Справа №461/4812/25
/заочне/
06 серпня 2025 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря судового засідання Александрович М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»
(03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2;
ЄДРПОУ: 40966896; e-mail: ufc75334@gmail.com),
в особі представника адвоката Дідуха Євгена Олександровича
( АДРЕСА_1 ;
РНОКПП: НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до
ОСОБА_1
( АДРЕСА_2 ;
РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -
Акціонерне товариство «Ідея Банк»
(79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819)
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в особі представника адвоката Дідуха Євгена Олександровича, звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21706 грн 04 коп. та суму понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 04.12.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z62.22378.004614966, відповідно до умов якого відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 8905 грн 41 коп. Свої зобов'язання кредитор виконав, надавши грошові кошти позичальникові. Усі права вимоги за кредитним договором №Z62.22378.004614966 від 04.12.2018 з усіма додатковими договорами та угодами до нього, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», було відступлене банком до ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» згідно договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, в подальшому право вимоги перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» на підставі договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023, які в свою чергу передали права на кредитний договір на підставі договору факторингу №08/11/2024 від 08.11.2024 до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», тобто позивачу. Відповідач не здійснила належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 21706 грн 04 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8905 грн 41 коп.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 4038 грн 43 коп; прострочена заборгованість за комісіями в розмірі 8762 грн 20 коп. Позивачем направлено відповідачу вимогу про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, надавши можливість останній добровільно врегулювати заборгованість, однак вимога не була виконана.
У зв'язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку наявна за кредитним договором заборгованість не погашається, позивач просить стягнути таку у судовому порядку.
Ухвалою суду від 19.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та залучено до участі у справі Акціонерне товариство «Ідея Банк» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою у якій просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції та оголошеннями, в порядку ст.128 ЦПК України. Правом на подачу відзиву на позов та подачу заяви про розгляд справи за її відсутності відповідач не скористалась.
Третя особа (уповноважений представник) у судове не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У свою чергу, сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з'являвся у судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Суд приходить до висновку про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
З огляду на неявку відповідача по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд вважає можливим розглядати справу з ухваленням заочного рішення.
При цьому, суд враховує положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.12.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z62.22378.004614966, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 13378 грн. зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Строк дії договору 24 місяці (пп.1.1-1.3. Договору кредиту №Z62.22378.004614966 від 04.12.2018).
Акціонерне товариство «Ідея Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, що підтверджується ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту від 04.12.2018.
Відповідно до розрахунку заборгованості АТ «Ідея Банк», долученого до матеріалів позовної заяви, заборгованість ОСОБА_1 за кредитний договір №Z62.22378.004614966 від 04.12.2018 станом на 25.07.2023 становить 21706 грн 04 коп., з яких: заборгованість основним боргом в розмірі 8905 грн 41 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в розмірі 4038 грн 43 коп; прострочена заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в розмірі 8762 грн 20 коп.
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-31/23, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» права вимоги, а ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.2.1. договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною договору.
Пунктом 5.1. договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 визначено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених п.4.1. цього договору.
На виконання умов договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» сплачено АТ «Ідея Банк» суму фінансування у розмірі 11963508 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9217 від 26.07.2023.
26.07.2023 між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу №01.02-38/23, у відповідності до умов якого ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.2.2. договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною договору.
Пунктом 5.1. договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 визначено, що права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених п.4.1. цього договору.
На виконання умов договору факторингу №01.02-38/23 від 26.07.2023 ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» сплачено ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» суму фінансування у розмірі 1981288,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №128 від 26.07.2023.
08.11.2024 між ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (клієнт) та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (фактор) укладено договір факторингу №08/11/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» права вимоги, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.2.2. договору факторингу №08/11/2024 від 08.11.2024, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною договору.
Як вбачається з витягу з реєстру боржників - додатку № 1 до договору факторингу №08/11/2024 від 08.11.2024, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.22378.004614966 від 04.12.2018 в сумі 21706 грн. 04 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8905 грн 41 коп.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 4038 грн 43 коп; прострочена заборгованість за комісіями в розмірі 8762 грн 20 коп.
На виконання умов договору факторингу №08/11/2024 від 08.11.2024 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» сплачено ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» суму фінансування у розмірі 98500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №476 від 22.11.2024.
06.04.2025 ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» на адресу відповідача направлено письмову вимогу (повідомлення) про відступлення права вимоги за кредитним договором №Z62.22378.004614966 від 04.12.2018 до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» , та про необхідність погашення заборгованості у розмірі 21706 грн 04 коп.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Під час розгляду справи, надаючи оцінку дослідженим доказам, суд погоджується із розрахунком заборгованості за кредитним договором №Z62.22378.004614966 від 04.12.2018 в сумі 12943 грн 83 коп. у частині залишку простроченого кредиту (тіла кредиту), залишку прострочених відсотків, який долучено позивачем до позову.
Однак, щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 8762 гривень 20 копійок, суд враховує наступне.
Пунктами 1.3, 1.4 договору кредиту №Z62.22378.004614966 від 04.12.2018 встановлено, що за користування кредиту Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5% (Маржу Банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за Рішенням Правління Банку, становить 9,5%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%.
Відповідно до п. 1.10 договору кредиту №Z62.22378.004614966 від 04.12.2018, за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центі, шляхом направлення СМС-повідомлення щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Згідно п. 4.2. паспорту споживчого кредиту, банк встановив плату за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,10 % щомісячно від початкової суми кредиту.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Отже, положення укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Беручи до уваги те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору №Z62.22378.004614966 від 04.12.2018, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними, тобто недійсними в силу закону.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №Z62.22378.004614966 від 04.12.2018 у загальному розмірі 12943 гривні 84 копійки, з яких: 8905 грн 41 коп. - заборгованість за основним боргом; 4038 грн 43 коп. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову ? на відповідача; уразі відмовив позові ? на позивача; у разі часткового задоволення позову ? на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, суд присуджує позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1444 гривні 53 копійки.
Також, відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний
представник.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що між ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем укладено Договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024. Відповідно до умов договору та акту №Z62.22378.004614966 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 06.05.2025 згідно Договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024, вартість юридичних послуг становить 5000 гривень. Суд погоджується з відповідністю даного розміру вартості наданих послуг та вважає його обґрунтованим, з огляду на характер справи та правовідносин у ній, обсяг матеріалів наданих суду, зміст та обсяг поданих суду заяв та складність справи.
Оскільки, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу у даному конкретному випадку підлягають до пропорційного розподілу, з врахуванням наведеного розміру та обсягу задоволених вимог, що становить 2981 гривня 62 копійки.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість у розмірі 12943 гривні 84 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1444 гривні 53 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» судові витрати пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 2981 гривня 62 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»
(03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, прим. 2;
ЄДРПОУ: 40966896; e-mail: ufc75334@gmail.com),
представник позивача - адвокат Дідух Євген Олександрович
( АДРЕСА_1 ;
РНОКПП: НОМЕР_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
відповідач - ОСОБА_1
( АДРЕСА_2 ;
РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -
Акціонерне товариство «Ідея Банк»
(79008, м. Львів, вул. Валова, 11; ЄДРПОУ: 19390819)
Повний текст рішення складено 06 серпня 2025 року.
Головуючий суддя В.В. Стрельбицький