справа №363/3369/25
провадження №2/176/1568/25
06 серпня 2025 р. Суддя Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області Гусейнов К.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, про встановлення факту перебування дитини на утриманні та визначення місця проживання дитини,-
В серпні 2025 року з Вишгородського районного суду Київської області на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла за підсудністю позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, про встановлення факту перебування дитини на утриманні та визначення місця проживання дитини.
Ознайомившись із позовною заявою і доданими документами, приходжу до висновку про необхідність залишення її без руху для усунення недоліків, враховуючи наступне.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Всупереч вищезазначеним вимогам позивачем не зазначено відомостей чи наявні електронні кабінети в учасників справи, в тому числі і третьої особи.
Згідно із пунктами 4, 5, 10 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена ч.1 ст.15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання одним із батьків та перебування на утриманні дитини може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд встановити факт перебування на утриманні дитини. Проте, встановлення такого факту можливе лише при вирішенні судом спору між батьками щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини, про що має бути заявлена конкретна позовна вимога цивільно-правового характеру.
Всупереч вищевказаному позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві не викладено змісту позовних вимог, з яких вбачався би спір між ним та відповідачем ОСОБА_2 , як батьками неповнолітньої дитини, щодо виконання ними обов'язків з її виховання. Так, з рішення Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради про визначення місця проживання дитини від 16.03.2023 року вбачається, що згідно письмової заяви ОСОБА_3 , мати не заперечує щодо визначення місця проживання дитини з батьком.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини та визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком слід залишити без руху із встановленням строку для усунення її недоліків, а саме для формулювання позовних вимог ОСОБА_1 з яких вбачався би спір між ним та відповідачем ОСОБА_3 , як батьками неповнолітньої дитини.
При визначенні способу захисту своїх прав, позивачу слід врахувати правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, а також інших постановах Верховного Суду, посилання на які є в цій постанові, що свідчить про сталість судової практики у випадках, аналогічних фактичним обставинам, викладеним в позовній заяві.
За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Таким чином, позивачу слід надати актуальний висновок Органу опіки та піклування щодо розв'язання спору.
Відповідно до ч.1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
З урахуванням того, що позивач ОСОБА_1 є особою призовного віку, а рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки територіального центру комплектування та соціальної підтримки, визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», третьою особою в позові слід зазначити ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на обліку в якому перебуває позивач.
Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору, у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір. В позовній заяві в обґрунтування звільнення від сплати судового збору позивач посилається на те, що заява подана в інтересах дитини, з метою захисту її особистих прав.
Відповідно до п.14 ч.2 ст.3 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної, касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Однак, посилання позивача на звільнення від сплати судового збору у зв'язку з тим, що заява подана в інтересах дитини, є безпідставним, оскільки дана норма закону передбачає несплату судового збору за подання заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. Даний позов не вирішує питання прав та обов'язків малолітньої дитини, а стосується лише прав та обов'язків відповідача, як матері дитини.
Так, відповідно до вимог п.п.2 п.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем перед судом ставиться дві вимоги немайнового характеру, за які необхідно сплатити судовий збір в сумі по 1211 грн. 20 коп. за кожну, а всього 2422 грн. 40 коп.
Крім того, позивач в позовній заяві просить витребувати з компетентних органів Грузії документи про перебування відповідача під вартою та під слідством правоохоронних органів іншої держави.
Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно п.2 ч.2 ст.84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Так, заявником в позовній заяві чітко не зазначено які саме докази та у якого органу слід витребувати. Крім того, заявником не надано суду докази того, що ним вживалися заходи для отримання доказів, проте безуспішно, в зв'язку з чим ним подається клопотання про витребування доказів.
Таким чином, у разі подання позивачем клопотання про витребування доказів, його слід належно оформити у відповідності до вимог ч.2 ст.84 ЦПК України.
Крім того, на виконання п.10 ч.3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
За таких обставин вважаю, що дану позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення всіх вказаних вище недоліків позовної заяви та оплати судового збору відповідно до змісту позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.177,185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, про встановлення факту перебування дитини на утриманні та визначення місця проживання дитини - залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з часу отримання ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків та роз'яснивши, що у разі не виконання вимог ухвали подана заява буде повернута.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