05 серпня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 760/27300/24
номер провадження 22-ц/824/5644/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянуву порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року /суддя Тесленко І.О./
у справі за скаргою ОСОБА_1 , стягувач: ОСОБА_2 на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Хоменко Вадима Валерійовича, -
ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з скаргою на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича, стягувач - ОСОБА_2 , у якій просила визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця щодо відмови у зупиненні виконавчих дій у зв'язку з оскарженням заочного рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України у зв'язку з тим, що в провадженні цього суду перебуває інша скарга ОСОБА_1 (справа №760/20608/24, провадження №4-с/760/106/24) на дії (бездіяльність) того самого приватного виконавця з аналогічним предметом і підставами, щодо якої на момент розгляду не було ухвалено рішення про відкриття провадження, відмову у відкритті, повернення скарги або залишення без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що скарги від 26.08.2024 (справа №760/20608/24) та від 28.10.2024 (справа №760/27300/24) не є тотожними, оскільки стосуються різних епізодів порушень приватного виконавця. Перша скарга була подана через арешт банківських рахунків без повідомлення про відкриття виконавчого провадження, тоді як друга - через відмову виконавця зупинити виконавчі дії у зв'язку з оскарженням заочного рішення, на підставі якого видано виконавчий лист. Апелянт зазначила, що друга скарга містить нові обставини та матеріали виконавчого провадження, які не були доступні на момент подання першої скарги. Крім того, апелянт звернула увагу на порушення строків розгляду першої скарги та невідповідність дати засвідчення копії ухвали (11.10.2024) даті набрання нею законної сили (08.11.2024).
Приватний виконавець Хоменко В.В. та стягувач ОСОБА_2 про розгляд справи в порядку письмового провадження були поінформовані належним чином, однак із відзивом на апеляційну скаргу до суду не зверталися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі наступного.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з скаргою на бездіяльність приватного виконавця Хоменка В.В., в якій просила визнати протиправною його відмову зупинити виконавчі дії у зв'язку з оскарженням заочного рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист.
Ухвалою від 08 листопада 2024 року суд залишив скаргу без розгляду, посилаючись на п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, оскільки в провадженні суду перебувала інша скарга ОСОБА_1 (справа №760/20608/24) з аналогічним предметом і підставами.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України про завдання цивільного судочинства; ч. 1 ст. 4 ЦПК України про право на звернення до суду; ч. 1 ст. 447 ЦПК України про право сторін виконавчого провадження оскаржити дії чи бездіяльність виконавця; п. 2 ч. 1, ч. ч. 3, 4 ст. 44 ЦПК України про зловживання процесуальними правами; п. 6 ч. 4 ст. 185 ЦПК України про повернення заяви у разі подання іншої заяви з тотожним предметом і підставами.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що подання ОСОБА_1 двох скарг на дії (бездіяльність) приватного виконавця Хоменка В.В. є зловживанням процесуальними правами, оскільки скарги мають аналогічний предмет і підстави, а щодо першої скарги (справа №760/20608/24) на момент розгляду не було ухвалено рішення про відкриття провадження чи інші процесуальні рішення.
Однак із таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги свідчать, що скарги від 26.08.2024 та 28.10.2024 не є тотожними. Скарга від 26.08.2024 (справа №760/20608/24) стосувалася арешту банківських рахунків апелянта без повідомлення про відкриття виконавчого провадження, що порушило її права. Натомість скарга від 28.10.2024 (справа №760/27300/24) була подана у зв'язку з відмовою приватного виконавця зупинити виконавчі дії на підставі ч. 1 п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» через оскарження заочного рішення, на підставі якого видано виконавчий лист. Апелянт зазначила, що на момент подання першої скарги заочне рішення ще не оскаржувалося, а матеріали виконавчого провадження не були їй надані, що унеможливило їх включення до першої скарги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову (скарги) без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 257 ЦПК України скарга залишається без розгляду, якщо позивачем подано до цього самого суду іншу скаргу до того самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, і щодо такої скарги не ухвалено рішення про відкриття провадження чи інші процесуальні рішення.
За практикою Верховного Суду (постанови від 20.06.2018 у справі №761/7978/15-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17), для залишення скарги без розгляду необхідна повна тотожність сторін, предмета та підстав.
Предметом скарги є матеріально-правова вимога, а підставами - факти та норми права, на яких базується вимога.
У даній справі предмет і підстави скарг різні: перша скарга стосувалася порушення порядку повідомлення про виконавче провадження, друга - відмови у зупиненні виконавчих дій через оскарження заочного рішення. Таким чином, висновок суду першої інстанції про тотожність скарг є помилковим.
Крім того, суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини, пов'язані з різними епізодами порушень приватного виконавця, та не врахував, що друга скарга містить нові докази (матеріали виконавчого провадження та заяву про оскарження заочного рішення), які не могли бути подані раніше. Це свідчить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а ухвала підлягає скасуванню на підставі ч. 1 ст. 379 ЦПК України у зв'язку з неповним з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Керуючись 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: