Окнянський районний суд Одеської області
Справа № 506/1282/24
Провадження № 2/506/63/25
31 липня 2025 року селище Окни
Окнянський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Бурдинюк О.С.
секретаря Тинкован Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Окни у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про позбавлення батьківських прав, -
19.12.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав.
16.01.2025 року надійшла відповідь щодо місця реєстрації відповідача.
16.01.2025 року позовна заява залишена без руху.
24.01.2025 року від позивача надійшло клопотання про долучення квитанції про сплату судового збору.
28.01.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.
Ухвалою суду від 26.03.2025 року витребувано інформацію з Державної прикордонної служби України.
08.04.2025 року на виконання ухвали від 26.03.2025 року з Державної прикордонної служби України надійшли витребувана інформація.
Ухвалою суду від 29.04.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
23.07.2025 року від позивача надійшло клопотання про витребування інформації з Державної прикордонної служби України щодо перетину кордонну відповідачем.
Ухвалою суду від 31.07.2025 року у задоволені клопотання про витребування інформації відмовлено.
Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що 15.09.2009 року між ним та відповідачкою зареєстрований шлюб. За час спільного проживання та шлюбу у них є троє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . У 2012 році відносини між сторонами були фактично припиненні та у 2019 році шлюб розірвано. Відповідачка зібрала свої речі та пішла, залишивши дітей позивачу, вона майже не спілкувалася з дітьми, а останні 2 роки взагалі не спілкується. Згодом позивач дізнався, що відповідач створила нову сім'ю. Матеріально дітей вона давно не утримує. Їх забезпеченням і утриманням займається лише він (позивач). Позивач офіційно працевлаштований, має постійний заробіток. Крім того, позивач за місцем роботи, а діти за місцем навчання, позитивно характеризуються. На противагу матері, яка не цікавиться долею дітей, у позивач з дітьми доброзичливі та довірливі стосунки, які сприяють належному їх вихованню. Батько приділяє належну увагу дітям. Відповідачка вже тривалий час (2 роки) зовсім не спілкується з дітьми, не цікавиться їх успіхами в навчанні, їх життям. Окрім цього, відповідачка матеріально їх не утримує. Крім того, відповідач виїхала за кордон. Позивач побоючись, що коли діти виростуть, вона від них вимагатиме грошей, змушений звернутися до суду.
Сторони та представник третьої особи, повідомлені належним чином у судове засідання не з'явилася, про поважність причини неявки суд не сповістили, з заявою про відкладення не зверталася.
Оскільки в судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про завершення розгляду справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_5 , батьком дитини вказаний ОСОБА_1 , а мати - ОСОБА_6 , про що зроблено відповідний актовий запис №15 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 /а.с.11/.
ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_2 , батьком дитини вказаний ОСОБА_1 , а мати - ОСОБА_6 , про що зроблено відповідний актовий запис №41 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 /а.с.12/.
ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_3 , батьком дитини вказаний ОСОБА_1 , а мати - ОСОБА_4 , про що зроблено відповідний актовий запис №11 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 /а.с.13/.
23.10.2019 року рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області по справі 506/465/19 за позов ОСОБА_4 (дошлюбне - ОСОБА_7 ) до ОСОБА_1 шлюб розірвано /а.с.14-15/.
Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 22.11.2024 року Маяківського старостинського округу, комісією встановлено, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а вже понад 10 років проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Проживає разом зі своїми трьома дітьми: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 , працює у ТОВ «Маяк» різноробочим. Син ОСОБА_8 знаходиться на заробітках у м. Одесі. Донька ОСОБА_9 є студенткою ІІ курсу ДНЗ «Одеського професійного ліцею сфери послуг південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського», син ОСОБА_10 учень 8 класу Маяківської гімназії. Сім'я проживає у власному житловому будинку, який знаходиться у доброму стані, але частково потребує поточного ремонту. Біля будинка с присадибна земельна ділянка, яка використовується за призначенням. Під час обстеження у будинку було тепло та чисто. Запас продуктів достатній, запас дров також. У підсобному господарстві утримує корову, свиней та птицю. ОСОБА_1 розлучений зі своєю дружиною ОСОБА_4 .. Разом з нею не проживають та не ведуть спільного господарства. Двоє неповнолітніх дітей, вже понад двох років, повністю знаходяться на його утримані /а.с. 16/.
Згідно з довідкою про доходи від 22.11.2024 року, виданою ТОВ «Маяк» ОСОБА_1 , працює охоронцем та має постійний дохід /а.с. 18/.
Крім того, ОСОБА_1 , за місцем роботи характеризується позитивно, як добросовісний робітник. /а.с. 19/.
