Справа № 761/6275/24 Суддя в І-й інстанції Міхєєва І.М.
Провадження № 33/824/57/2025 Суддя в II-й інстанції Ігнатюк О.В.
30 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Ігнатюка О.В., з участю: захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Вознюка В.А., розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Вознюка В.А. на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року, -
Постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, непрацевлаштовану, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що вона, 31 січня 2024 року, приблизно о 23 год. 26 хв., у м. Києві на перехресті вул. В'ячеслава Чорновола та Дмитрівської, керувала транспортним засобом «Citroen», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовилася.
В апеляційній скарзі захисника вказано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства. Захисник вказав, що при оформленні матеріалів справи стосовно ОСОБА_1 інспектором поліції було грубо порушено порядок огляду водіїв на стан сп'яніння, оскільки їй не було повідомлено про наявність ознак алкогольного сп'яніння. Звернув увагу, що ОСОБА_1 поводила себе відповідно до ситуації та чітко відповідала на поставлені запитання. Крім того, наявний у матеріалах справи відеозапис з місця події переривається тричі, що, на думку захисника, свідчить про грубе порушення працівниками поліції вимог Інструкції, яка регламентує порядок застосування поліцейськими технічних засобів та передбачає безперервність роботи портативного відеореєстратора під час виконання службових обов'язків. Окрім цього, захисник звернув увагу на те, що в порушення вимог ст. 265? КУпАП працівники поліції не здійснили тимчасове затримання транспортного засобу. Захисник звернув увагу на те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт скоєння правопорушення. Просив постанову скасувати, а провадження закрити за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення: захисника Вознюка В.А., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи і просив скаргу задовольнити, постанову скасувати, а провадження у справі закрити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 860801 від 31 січня 2024 року в частині часу та місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу яка його вчинила та ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким ця особа керувала;
відеозаписом, який зроблений поліцейським у ході з'ясування обставин правопорушення та його фіксації за допомогою нагрудних камер, яким зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння;
іншими доказами.
Дослідивши указані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, що проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявність підстав для накладення адміністративного стягнення та із дотриманням вимог закону наклав на ОСОБА_1 стягнення у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційна скарга захисника Вознюка В.А. не містить доводів, які би указували на незаконність ухваленого рішення.
Твердження апелянта щодо не безперервності наданого відеозапису, є необґрунтованими, так як він є безперервним у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд звертає увагу на те, що дійсно п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов'язків. Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов'язковості надання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов'язків.
Так винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП вчиненого у формі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння стверджується зазначеними вище доказами, які є об'єктивними і не викликають у суду сумніву.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки щодо недотримання поліцейськими засад Інструкції, стосовно повідомлення ОСОБА_1 про наявність ознак алкогольного сп'яніння, так як остання поводила себе відповідно до ситуації та чітко відповідала на поставлені запитання, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до наявного відеозапису, поліцейські чітко повідомили ОСОБА_1 про наявні ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозапис, який зроблений за допомогою нагрудної камери поліцейського, який відображає дії, як ОСОБА_1 у ході вчинення адміністративного правопорушення, так і дії поліцейських у ході виявлення та процесуальної фіксації цього адміністративного правопорушення, містить достатню кількість фактичних даних, які дають підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 дійсно керувала транспортним засобом, поліцейський виявив у неї ознаки алкогольного сп'яніння про наявність яких ОСОБА_1 було повідомлено, поліцейським була висунута вимога про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, на вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовилася. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для ОСОБА_1 , про що свідчить її відповідь на цю вимогу, а також наведене ним обґрунтування цієї відповіді. Те, що ОСОБА_1 дійсно відмовилася пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння вбачається із змісту її відповіді на пропозицію/вимогу поліцейського про проходження такого огляду та мотиви такої відмови.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності саме за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Для визнання винним особи у вчиненні цього адміністративного правопорушення достатньо доведення самого факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і не потребується доведення того, що особа дійсно перебувала у такому стані. У зв'язку із цим, усі документи, які додані до апеляційної скарги у частині відсутності у неї ознак алкогольного сп'яніння не можуть визнаватись такими які дають підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Будь-яких порушень із боку поліцейських у ході зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , виявлення поліцейським адміністративного правопорушення та його фіксування, у ході апеляційного розгляду не встановлено.
Такими, які не впливають на правильність висновків судді суду першої інстанції в частині винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є і доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції, у порушення вимог ст. 265? КУпАП, не здійснили тимчасове затримання транспортного засобу. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ці обставини знаходяться поза межами предмету доказування та будь-яким чином не свідчать про відсутність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не знаходить у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовляє.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника Вознюка В.А. залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Ігнатюк