Справа № 308/8810/22
01 серпня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12022070000000158 від 18.06.2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Тересва, Тячівського району, Закарпатської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, українки, з вищою освітою, заміжньої, тимчасово не працюючої, раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,-
Заступник начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12022070000000158 від 18.06.2022 року звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи вказане клопотання слідчий зазначає, що Відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022070000000158 від 18.06.2022 за фактами зловживання службовими особами управління Держгеокадастру у Тячівському районі службовим становищем в інтересах третіх осіб, шляхом здійснення реєстрації земельних ділянок на підставі виготовлених підроблених рішень органу місцевого самоврядування, внаслідок чого право власності на них незаконно перейшло до третіх осіб, позбавивши територіальну громаду с. Нижня Апша (колишнє с. Діброва), Тячівського району, Закарпатської області та державу в цілому, права власності на ряд земельних ділянок.
В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , будучи державним службовцем 13 рангу, головним спеціалістом відділу державного земельного кадастру управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області на підставі наказу управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області від 03.08.2015 № 6-к, використала службове становище всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам, вчинивши дії, які підпадають під ознаки кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, яке виразилося у зловживанні службовим становищем.
Державний кадастровий реєстратор є службовою особою, що забезпечує ведення Державного земельного кадастру, як єдиної державної геоінформаційної системи відомостей про землі, що розташовані в межах державного кордону України та наділений повноваженнями здійснювати виправлення помилок у Державному земельному кадастрі з метою забезпечення наявності у ньому лише офіційних, об'єктивних та достовірних відомостей про цільове призначення земель, обмеження у їх використанні, а також даних про їх кількісну і якісну характеристику, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Виконуючи повноваження державного кадастрового реєстратора, ОСОБА_4 , несучи персональну відповідальність за внесення даних до Державного земельного кадастру, в порушення вимог Земельного Кодексу України, Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про землеустрій», Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використала службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам, при наступних обставинах.
Слідчий зазначає, що 09 листопада 2016 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, головний спеціаліст відділу державного земельного кадастру управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області ОСОБА_4 , наділена відповідно до ст. 7 Порядку № 1051, ч. 2, 4, 6 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» повноваженнями державного кадастрового реєстратора, перебуваючи на своєму робочому місці в управлінні Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, що за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Армійська, 2, прийняла від ОСОБА_7 заяву про державну реєстрацію земельної ділянки та технічну документацію із землеустрою, виготовлену ТОВ «СОФІЯ-ПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 38850906, юридична адреса: Закарпатська область, Тячівський район, с. Руське Поле, вул. Б. Хмельницького, 12) щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої на території Нижньоапшанської сільської ради, урочище «Думбрава», Тячівського району Закарпатської області, площею 0.9533 га.
Указана технічна документація із землеустрою, виготовлена ТОВ «СОФІЯ-ПРОЕКТ» за замовленням ОСОБА_7 на підставі підробленої виписки з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 23.11.2002, б/н.
Так, 09 листопада 2016 року о 15:46 год. державним кадастровим реєстратором ОСОБА_4 до Національної кадастрової системи внесено інформацію про надходження заяви громадянки ОСОБА_7 про реєстрацію земельної ділянки, якій присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Надалі, керуючись п. 111. Порядку № 1051, з 09.11.2016 по 23.11.2016 ОСОБА_4 здійснювала перевірку отриманих матеріалів технічної документації із землеустрою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки в інтересах ОСОБА_7 .
При цьому, діючи умисно, для досягнення злочинного умислу ОСОБА_7 , спрямованого на незаконне отримання права власності на земельну ділянку, ОСОБА_4 вирішила уникнути застосування норм ст. 111, 155 Порядку № 1051 про відмову у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки та прийняла рішення про здійснення подальшої державної реєстрації земельної ділянки, незважаючи на ряд суттєвих та вагомих порушень, допущених в матеріалах виготовленої технічної документації.
Всупереч нормам ч. 4, ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державний кадастровий реєстратор ОСОБА_4 не здійснила перевірку на відповідність оригіналу виписки з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 23 листопада 2002 року, б/н, із гербовою печаткою Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області.
Разом з тим, рішенням Закарпатської обласної ради сьомої сесії ІV скликання від 20.06.2003 № 212 Дібрівську сільську раду перейменовано на Нижньоапшанську сільську раду. На виписці з рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради від 23.11.2002, б/н, міститься нібито завірення виписки в.о. Нижньоапшанського сільського голови ОСОБА_8 , який неодноразово виконував обов'язки у період з квітня 2012 по червень 2014, жовтня 2014 по жовтень 2015, лютого 2019 по жовтень 2020 років. Тобто, у разі завірення ним у період часу не раніше квітня 2012 року виписки з рішення Дібрівської сільської ради документ мав би бути виконаним на бланку Нижньоапшанської сільської ради і повинен би містити засвідчення підписом керівника архіву (особи, відповідальної за архів), а не головою сільської ради.
Отже, ОСОБА_4 всупереч обов'язку перевірки поданих документів на відповідність вимогам законодавства, не взяла до уваги, що наявна в технічних матеріалах виписка з рішення від 23.11.2002 б/н про виділення земельної ділянки ОСОБА_7 не містить ряду обов'язкових реквізитів, зокрема:
-реєстраційного номеру документа, що не відповідає вимогам Розділу 4 ДСТУ 4163-2003 та п. 1 глави 3 Розділу ІІІ Правил № 1000/05 та свідчить про його відсутність у фонді документообігу Дібрівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області;
-відповідної назви документу «Архівний витяг», оформлення на загальному бланку Нижньоапшанської сільської ради, що не відповідає вимогам пункту 5 глави 4 розділу XII цих Правил.
-засвідчення підписом керівника архіву (особи, відповідальної за архів), що порушує вимоги пункту 10 глави 10 Розділу ІІ, пункту 5 глави 4 розділу XII Правил № 1000/05 та п. 3.3.2. Наказу «Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації».
Крім того, пояснювальна записка з матеріалів технічної документації не містить підпису та посвідчення печатки її виконавця ОСОБА_9 та розробника даної документації - ТОВ «СОФІЯ-ПРОЕКТ», матеріали польових топографо-геодезичних робіт та перелік обмежень у використанні земельної ділянки відсутні. Кадастровий план земельної ділянки, в порушення ст. 34 Закону України «Про державний земельний кадастр» не містить кадастрового номеру земельної ділянки та кадастрових номерів суміжних земельних ділянок. У заяві ОСОБА_7 на виготовлення документації із землеустрою наявне посилання на додаток - копію державного акту на право власності на земельну ділянку, а не на рішення 18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради від 23.11.2002 б/н.
Слідчий зазначає, що в технічному завданні на виконання робіт для замовника ОСОБА_7 , у графі «підстава для виконання робіт» зазначено не реквізити рішення (18 сесії 23 скликання Дібрівської сільської ради від 23.11.2002 б/н), яке слугувало підставою для розроблення технічної документації, а реквізити рішення Дібрівської сільської ради 18 сесії 23 скликання № 7 від 23.01.2003, що не відповідає виписці з рішення, яка міститься в матеріалах технічної документації та яке в дійсності Дібрівською сільською радою не приймалося.
Таким чином, 23 листопада 2016 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, головний спеціаліст відділу державного земельного кадастру управління Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області ОСОБА_4 , перебуваючи за своїм робочим місцем в управлінні Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, що за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Армійська, 2, діючи в інтересах ОСОБА_7 , але в порушення вимог ст. ст. 1, 25, 29, 55 Закону України «Про землеустрій», ст. 4, 5, 9, ч. 13 ст. 21, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", п. 3 ст. 6, статтей 24, 50-54, 70, 111, 155 Порядку ведення Державного земельного кадастру, пункту 3.3.2. Наказу «Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації», пункту 10 глави 10 Розділу ІІ, п. 1 глави 3 Розділу ІІІ, пункту 5 глави 4 розділу XII Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/05, вимог Розділу 4 ДСТУ 4163-2003 та, не зважаючи на наявні невідповідності технічної документації вимогам земельного законодавства, не здійснивши перевірку відомостей, викладених у рішенні органу місцевого самоврядування, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоїла земельній ділянці, розташованій на території урочища «Думбрава», с. Нижня Апша, Тячівського району, Закарпатської області, площею 0,9533 га, кадастровий номер 2124482400:03:003:0077, відкрила Поземельну книгу та внесла до неї відомості з зазначенням права власності за ОСОБА_7 , здійснивши таким чином державну реєстрацію земельної ділянки. При цьому ОСОБА_4 не забезпечила створення та збереження паперового варіанту Поземельної книги, відомості з якого мають пріоритетне значення електронному варіанту, чим порушила свій обов'язок як державного кадастрового реєстратора, визначений ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державний земельний кадастр», п. 10 ст. 7 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051. Після цього ОСОБА_4 видала ОСОБА_7 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серія та номер: НВ-2101638972016, який містить неправдиві відомості щодо права власності.