Згідно з характеристикою ДНЗ «Одеського професійного ліцею сфери послуг південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д.Ушинського», ОСОБА_11 , навчається у ліцеї з 01.09.2023 року, навчається в повну міру своїх сил, зає здібності до гуманітарних наук, завжди виконує домашні завдання. Навчанням ОСОБА_9 цікавиться лише батько, який приділяє їй належну увагу /а.с.20/.
Крім того, згідно з характеристикою Маяківської гімназії, від 25.11.2024 року ОСОБА_3 , навчається в гімназії з першого класу. Володіє навчальним матеріалом на середньому рівні, неговіркий, неуважний. Навчанням дитини цікавиться батько, а мати участі в житті дитини не приймає протягом 2 років /а.с.21/.
Крім того, згідно з довідкою № 3242 від 19.12.2024 року сімейного лікаря ОСОБА_12 , в якого на обліку знаходиться позивач та його діти, на протязі останніх двох років за медичною допомогою в амбулаторію звертався з приводу захворювань дітей, медогляду, щеплень - саме батько ОСОБА_1 /а.с. 23/.
Відповідно до листа Служби у справах дітей №13-07/58 від 17.02.2025 року, сім'я ОСОБА_4 на обліку служби у справах дітей селищної ради, як така, яка опинилася в складних життєвих обставинах не перебувала, інформація про невиконання матір'ю батьківських обов'язків відносно дітей не надходила. Відсутність ОСОБА_4 , унеможливлює встановити причини невиконання нею батьківських обов'язків та підготовки висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав /а.с.35/.
Згідно листа ЦОСІ ДПС України №19/25533-25 від 28.03.2025 р. у базі даних присутня інформація згідно з якою з 2020 року по теперішній час, ОСОБА_13 перетинала державний кордон 13.10.2023 року на виїзд, 29.07.2024 року на в'їзд та 14.09.2024 року на виїзд /а.с. 44, 46/.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Отже, законом визначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.
У підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, позивач послалася на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків, пов'язаних з вихованням дітей, а саме: не піклується про них, не забезпечує матеріально, не приймає участь у їх вихованні.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей є умисною протиправною поведінкою, яка характеризується психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків: усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки; передбачення її суспільно небезпечних наслідків; бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази застосування до відповідачки будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, також у справі відсутні докази, що діти висловили згоду та усвідомлюють наслідки позбавлення батьківських прав їх матері.
Крім того, суд враховує, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження свідомого ухилення відповідачкою від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своїх дітей до звернення до суду.
Відповідно до частин 4-6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Вказаний висновок має рекомендаційний характер.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Органом опіки та піклування Окнянської селищної ради повідомлено про неможливість надання висновку, оскільки сім'я ОСОБА_4 на обліку, як така, яка опинилася в складних життєвих обставинах не перебувала, інформація про невиконання матір'ю батьківських обов'язків відносно дітей не надходила, а відсутність ОСОБА_4 , унеможливлює встановити причини невиконання нею батьківських обов'язків.
Слід також зауважити, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами, суб"єктивні припущення щодо можливого звернення відповідача за стягненням аліментів на її утримання з дітей у майбутньому.
Суд враховує, що у справі відсутні будь-які негативно характеризуючи дані щодо відповідача, докази застосування до відповідачки будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування за весь час проживання, також у справі відсутні докази перебування сім'ї на обліку у соціальних органах як такої, що опинилась в складних життєвих обставинах.
Слід також звернути увагу, що незважаю на те, що позивач стверджує, що вже багато років лише він утримує дітей, а ОСОБА_4 ніякої матеріальної допомоги не надає, при цьому позивачем не ставиться питання про стягення аліментів на їх утримання. Більш того, матеріали справи не містять доказів, що позивач взагалі звертався до суду з відповідним позовом і відповідач ухиляється від сплати аліментів, має відповідну заборгованість тощо.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, тому з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення її батьківських прав, суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог.
Стороною позивача належними та допустимими доказами не доведено, що позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дітей є обґрунтованим заходом впливу і буде слугувати якнайкращим інтересам самих дітей та не доведено, що змінити поведінку матері по відношенню до дітей немає можливості.
Суд також враховує, що матеріали справи не містять думки дітей щодо доцільності позбавлення матері батьківських прав.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Подібний висновок викладений в постанові Верховного суду від 13 липня 2022 року в справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21).
Суд зважає на те, що хоча думка дітей у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав не може бути визначальною, але є важливою, і має обов'язково бути врахована.
З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дітей, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121, 164-166 Сімейного кодексу України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 76, 81-83, 141, 265, 354 ЦПК України, -
У задоволені позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), який діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП невідомий, АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (адреса місцезнаходження: Одеська область, селище Окни, вул. Незалежності, 2), про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Повний текст рішення виготовлено 06.08.2025 року.
СуддяО.С. Бурдинюк