Справа № 303/877/24
Закарпатський апеляційний суд
06.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/185/24 за апеляційною скаргою прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2024.
Цим вироком:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючий, несудимий, засуджений:
- за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на 01 (один) рік.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: матеріали особової справи, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - повернуто ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
30.10.2023 ОСОБА_6 , будучи військовозобов'язаним прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з оголошенням Указом Президента України № 69-2022 від 24.02.2022 загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України та отримав виклик для відправки у військову частину.
Перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 та будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу, достовірно знаючи, що відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-ХІІ, Указу Президента України № 64-2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану на території України», у
-2-
зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні запроваджено введення воєнного стану, відповідно діє особливий період та Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 за № 69-2022 проводиться призов на військову службу за мобілізацією, ОСОБА_6 діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією, після визнання його військово-лікарською комісією придатним до військової служби за станом здоров'я та не маючи права на відстрочку від призову, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» від 25.03.1992 за № 2232-ХП, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за № 3543-ХП, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 за № 69-2022, 17.11.2023 о 18 год 05 хв письмово відмовився від проходження військової служби під час мобілізації, про причини відмови не повідомив, та у такий спосіб ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 , вказує на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок від 2102.2024 щодо ОСОБА_6 у частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким за ст. 336 КК України призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує на те, що призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції безпідставно застосував норми ст. 75 КК України, відтак допустив неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Суд не врахував, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, яке хоч і відноситься до категорії нетяжких злочинів, однак відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України і в умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено в ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України. У цьому випадку звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України, через бездоганну соціальну поведінку в минулому не досягне вищезазначеної мети. Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ст. 336 КК України, що свідчить про його зневажливе ставлення до встановлених правил, а також не навів у вироку відповідних мотивів, з яких дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, наближеного до мінімального, та звільнений від відбування такого з випробуванням.
06.08.2025 обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат ОСОБА_7 заявили клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали заявлене клопотання, думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу та не заперечив проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у зв'язку із зміною обстановки, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга
-3-
прокурора підлягає до часткового задоволення, а клопотання обвинуваченого та захисника про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у зв'язку із зміною обстановки слід задовольнити, з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 285 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє не застосовувати жодну із форм реалізації кримінальної відповідальності до особи (осуд, покарання чи судимість).
Звільнення від кримінальної відповідальності згідно ст. 48 КК України - це право, а не обов'язок суду. А застосування ст. 48 КК України є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення особи яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Стаття 48 КК України передбачає дві самостійні підстави звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності. Таке звільнення може мати місце, коли внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 у справі № 161/1390/19 (провадження № 51-5089 км 19), під втратою вчиненого особою діяння суспільної небезпечності кримінальний закон розуміє істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв'язку з чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК України.
Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.
У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
-4-
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 569/20/14-к, провадження № 51-2661км18 та від 04.02.2021 у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20.
Як вбачається з долученої стороною захисту довідки командира військової частини НОМЕР_1 за № 3556 від 18.07.2025, солдат ОСОБА_6 перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині з 16.03.2025 по теперішній час, що також підтверджується ксерокопією військового квитка серії НОМЕР_2 від 27.01.2025.
Отже, з моменту прийняття на військову службу, а саме з 16.03.2025, ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та розпочав виконання військового обов'язку проходження військової служби.
Відтак, з огляду на вищенаведене, з врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв'язки, колегія суддів приходить до висновку, що після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України - ухилення від призову за мобілізацією на особливий період, та на момент апеляційного розгляду кримінального провадження, змінилася обстановка, оскільки військовослужбовець ОСОБА_6 з 16.03.2025 по даний час проходить військову службу, а тому вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність та обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним.
Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать про те, що обстановка, яка оточувала обвинуваченого на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на нього і робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення. У результаті таких змін в житті обвинуваченого ОСОБА_6 істотно змінилась морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим, на думку суду, втрачається доцільність застосування до нього заходів кримінально-правового впливу.
Згідно вимог ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частинами 1, 4 статті 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає обґрунтованим клопотання сторони захисту і приходить до висновку про те, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, на підставі ст. 48 цього Кодексу, відтак вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закриттю.
Керуючись ст. 284, 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
-5-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України задовольнити.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.02.2024 щодо ОСОБА_10 скасувати.
На підставі ст. 48 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційним судом.
Судді