Справа № 454/1308/25 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Провадження № 33/811/972/25 Доповідач: Гончарук Л.Я.
29 липня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року,
встановив:
цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 (п'ять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п'ять)грн. 00коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Відповідно до постанови, 24.03.2025 близько 14 год 15 хв перебуваючи в с. Перспа Шептицького району, гр. ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою під час телефонної розмови з дізнавачем ВП № 2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області ст. сержантом поліції Аллою Бойко, чим принизив її честь та гідність.
На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Сокальського районного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року. Визнати що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Допомогти в межах своєї компетентності відшкодувати збитки нанесені ЗСУ законним шляхом, покарати винних у перешкоджанні такому, виконати засади ст. 2 КПК України. Також просить суд звільнити його від сплати судового збору, адже за статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору.
В обгрунтування вказує, що відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Щодо строку на апеляційне оскарження постанови судді Сокальського районного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року зазначає, що оскаржувану постанову отримав 08.05.2025, відтак вважає такий пропущено з поважних причин.
У судове засідання апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи від такого не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП за таких обставин неявка особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з таких підстав.
Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ст. 173 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, а саме за нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» №10 від 22 грудня 2006 року, при розгляді адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясувати чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з'ясувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 451748 від 07 квітня 2025 року, 24.03.2025 близько 14 год 15 хв, перебуваючи в с. Перспа Шептицького району, гр. ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою під час телефонної розмови з дізнавачем ВП № 2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області ст. сержантом поліції Аллою Бойко, чим принизив її честь та гідність, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП (а.с.2).
В судовому засіданні суду першої інстанції факт нецензурної лайки ОСОБА_1 не заперечував.
Як встановлено судом, що це вже не перша нецензурна лайка гр. ОСОБА_1 до усіх державних органів, тому є наявність умислу в його діях на порушення громадського порядку і спокою інших громадян, прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, відтак в діях правопорушника наявні ознаки дрібного хуліганства.
Судом було досліджено письмові матеріали справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, пояснення потерпілої, пояснення правопорушника у яких він визнає, що вживав нецензурні слова на емоціях, аудіозапис розмови.
Так, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 451748 від 07.04.2025, письмові пояснення ОСОБА_1 , аудіозапис розмови та інші матеріали, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вживання ОСОБА_1 нецензурної лайки під час телефонної розмови, є зневагою до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві і свідчать про хуліганський характер дій останнього.
Відповідно до змісту письмових пояснень ОСОБА_1 , він 24.03.2025 під час телефонної розмови перебував на емоціях і можливо некоректно висловився до дізнавача ВП № 2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області ст. сержанта поліції Алли Бойко і можливо прозвучали нецензурні слова.
Окрім цього, судом було досліджено аудіозапис розмови між дізнавачем ВП № 2 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області ст. сержантом поліції Аллою Бойко та гр. ОСОБА_1 , та встановлено, що працівник сектору дізнання зателефонувавши до особи представилася та уточнила дані співрозмовника, після чого повідомила про завершення стадії досудового розслідування та можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. На що гр. ОСОБА_1 , який є потерпілим у кримінальному провадженні почав голосно викрикувати нецензурною лайкою, надав претензії до працівника поліції Алли Бойко щодо її компетентності, зухвало погрожував зустрітися у м. Львів. На що працівник поліції повідомила, що здійснює повну фіксацію даного дзвінка та до нього буде прийнято відповідні міри.
З врахуванням вищезазначеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги апелянта щодо незаконності постанови.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.
Твердження апелянта про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Суддя місцевого суду відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП повно, всебічно та об'єктивно з'ясував всі обставини справи, надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та зробив обґрунтований висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП
Разом з тим, судом першої інстанції належним чином не з'ясовано дані про особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, що призвело до порушення норм матеріального права.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 є законним представником дитини-інваліда, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 18 січня 2013 року.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, накладаючи на нього адміністративне стягнення, суддя першої інстанції не врахував наведені вище вимоги Закону та стягнув з останнього на користь держави судовий збір у сумі 605 грн 60 коп.
З огляду на наведене, оскаржувана постанова судді підлягає до зміни в цій частині із виключенням з її резолютивної частини посилання судді про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Сокальського районного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задоволити частково.
Постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 29 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 - змінити в частині стягнення судового збору.
Виключити з резолютивної частини постанови посилання про стягнення з ОСОБА_1 у дохід держави 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
У решті постанову судді залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук