Апеляційне провадження № 22-ц/824/10921/2025
Справа № 364/125/25
Іменем України
05 серпня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Володарського районного суду Київської області, ухвалене у складі судді Ткаченко О.В. у смт. Володарка 31 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У лютому 2025 року позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовом, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року в розмірі 28000 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 5600 грн., прострочена заборгованість за процентами 22400 грн., покласти на відповідача судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Позов мотивовано тим, що 03 грудня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1311-6968.
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С8791 для підписання кредитного договору 1311-6968 від 03 грудня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 5600 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 19 днів, знижена відсоткова ставка 2,50 % в день, стандартна відсоткова ставка - 3,00 % на день, а відповідач зобов'язався повернути кредит та відсотки за користуванням ним в строк та на умовах, встановлених кредитним договором.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.
В подальшому відповідач порушила умови кредитного договору і не повернула в повному обсязі кредит, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед позивачем, внаслідок чого станом на 02 січня 2025 року виникла заборгованість в сумі 55468 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 5600 грн., прострочена заборгованість за процентами 49868 грн.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 31 березня 2025 року в позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення Володарського районного суду Київської області від 31 березня 2025 року та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач, посилаючись на положення ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 639 ЦК України, зазначав, що на виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор С8791 для підписання кредитного договору № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту, Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки. Таким чином, один із дозволених законом підписів було використано при укладенні кредитного договору № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року.
Після підписання кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі направила екземпляр кредитного договору, правила та інші супутні документи на email, зазначений клієнтом при реєстрації, також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті клієнта.
Зазначив, що на підтвердження укладення кредитного договору відповідачем з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надано до суду електронний доказ в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний одноразовим ідентифікатором С8791. Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.
Також надається Моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 на підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу на мобільний номер телефона, який вона вказала під час заповнення заявки, використання даного ідентифікатора та надсилання позивачем примірнику кредитного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору.
Наголошував, що укладення кредитного договору в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду. На підтвердження засвідчення договору кваліфікованою електронною печаткою з позначкою часу надається протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. Відповідно до зазначеного протоколу вбачається, що договір підписаний електронною печаткою ТОВ «Укр Кредит Фінанс», також зазначено час та дата підпису, яка співпадає з часом та датою, зазначеною у договорі.
У зв'язку з вищенаведеним відповідач підписала кредитний договір відповідно до розділу 12 договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором С8791, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою з позначкою часу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору, оскільки кредитний договір № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року укладений відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Щодо ідентифікації особи відповідача при укладенні кредитного договору, як зазначалося в позові, при оформленні кредитного договору за допомогою веб-сайту клієнт (відповідач) проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID. Без введення позичальником логіна і паролю в інтернет-банкінгу, де він обслуговується, які відомі виключно позичальнику, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позичальника з метою укладення кредитного договору є неможливим.
Враховуючи викладене, відповідачем було передано позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації) для належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору. Також надається фото з паспортом ОСОБА_1 на підтвердження того, що саме відповідач оформлювала кредитні відносини з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», оскільки жодна інша особа, крім ОСОБА_1 , не могла надати її фото з паспортом, крім того, дані паспорта збігаються з тими даними, які зазначені в розділі 1 кредитного договору.
Щодо надання первинних бухгалтерських документів, пояснював, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до виданої йому ліцензії. Таким чином, товариство не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 , в тому числі і документи про перерахування відповідачу кредитних коштів, є неможливим. Крім того, первинними документами саме з метою доказування в судових справах можна вважати будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, хоча він таким може й не бути в розумінні бухгалтерського обліку. На підтвердження цього в матеріалах справи наявні довідка про перерахування суми кредиту, довідка АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс», розрахунок заборгованості.
Пояснював, що клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит, підписує кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора, а інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами, вказаними клієнтом.
Звертав увагу, що кредитні кошти були перераховані позивачем відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.
Посилався на вимоги п. 10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, яким передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Вказував, що згідно п. 64 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29 липня 2022 року № 164, суб'єкт господарювання зобов'язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.
