотки 43200,00 грн.
Але договір № 103516293 від 06.03.2021р. укладений на визначений строк 30 днів до 05.04.2021р., договором розрахована сума процентів 7200,00 грн.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц вказано на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Верховний Суд підтримує правовий висновок, сформований Великою Палатою ще у постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12. Цей правовий висновок має тенденцію до застосування судами першої та апеляційної інстанції в будь-яких кредитних спорах.
ВС/КЦС у постанові від 20 вересня 2018 року по справа № 712/12031/15-ц зазначає що строк кредитного договору у даному випадку сплив, тому проценти не повинні сплачуватись боржником, оскільки зі спливом строку кредитування припиняється право банку нараховувати проценти за кредитом.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку:
«Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».
За логікою Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред'явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов'язання. У такому випадку нарахування можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних).
Також слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду від 14.07.2021 р. у справі №186/1376/19. Загальним правилом визначено, що у разі пред'явлення вимоги в порядку ст. 1048 ЦК України банком боржнику чи у разі закінчення кредитного договору на суму заборгованості не нараховуються проценти за користування кредитними коштами, а застосовується інший порядок, передбачений ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, після спливу визначеного цим договором строку кредитування, який складає 30 днів, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 05.04.2021.
Виходячи з наведеного, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування кредитом тільки за період з 06.03.2021 по 05.04.2021, що виходячи з погодженої сторонами процентної ставки у розмірі 7200,00 грн. (12000 грн. х 2% х 30 днів).
На підставі викладеного, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6000 грн.
Відповідно до ст..137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, позивач просить стягнути на свою користь судові витрати в сумі 6000,00 грн., які були понесені ним при звернення до суду.
На підтвердження наданих послуг позивач долучив до матеріалів справи: акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 11.11.2024р.; детальний опис виконаних робіт, договір №43657029 про надання правничої допомоги від 07.08.2024р., додаткову угоду №103516293 до договору про надання правничої допомоги від 11.11.2024р.; свідоцтво.
Суд приходить до переконання, що розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6000,00 грн. є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим адвокатом на виконання даних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача вказану суму.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 2086,80 грн. (6000 грн. х 34,78%) витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 842,51 грн. (2422,40 грн. х 34,78%).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 95, 141, 263, 265, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 103516293 від 06.03.2021 р. у розмірі 19 200,00 грн., що складається із: заборгованість за тілом кредиту становить 12000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 7200,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) судовий збір в сумі 842,51 грн.
Стягнути з Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2086,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 07.08.2025р.
Суддя Покровського міського суду В. О. Коваленко