Внаслідок зазначених протиправних дій ОСОБА_4 позбавила територіальну громаду Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та державу в цілому, права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077, ринковою вартістю 170 545 грн 37 коп., чим заподіяла колишній Нижньоапшанській сільській раді Тячівського району Закарпатської області (нині - Солотвинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області) шкоди на загальну суму 170 545 грн 37 коп.
Продовжуючи зловживати службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди в інтересах ОСОБА_10 , державний кадастровий реєстратор ОСОБА_4 , несучи персональну відповідальність за внесення об'єктивних та достовірних даних до Державного земельного кадастру, повторно використала службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.
Продовжуючи дії ОСОБА_4 з 25 січня 2017 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, але не пізніше 09:28 год., по отриманні від ОСОБА_11 заяви про державну реєстрацію земельної ділянки та технічної документації із землеустрою, виготовленої ТОВ «ГЕО-ЗЕМЛЯ» щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, а саме земельної ділянки, розташованої на території Нижньоапшанської сільської ради, урочище «Думбрава», Тячівського району Закарпатської області, площею 0.9905 га, здійснювала перевірку у відповідності до вимог пункту 7 Загальної частини Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17ст. 6 Порядку № 1051.10.2012 №1051.
Зокрема, ОСОБА_4 достовірно знаючи в силу своїх службових обов'язків про необхідність та порядок здійснення перевірки поданої технічної документації, але діючи всупереч норм ст. ст. 1, 25, 29, 55 Закону України «Про землеустрій», ст. 5, ч. 13 ст. 21, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", п. 3 ст. 6, статтей 24, 50-54, 70, 111, 155 Порядку ведення Державного земельного кадастру, пункту 3.3.2. Наказу «Про затвердження Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації», не зважаючи на наявні невідповідності технічної документації вимогам земельного законодавства, маючи час та можливість, але не здійснюючи перевірку достовірності відомостей, викладених у виписці з рішення 9 сесії 4 скликання Дібрівської сільської ради від 18.12.2001, б/н, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своєї діяльності, 02.02.2017 о 16:10 год., перебуваючи за своїм робочим місцем в управлінні Держгеокадастру у Тячівському районі Закарпатської області, що за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Армійська, 2, незаконно внесла за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру інформацію, яка обробляється в автоматизованій системі, єдиній державній Геоінформаційній системі - Державному земельному кадастрі, щодо державної реєстрації земельної ділянки шляхом внесення відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номеру, відкриття Поземельної книги та подальшу незаконну реєстрацію права власності за ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,9905 га, розташовану на території урочища «Думбрава», с. Нижня Апша, Тячівського району, Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства, використавши своє службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави, шляхом підписання ряду документів, внаслідок чого позбавила територіальну громаду Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області та державу в цілому, права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0283. Після цього, ОСОБА_4 видала ОСОБА_11 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серія та номер: НВ-2101758252017, який містить неправдиві відомості щодо права власності.
Слідчий зазначає, що за таких обставин, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, тобто складання та видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу та внесені до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей.
За сукупністю ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень ( злочинів), передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
З урахуванням викладеного вище, у сукупності, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме:
- у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам;
- складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу та внесені до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей.
17.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Слідчий зазначає, що 17.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Слідчий в клопотанні зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними матеріалами досудового розслідування, а саме:
-листом Солотвинської селищної ради Тячівського району від 11.02.2025, відповідно до якого 9 сесією 4 скликання Дібрівської сільської ради рішення від 18.12.2001 про передачу у власність ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 земельної ділянки не приймалося;
-листами Солотвинської селищної ради Тячівського району від 06.07.2022, 27.12.2022, 11.02.2025, відповідно до яких 23.11.2002 засідання сесії Дібрівської сільської ради не проводилося та відповідний протокол Солотвинської селищної ради відсутній;
-протоколом обшуку від 19.04.2023, у приміщенні відділу № 5 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області, відповідно до якого вилучено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_12 , заяву про державну реєстрацію земельної ділянки від ОСОБА_12 , поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0265;
-матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_12 , для ведення особистого селянського господарства за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, на території Нижньоапшанської сільської ради, урочище «Думбрава», з кадастровим номером: 2124482400:03:002:0265, розробленої на підставі підробленого рішення сесії Дібрівської сільської ради;
-поясненням ОСОБА_12 від 04.01.2024, з якого остання дала свідчення, що не пам'ятає обставин набуття нею права власності на земельну ділянку, як не пам'ятає пакет документів, які надавала;
-висновком експерта № 203-Е від 05.02.2024 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис у графі «продавець» договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2020 з кадастровим номером 2124482400:03:002:0265 виконаний ОСОБА_12 ;
-висновком експерта № 2235-Е від 25.08.2023 за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи, відповідно до висновків якої технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_12 не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України встановленим нормам і правилам на час її розроблення та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; встановлено ринкову вартість земельної ділянки станом на 09.06.2017 у розмірі 172 227.03 грн.;
-інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до даних якого право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0265, площею 0.9627 га, зареєстровано за ОСОБА_12
-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 15.08.2023, в ході якого у приватного нотаріуса ОСОБА_14 вилучено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2020, відповідно до умов якого ОСОБА_12 передала у власність ОСОБА_15 , 1983 р.н., земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0265;
-договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2020, відповідно до умов якого ОСОБА_12 передала у власність ОСОБА_15 , 1983 р.н., земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0265, визначеною за домовленістю сторін вартістю 380 613 грн.;
-матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_7 , для ведення особистого селянського господарства за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, на території Нижньоапшанської сільської ради, урочище «Думбрава», з кадастровим номером: 2124482400:03:003:0077, розробленої на підставі підробленого рішення сесії Дібрівської сільської ради;
-поясненням ОСОБА_7 від 04.01.2024, з якого остання дала свідчення, що не пам'ятає обставин набуття нею права власності на земельну ділянку, як не пам'ятає пакет документів, які надавала;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 04.01.2024, який підтвердив, що у виписці з рішення Дібрівської сільської ради від 23.11.2002 підпис поряд з його реквізитами виконаний не ним та відсутність у 2002 році звернення ОСОБА_7 до нього як до в.о.голови Нижньоапшанської сільської ради з проханням про виділення земельної ділянки;
-висновком експерта № 617-Е від 14.03.2024 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис у виписці з рішення Дібрівської сільської ради Тячівського району 18 сесії 23 скликання від 23.11.2002, яка знаходиться у технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_7 виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою.
-висновком експерта № 2233-Е від 24.08.2023 за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи, відповідно до висновків якої технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_7 не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України встановленим нормам і правилам на час її розроблення та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; встановлено ринкову вартість земельної ділянки станом на 12.12.2016 у розмірі 170 545.37 грн.;
-інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до даних якого право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077, площею 0.9533 га, зареєстровано за ОСОБА_7
-договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2020, відповідно до умов якого ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_15 , 1983 р.н., земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0077, визначеною за домовленістю сторін вартістю 376 897 грн.;
-матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_10 , для ведення особистого селянського господарства за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, на території Нижньоапшанської сільської ради, урочище «Думбрава», з кадастровим номером: 2124482400:03:003:0076, розробленої на підставі підробленого рішення сесії Дібрівської сільської ради;
-поясненням ОСОБА_10 від 04.01.2024, з якого остання дала свідчення, що не пам'ятає обставин набуття нею права власності на земельну ділянку, як не пам'ятає пакет документів, які надавала;
-висновком експерта № 205-Е від 06.02.2024 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис у графі «продавець» договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2020 з кадастровим номером 2124482400:03:003:0076 виконаний ОСОБА_10 ;
-висновком експерта № 2231-Е від 24.08.2023 за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи, відповідно до висновків якої технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_10 не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України встановленим нормам і правилам на час її розроблення та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; встановлено ринкову вартість земельної ділянки станом на 12.12.2016 у розмірі 170 545.37 грн.;
-інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до даних якого право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0076, площею 0.9533 га, зареєстровано за ОСОБА_10
-договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2020, відповідно до умов якого ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_15 , 1983 р.н., земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:003:0076, визначеною за домовленістю сторін вартістю 376 897 грн.;
-матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_13 , для ведення особистого селянського господарства за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, на території Нижньоапшанської сільської ради, урочище «Думбрава», з кадастровим номером: 2124482400:03:002:0266, розробленої на підставі підробленого рішення сесії Дібрівської сільської ради;
-висновком експерта № 2236-Е від 25.08.2023 за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи, відповідно до висновків якої технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_13 не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України встановленим нормам і правилам на час її розроблення та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; встановлено ринкову вартість земельної ділянки станом на 09.06.2017 у розмірі 171 207,30 грн.;
-інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до даних якого право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0266, площею 0.957 га, зареєстровано за ОСОБА_13
-договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2020, відповідно до умов якого ОСОБА_13 передав у власність ОСОБА_15 , 1983 р.н., земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0266, визначеною за домовленістю сторін вартістю 378 360 грн.;
-матеріалами технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_11 , для ведення особистого селянського господарства за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, на території Нижньоапшанської сільської ради, урочище «Думбрава», з кадастровим номером: 2124482400:03:002:0283, розробленої на підставі підробленого рішення сесії Дібрівської сільської ради;
-поясненням ОСОБА_11 від 04.01.2024, з якого останній дав свідчення, що не пам'ятає обставин набуття ним права власності на земельну ділянку, як не пам'ятає пакет документів, які надавав;
-висновком експерта № 204-Е від 06.02.2024 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис у графі «продавець» договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2020 з кадастровим номером 2124482400:03:002:0283 виконаний ОСОБА_11 ;
-висновком експерта № 2236-Е від 25.08.2023 за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи, відповідно до висновків якої технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_11 не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України встановленим нормам і правилам на час її розроблення та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування; встановлено ринкову вартість земельної ділянки станом на 15.06.2017 у розмірі 177 200.45 грн.;
-інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до даних якого право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0283, площею 0.9905 га, зареєстровано за ОСОБА_11
-договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11.12.2020, відповідно до умов якого ОСОБА_11 передав у власність ОСОБА_15 , 1983 р.н., земельну ділянку з кадастровим номером 2124482400:03:002:0283, визначеною за домовленістю сторін вартістю 383 213 грн.;
-та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Слідчий зазначає, що необхідність обрання підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обумовлена необхідністю запобігти ризикам: незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий зазначає, що отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у передбачений КПК України спосіб і вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного злочину, при цьому таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
Слідчий зазначає, що враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за які Законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 364 КК України), з огляду на суворість покарання, орган досудового розслідування приходить до висновку, що ним зібрано достатньо доказів, які підтверджують існування окремих ризиків, передбачених статтею ст. 177 КПК України.
Беручи до уваги наведене, враховуючи те, що з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на неї обов'язків, а також запобігання ризикам незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також враховуючи те, що підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу у слідства не має, а менш суворі запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання або особиста порука не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, слідчий просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Позиція сторони обвинувачення в суді
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала просила суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник обвинуваченої в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, просив застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Зокрема вказав, що ОСОБА_4 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, один з яких немовля. Вказав, що підозрюваній ОСОБА_4 було вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.
У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_4 підтримала доводи захисника, проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту заперечила. Просила врахувати факт наявності трьох неповнолітніх дітей. Зазначила, що у вчиненні даних правопорушень відсутня її вина.
Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, доводи захисника, підозрюваної, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.
Слідчий суддя при вирішенні клопотання враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст.194 КК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Витягом з кримінального провадження №12022070000000158 від 18.06.2022 року підтверджено, що органом досудового розслідування - ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, за ознакою кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінальних правопорушень передбачених ч . 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених в клопотанні обставин. Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене за ч.2 ст. 364 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру, копія якої їй вручена.
Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваної не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя , виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).При цьому слідчим суддею при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів , що можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, враховує також тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання її винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, зокрема, санкція ч.2 ст. 364 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, наявності таких ризиків як незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та про неможливість їх уникнення при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів, окрім як домашнього арешту в нічний час доби.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного.
Додані до клопотання докази підтверджують існування ризику можливості ОСОБА_4 незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Щодо існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваної ОСОБА_4 на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілим у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, слідчий суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки, потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків у кримінальному провадженні та дослідження їх судом.
На переконання слідчого судді, ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, підозрюваний стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.
Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинив злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Слідчий суддя вважає ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обгрунтованим, оскільки їх показання відповідно, є процессуальними джерелами доказів ( ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.
При цьому слід врахувати, що оскільки наразі кримінальне провадження перебуває на початковій стадії досудового розслідування, стороною обвинувачення допитані не усі свідки. Таким чином, навіть незважаючи на проведення допитів осіб на стадії досудового розслідування, незастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу дасть йому можливість здійснювати вплив на вказаних вище осіб з метою спотворення їхніх показань під час розгляду кримінального провадження у суді.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
Слідчий суддя вважає реальним існування ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що підозрювана ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності матиме можливість домовлятись із іншими можливими співучасниками злочину, про спільну позицію та процесуальну поведінку, консультуватись з приводу можливих способів уникнення від передбаченої законом відповідальності.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
Ураховуючи наявність ризиків, передбачених п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо наявності підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваної ОСОБА_4 .
На думку слідчого судді, застосування більш м'якого запобіжного заходу не унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження та свідчить про те, що інші більш м'які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Водночас, слідчий суддя приходить до висновку про те, що клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, належним чином не вмотивоване, а викладені в ньому доводи, з достатністю не вказують на наявність обставин та ризиків, підтверджених фактичними даними, які би давали підстави вважати, що застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово буде виправданим.
Слідчий суддя зазначає, що обґрунтована підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їй діяннях та їх тяжкість, не свідчать про те, що при застосуванні щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, вона не виконуватиме покладені на неї процесуальні обов'язки.
Слідчий суддя зазначає, що тяжкість діяння, та існування ризиків не свідчать про те, що при застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту в певний час доби, вона не виконуватиме покладені на неї процесуальні обовязки.
У даному випадку, слідчий суддя, враховує те, що ОСОБА_4 є багатодітною матір'ю, а відтак вважає за необхідне, застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
За таких обставин, слідчий суддя , врахувавши вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваної, прийшов до висновків про відмову в задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту цілодобово та про можливість застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, з покладенням на неї відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, такі висновки ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах. При цьому, слідчий судя вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Слідчий суддя вважає, що обрання відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби відповідає характеру та тяжкості діяння, яке їй інкримінується, тяжкістю покарання, яке їй загрожує - згідно санкції статті Кримінального кодексу України, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож слідчий суддя приходить до висновку про доцільність обрання відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби без застосування засобу електронного засобу контролю.
Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.
Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
При обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на підозрюваного слід покласти обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 181, 184, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12022070000000158 від 18.06.2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Тересва, Тячівського району, Закарпатської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, українки, з вищою освітою, заміжньої, тимчасово не працюючої, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України ? запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби у період з 22:00 год. по 08:00 год. наступної доби, без застосування електронного засобу контролю, на строк до двох місяців, в межах строку досудового розслідування, а саме до 12 вересня 2025 року.
У відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_4 такі обов'язки :
1) не залишати місце проживання, у нічний час доби у період з 22:00 год. по 08:00 год. наступної доби, а саме: за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
2) прибувати до слідчих, які входять до складу слідчої групи та до прокурорів, які входять до складу групи прокурорів в указаному кримінальному провадженні, слідчого судді, суду за першою вимогою;
3) повідомляти орган досудового розслідування (слідчого, прокурора) про зміну свого місця проживання;
4) не відлучатись за межі населеного пункту смт. Тересва Тячівського району, Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
5) утримуватися від спілкування із свідками, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні щодо обставин кримінального провадження.
В решті вимог клопотання - відмовити.
Строк дії ухвали - до 12 вересня 2025 року включно.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_4 . Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області. Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю. В разі невиконання вище вказаних зобов'язань відносно нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 05.08.2025 року о 09 год. 00 хв.
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1