Зазначав, що таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених постанов Правління НБУ позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
Отже, на підтвердження перерахування відповідачу коштів до суду надано довідку про перерахування суми кредиту № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року, а також лист-довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім», які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме НОМЕР_2 .
Звертав увагу, що позивач (через партнера АТ КБ «ПриватБанк», з яким укладено договір № 4010 від 03 грудня 2019 року про надання послуг в системі LiqPay) видав відповідачу кредитні кошти в розмірі 5600 грн. на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 02 грудня 2019 року про успішне перерахування платежу на картку отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Таким чином, довідка АТ КБ «ПриватБанк» щодо видачі кредиту та довідка про перерахування суми кредиту від 03 грудня 2019 року є належними і достовірними доказами перерахування відповідачу коштів у сумі 5600 грн.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту укладення 03 грудня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитного договору та надання ОСОБА_1 кредитних коштів, а відтак відсутності правових підстав для стягнення коштів.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом встановлено, що до матеріалів справи ТОВ «Укр Кредит Фінанс» додано паперову копію договору про відкриття кредитної лінії № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 . У розділі відомостей про позичальника вказано прізвище, ім'я, по батькові ОСОБА_1 , адреса її проживання та ідентифікаційний код. Також міститься напис про проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8791 (а. с. 11 - 17).
Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредитодавець зобов'язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 2.3 кредитного договору розмір наданого кредиту 5600,00 грн.
Відповідно до п. 4.10 кредитного договору розмір процентів за користування кредитом 3,00% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до 4.12 кредитного договору строк користування кредитом 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту.
До матеріалів справи ТОВ «Укр Кредит Фінанс» також додано Правила відкриття кредитної лінії, якими передбачено, що заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі дані, які визначені в заявці як обов'язкові для прийняття рішення про можливість надання кредиту (а. с. 18 - 25).
Як вбачається з пункту 5.1. Правил, після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту та відкриття відповідного рішення в особистому кабінету, заявник отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення договору. Після отримання заявником оферти (безпосередньо до використання заявником електронного підпису) заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
Заявник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти щодо укладення договору в електронній формі в особистому кабінеті шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем в смс-повідомленні або шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний заявником/позичальником в заявці, що вважається підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 5.5 Правил, у випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором протягом 7 (семи) днів з моменту надсилання оферти заявнику, оферта кредитодавця втрачає чинність.
До позовної заяви ТОВ «Укр Кредит Фінанс» також надано Паспорт споживчого кредиту з інформацією щодо умов кредитування, який в розділі «підпис споживача» містить посилання на прізвище, ім'я, по батькові з зазначенням про проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8791 (а. с. 26 - 27).
Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, станом на 02 січня 2025 року за кредитним договором № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 55468,00 грн., що складається з: основного боргу - 5600,00 гривень; залишок відсотків - 49868,00 грн. (а. с. 38 - 40).
Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 30 грудня 2024 року, АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про успішність операцій, проведених через систему платежів в системі LiqPay, зокрема, 03 грудня 2023 року операції по договору № 1311-6968 на суму 5600 грн., номер картки: НОМЕР_2 (а. с. 33).
Аналогічні реквізити електронного платіжного засобу містить і довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року на номер картки з частково прихованою інформацією (а. с. 37).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги надано нові докази, а саме копію договору № 4010 про надання послуг в системі LiqPay, укладеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису від 03 грудня 2023 року, який підписано кредитний договір № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року, фото з паспортом ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Апеляційна скарга не містить клопотання про дослідження нових доказів із обґрунтуванням поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, в ньому не наведено об'єктивних причин, які перешкодили подати вказані докази у встановлений законом строк, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання нових доказів.
