Справа № 243/3762/25
Провадження № 2/243/1128/2025
05 серпня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Соловйової О.О.,
за участю - секретаря судового засідання Коваленка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на утримання дружини, -
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на утримання дружини.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12.07.2024 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини було задоволено вимоги позивачки та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки всіх видів прибутку ОСОБА_1 . ОСОБА_1 з 10 лютого 2025 року по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні в Обласній клінічній лікарні Івано-Франківської обласної ради з діагнозом комбіноване вогнепальне осколкове поранення голови, грудної клітки, верхніх кінцівок, переломи кісток лицевого черепа. На сьогоднішній день проведено операцію на очах та обличчі, він потребує подальшого тривалого лікування та проведення ще де кількох операцій для відновлення слуху та зору. На даний момент, ОСОБА_1 частково відновлено зір лише на одне око. Все лікування відбувається за власний рахунок ОСОБА_1 , за таких умов, він немає матеріальної змоги сплачувати аліменти на утримання дружини.
У зв'язку з викладеним, представник позивача просить суд припинити стягнення аліментів, які на підставі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12.07.2024 року (справа №243/3509/24, провадження №2/243/1075/2024), стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно.
26.05.2025 на адресу суду надійшов відзив, з якого вбачається, що ОСОБА_3 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 26.07.2019 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 26.07.2019. У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 13.12.2022). Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 23.05.2024 року у справі №243/3511/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 добровільно не брав участь у матеріальному забезпеченні дитини, ОСОБА_3 вимушена була звернутись до суду з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання дитини. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 10.06.2024 року у справі №243/3475/24 вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.05.2024 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 12.07.2024 у справі №243/3509/24 вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання, як дружини, в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07.05.2024 і до досягнення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підставі довідки №678 від 05.04.2025 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 09.10.2022 і по день видачі довідки. Таким чином, судом було прийняте законне рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_3 аліментів на підставі ст. 84 Сімейного кодексу України. Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо припинення сплати аліментів на утримання дружини, позивач зазначає те, що він з 10.02.2025 року перебуває на стаціонарному лікуванні в Обласній клінічній лікарні Івано-Франківської обласної ради з діагнозом: комбіноване вогнепальне осколкове поранення голови, грудної клітини, верхніх кінцівок, переломи кісток лицевого черепа. Він вказує на те, що були проведені операції, однак він потребує ще операцій та наголошує на тому, що все лікування відбувається за його власний рахунок, за таких умов він немає на сьогоднішній день матеріальної змоги сплачувати аліменти на утримання дружини». В якості доказів своїх обґрунтувань позивач надав лише довідку із лікарні, посвідчення УБД. Щодо стану здоров'я позивача, то ним не надано доказів, що це впливає на можливість сплати аліментів, оскільки, перебуваючи на лікуванні, він, як військовослужбовець, все одно отримує державне грошове забезпечення. Доказів того, що він не має доходу, або його дохід значно змінився позивач не надав. Також позивачем не надано доказів про зміну його стану здоров'я (документів, що визначають його особою з інвалідністю, висновків лікарів, медичних рекомендацій тощо). Слід зазначити, що ОСОБА_3 також має проблеми зі здоров'ям. Про це свідчить ехокардіографія від 25.03.2025, консультативний висновок спеціаліста від 16.05.2025. У зв'язку з цим вона потребує коштів на лікування. ОСОБА_3 не має власного доходу. Вона б хотіла мати роботу й отримувати заробітну плату, проте має малолітню дитину, за якою зобов'язана піклуватись, і яку не має з ким залишити на час виконання роботи. На сьогодні жодних соціальних виплат ОСОБА_3 не отримує. Наведене підтверджується довідкою про отримання/неотримання допомоги від 20.05.2025 №310. Зважаючи на викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необгрунтованими, не підтверджуються належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 12.05.2025 року позовна заява залишена без руху, 16 травня 2025 року позивачем зазначені в ухвалі суду недоліки усунуто.
Ухвалою суду від 21.05.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності та просили відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час ухвалення рішення суд відповідно до вимог статті 264 ЦПК України повинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 26.07.2019 року, який рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 23.05.2024 року був розірваний.
У шлюбі у них народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 13.12.2022 року.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 10.06.2024 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.05.2024 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 12.07.2024 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі та вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання, як дружини, в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07.05.2024 року і до досягнення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач як однією з підстав задоволення своїх вимог посилається на ч. 3 ст. 82 СК України, якою передбачено, що право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що:
1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги;
2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
В той же час, з аналізу змісту рішення Слов'янського міськрайонного суду від 12.07.2024 року у справі №243/3509/24 вбачається, що аліменти на утримання відповідача ОСОБА_3 стягнуті на підставі ч. 2 ст. 84 СК України. Так, за змістом цієї норми, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Частина 4 ст. 84 СК України передбачає, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині матері незалежно від цієї обставини. Однак, незважаючи на зазначене, відповідачем надано докази: ехокардіографію від 25.03.2025 року, консультативний висновок спеціаліста від 16.05.2025 року, а також довідку про отримання/неотримання допомоги №310 від 20.05.2025 року, на підтвердження потреби матеріальної допомоги.
Згідно з положеннями ст. 85 СК України, право дружини на утримання, передбачене статтею 84 цього Кодексу, припиняється в разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини. Право дружини на утримання припиняється, якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.
Таким чином, припинення стягнення аліментів передбачених ч. 2 ст. 84 СК України, є спеціально визначені підстави, передбачені ст. 85 СК України.
Положеннями ст. 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває у складі військової частини НОМЕР_3 з 09.10.2022 року та по теперішній час, що підтверджується довідкою №678 від 05.04.2024 року.
Як на погіршення майнового стану позивача, представник позивача адвокат Бакуменко А.В. зазначає, що ОСОБА_1 з 10 лютого 2025 року по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні в Обласній клінічній лікарні Івано-Франківської обласної ради з діагнозом комбіноване вогнепальне осколкове поранення голови, грудної клітки, верхніх кінцівок, переломи кісток лицевого черепа. На сьогоднішній день проведено операцію на очах та обличчі, він потребує подальшого тривалого лікування та проведення ще декількох операцій для відновлення слуху та зору. Наразі, ОСОБА_1 частково відновлено зір лише на одне око. Все лікування відбувається за власний рахунок ОСОБА_1 , в підтвердження чого суду надано довідку КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» №50 від 24.03.2025 року.
Також представником позивача надано суду заяву від 05.08.2025 року, згідно якої зазначено, що нині ОСОБА_1 продовжує лікування та збирає пакет документів для проходження МСЕК для встановлення групи інвалідності. Грошове забезпечення військовослужбовця він наразі отримує без бойових виплат. Також разом із заявою було долучені наступні документи: виписку із медичної карти стаціонарного хворого №2243 від 14.02.2025 року; довідку КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» №33 від 03.03.2025 року; виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №883 від 10.02.2025 року; довідку КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» №102 від 02.04.2025 року; довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №267 від 19.02.2025 року.
Що стосується доводів представника позивача про те, що позивач наразі отримує грошове забезпечення військовослужбовця без бойових виплат та стосовно того, що все лікування відбувається за його власний рахунок, то судом оцінюється критично, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України на підтвердження вказаних ним обставин, а саме: ані довідки про доходи військовослужбовця, ані чеків на придбання ліків або інших документів в підтвердження понесених витрат, пов'язаних з лікуванням за власний рахунок, ані будь-яких інших довідок лікарів (висновків, рекомендацій, виписок тощо).
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
На підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. У разі відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я, відповідних відділень або ліжко-місць чи спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок програми державних гарантій медичного обслуговування населення або інших бюджетних програм, розпорядниками яких є органи управління такими закладами.
Щодо довідки за №50 від 24.03.2025, яка видана КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», то варто зазначити, що з її змісту не вбачається, що лікування в даному лікувальному закладі було надано саме за рахунок позивача - ОСОБА_1 .
Отже, на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами обставин, передбачених ч. 3 ст. 82 СК України, з якими закон пов'язує можливість припинення стягнення аліментів, присуджених за рішенням суду, а саме, що відповідач перестала потребувати матеріальної допомоги, або платник аліментів неспроможний надавати таку матеріальну допомогу, а також підстав, встановлених ст. 85 СК України. При вирішенні питання щодо наявності обґрунтованих підстав для припинення стягнення аліментів на користь дружини, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, а також стан здоров'я і матеріальний стан отримувача аліментів, сімейний стан платника аліментів, відсутність на його утриманні інших дітей, дружини, батьків, які потребують догляду.
За таких обставин та враховуючи спеціальні підстави припинення стягнення аліментів на утримання дружини, які встановлені нормами ч. 3 ст. 82, ст. 85 Сімейного кодексу України, правові підстави для задоволення позовних вимог, відсутні.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору слід залишити за ним.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 84-85 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-83, 141, 264, 265, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів на утримання дружини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Соловйова