Справа № 757/60120/24-к Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2830/2025 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
30 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої),ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю заявника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2025 року,
ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_7 від 12.11.2024 року про закриття кримінального провадження № 62024100120000011 від 04.01.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2025 року скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення. В обґрунтування мотивів прийнятого рішення слідчий суддя вказав, що погоджується з доводами слідчого, викладеними в оскаржуваній постанові, про відсутність матеріального складу кримінального правопорушення, адже в розумінні ст. 382 КК України ухвала слідчого судді не є судовим рішенням, що виключає об'єктивну сторону кримінального правопорушення, а також слідчим суддею враховується та обставина, що слідчим було проведено усі необхідні слідчі дії в межах кримінального провадження, що свідчить про повноту досудового розслідування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій зазначив про незаконність оскаржуваної ухвали. На обґрунтування своїх мотивів вказав, що досудове розслідування кримінального правопорушення не було ефективним та фактично не проводилось, адже слідчим не здійснено жодної процесуальної дії для встановлення обставин, на які він посилався в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, зокрема його як заявника не допитано, у задоволенні клопотання про визнання його потерпілим відмовлено та позбавлено його можливості користуватися певними процесуальними правами, що призвело до не встановлення дійсних обставин вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу потягло за собою передчасне закриття кримінального провадження. Також вказав, що оскаржувана постанова слідчого в порушення ч. 5 ст. 110 КПК України не містить викладу та аналізу його аргументів щодо наявності кримінального правопорушення, відсутня вказівка на діяння, яке мало місце, із зазначенням часу, місця, способу та інших обставин, а також зміст цієї постанови має досить суперечливий характер, адже слідчим фактично зроблено висновок про відсутність події, а провадження закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що згідно з ст. 284 КПК України є різними поняттями. Додатково вказав про те, що слідчий ОСОБА_7 умисно не виконав ухвалу слідчого судді від 17.10.2024 року про зобов'язання слідчого розглянути його клопотання від 13.09.2024 року про визнання потерпілим, яка відповідно до ч. 2 ст. 369 КПК України підлягає безумовному виконанню, що свідчить про наявність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, та умисел слідчого щодо недотримання вимог ефективного розслідування, щоб унеможливити встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень. За таких обставин просить суд оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову слідчого від 12.11.2024 року про закриття кримінального провадження.
Уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві до суду не з'явилась, була належним чином повідомлена про дату та час розгляду справи, причини неявки не повідомила.
Неявка уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_6 , який вимоги поданої ним апеляційної скарги з доповненнями підтримав та просив їх задовольнити; перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» (Ruiz Torija et Hiro Balani c. Espagne) від 09 грудня 1994).
Так, постановляючи ухвалу про залишення без задоволення скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_7 від 12.11.2024 року про закриття кримінального провадження № 62024100120000011 від 04.01.2024 року, слідчий суддя вищевказаних вимог закону не дотримався.
Як вбачається зі змісту ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2025 року, слідчий суддя вказав, що погоджується з доводами слідчого, викладеними в оскаржуваній постанові, про відсутність матеріального складу злочину, адже в розумінні ст. 382 КК України ухвала слідчого судді не є судовим рішенням, що виключає об'єктивну сторону кримінального правопорушення, однак заява ОСОБА_6 стосувалась не ухвали слідчого судді, а постановленого щодо нього вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області та ухвали колегії суддів Верховного Суду України, які, на думку заявника, повністю сфальсифіковані в частині обґрунтування його винуватості. Крім того, як вбачається з постанови слідчого від 12.11.2024 року кримінальне провадження було закрито з підстав відсутності в діях суддів Верховного Суду складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, однак, вказуючи про обґрунтованість висновків слідчого, в мотивувальній частині ухвали слідчий суддя послався на те, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України слідчий зобов'язаний закрити кримінальне провадження у разі встановлення події кримінального правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді містить істотні суперечності,що свідчить про невідповідність зазначеної ухвали слідчого судді вимогам ст. ст. 370, 372 КПК України.
Зазначене вище порушення вимог КПК Україниперешкодили слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому вони, відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України визнаються істотними порушеннями кримінального процесуального закону, за наявності яких ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2025року про залишення без задоволення скарги ОСОБА_6 , не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що допущені слідчим суддею істотні порушення вимог кримінального процесуального закону є такими, що позбавляють суд апеляційної інстанції можливості ухвалити своє рішення за результатами розгляду вимог апеляційної скарги по суті, а томунеобхідно призначити новий розгляд скарги ОСОБА_6 в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 з доповненнями задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2025 року скасувати.
Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4