Номер справи 171/1932/25
Номер провадження 2/171/1376/25
25.07.25 м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ліпчанського С.М.,
при секретарі Бахтіяровій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, в якій зазначив, що 17 червня 1995 року було укладено шлюб між позивачкою та ОСОБА_3 , який був зареєстрований виконкомом Ленінської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 19. Від шлюбу дітей не мають. Позивач стверджує, що їх шлюбне життя не склалося через відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства, що призвело до припинення шлюбних відносин. Спільне господарство вони не ведуть, разом не проживають, шлюб існує формально. Позивач вважає, що подальше сумісне життя і збереження сім'ї з відповідачем є неможливим, збереження шлюбу недоречним, а призначення будь-яких строків для примирення є недоцільним. Просить суд розірвати їх шлюб.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилась, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Стаття 105 ч. 1 СК України вказує, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них.
Статтею 109 СК України передбачено, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно із ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст. 115 СК України передбачено, що документ, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що 17.06.1995 року виконкомом Ленінської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 19, зареєстровано шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після державної реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_5 », прізвище дружини « ОСОБА_5 ».
Позивач та відповідач однією сім'єю не проживають, шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть.
Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що сторони по справі є різними людьми. Сім'я розпалася та існує формально. Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, шлюб підлягає розірванню.
У позовній заяві представник позивача просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-3 ст.137 ЦПК України встановлено,що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 1-2 ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову-на відповідача; у разі відмови в позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Позивачкою всупереч положенню частини третьої статті 137ЦПК України до позовної заяви не було надано: договір надання правової допомоги укладеного адвокатом з позивачем, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, акт приймання-передачі наданих послуг, підтверджуючі докази про оплату послуг адвоката в розмірі 4000 грн, що позбавляє можливості суд встановити обґрунтованість стягнення правничої допомоги.
У зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. не підлягає до задоволення у зв'язку з неподанням доказів.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 17.06.1996 року виконкомом Ленінської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, актовий запис № 19, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
На підставі ч. 2 ст. 115 СК України, копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
В частині стягнення понесених витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Ліпчанський