05.08.2025 Справа №607/8533/25 Провадження №3/607/3703/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович під час розгляду матеріалів, що надійшли з відділення поліції № 4 (м. Збараж) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
28.04.2025 року з відділення поліції № 4 (м. Збараж) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 618220 від 18 квітня 2025 року зазначено, що 18 квітня 2025 року о 15:30 год. ОСОБА_1 за адресою:
АДРЕСА_1 у квартирі вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї сестри ОСОБА_2 , а саме вчинив з нею конфлікт, ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров'ю потерпілої, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 618220 від 18 квітня 2025 року у судове засідання, призначене на 08 травня 2025 року, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався.
Суд неодноразово здійснював виклики ОСОБА_1 у судові засідання, що підтверджується, зокрема рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0610254415181, № 0610261414255, проте особа, яку притягують до адміністративної відповідальності, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, із заявою про відкладення розгляду справи не зверталася.
У судове засідання з'явилася потерпіла ОСОБА_2 , яка зазначила, що у неї з братом виник побутовий конфлікт, проте щодо вчинення стосовно неї домашнього насильства заперечила. Крім того, повідомила суд, що ОСОБА_1 наразі проходить службу в Збройних Силах України.
На обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 суду надано такі документи: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 618220 від 18 квітня 2025 року, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 18 квітня 2025 року.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша); адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності (частина друга).
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначено Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2229 домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону № 2229 психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
За приписами пункту 17 частини першої статті 1 Закону № 2229 фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відтак, з об'єктивної сторони цей адміністративний проступок знаходить свій прояв у будь-яких активних діях або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, результатом яких є настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого
Проаналізовані в судовому засіданні докази вказують на те, що 18 квітня 2025 року
о 15:30 год. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт побутового характеру. Конфлікт має місце під час зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, сама наявність побутового конфлікту беззаперечно не свідчить про вчинення особою домашнього насильства, склад такого правопорушення має бути доведений відповідними доказами, долученими до матеріалів справи.
Як було зазначено, у матеріалах справи наявні: протокол про адміністративне правопорушення, пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У протоколі не вказано чи було заподіяно шкоду психічному чи фізичному здоров'ю потерпілої, а лише висловлено припущення, що такими діями могла бути заподіяна відповідна шкода, що, ураховуючи диспозицію частини першої статті 173-2 КУпАП, має бути встановлено для правильної кваліфікації дій винної особи за цією нормою КУпАП. Не дають можливості встановити ці обставини й надані суду докази, наявні в матеріалах адміністративної справи. Крім того, суд зауважує, що потерпіла у судовому засіданні заперечила факт здійснення щодо неї домашнього насильства.
Таким чином, на переконання суду, працівниками поліції не надано суду достатніх доказів, які б у своїй сукупності давали можливість дійти висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Варто зауважити, що суд неуповноважений самостійно відшуковувати докази або за власною ініціативою змінювати кваліфікацію дій особи за відповідною статтею (частиною статті) КУпАП, оскільки такі процесуальні дії були б несумісні з приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, зокрема у частині безсторонності суду, що розглядає відповідну адміністративну справу.
Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Слід зазначити, що тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи. Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини». Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи (пункти 47 - 49 постанови Верховного Суду від 10 січня 2024 року, справа № 240/4894/23).
Таким чином, досліджені у цій справі про адміністративне правопорушення докази, не дають можливості встановити у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 7 - 9, 33 - 36, 173-2, 245, 247, 251 - 252, 280, 283 - 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
1. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
2. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
4. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
5. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддяТ. І. Якімець