Виходячи із наведеного, з урахуванням вимог ст. 12, 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, тому апеляційний суд не має процесуальних повноважень приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на ці докази.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження факту укладення 03 грудня 2023 року кредитного договору між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , позивачем до матеріалів справи додано роздрукований примірник договору, в якому у розділі відомостей про позичальника вказано прізвище, ім'я, по батькові відповідача, адреса її проживання та ідентифікаційний код. При цьому кредитний договір містить відомості про одноразовий ідентифікатор, використаний з метою підписання відповідачем ОСОБА_1 цього договору. Відомості про такий же одноразовий ідентифікатор містять Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), та Паспорт споживчого кредиту, додані позивачем до позовної заяви в обґрунтування укладення сторонами 03 грудня 2023 року кредитного договору.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету ТОВ «Укр Кредит Фінанс» суду не надано. Зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 (прізвище, ім'я, по батькові відповідача, адреса його проживання та ідентифікаційний код) не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм, суд дійшов висновку про недоведеність в межах цієї справи укладання 03 грудня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитного договору.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, оскільки без доказів на підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу на мобільний номер телефона, який вона вказала під час заповнення заявки, використання даного ідентифікатора та надсилання позивачем примірнику кредитного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору, проведення ідентифікації відповідача та доказів здійснення нею дій, спрямованих на укладення договору в електронній формі, одноразовий ідентифікатор, зазначений в кредитному договорі та супутніх документах, є лише абстрактною літеро-числовою комбінацією.
Такими належними та допустимими доказами дійсно міг бути моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, яким зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів, а на підтвердження ідентифікації ОСОБА_1 , в тому числі через систему BankID - фото з паспортом ОСОБА_1 на підтвердження того, що саме відповідач оформлювала кредитні відносини з ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Разом із тим, такі докази не подавалися до суду першої інстанції, а були додані лише до апеляційної скарги, і відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не приймаються апеляційним судом, оскільки позивачем не надано докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційний суд також враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 19 травня 2021 року в справі № 488/1449/16-ц (провадження № 61-9308св20), згідно яких, суд апеляційної інстанції, змінюючи законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції щодо розміру заборгованості, аргументував свою позицію тим, що розмір нарахованої банком заборгованості за процентами розраховано з застосуванням збільшеної процентної ставки, що не було передбачено умовами, які були узгоджені позичальником на час підписання ним довідок про умови кредитування від 20 вересня 2010 року та 12 січня 2011 року. Однак, до позовної заяви банк відповідних довідок не додавав, не приєднував в якості доказу під час розгляду справи в суді першої інстанції, подавши їх лише на стадії апеляційного перегляду справи. У порушення вимог статті 367 ЦПК України позивач не надав доказів неможливості подання зазначених довідок про умови кредитування до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, тому апеляційний суд не мав процесуальних повноважень приймати вказані докази та вирішувати справу з посиланням на ці довідки. Безпідставно змінивши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги, що кредитний договір № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року укладений ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», не були підтверджені під час розгляду справи судом першої інстанції належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом як безпідставні.
Крім того, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що надані позивачем довідка про операції, здійснені АТ Комерційний Банк «ПриватБанк», та довідка про переказ суми кредиту не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» коштів в сумі 5600,00 грн. на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Так, надані позивачем як докази переказу суми кредиту довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року в сумі 5600 грн. за допомогою системи LiqPay, платіж 2399167665, дата 03 грудня 2023 року; № платіжної картки НОМЕР_2 , а також повідомлення АТ КБ «Приватбанк», згідно якого 03 грудня 2023 року була проведена успішна транзакція на суму 5600 грн. на картку НОМЕР_2 , не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу.
Не надано також доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке, згідно доводів ТОВ «Укр Кредит Фінанс», здійснило переказ коштів на реквізити невідомого отримувача.
З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов п. 4.6 договору про відкриття кредитної лінії № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження належності електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме ОСОБА_1 .
Не заявлялось стороною позивача в суді першої інстанції у відповідному процесуальному порядку і клопотань про витребування доказів для підтвердження обставин, на які посилається ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.
Також апеляційний суд враховує, що довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.
За вказаних обставин позивачем не доведено існування заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1311-6968 від 03 грудня 2023 року.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів того, що позивачем надано кредит відповідачу у розмірі 5600 грн. шляхом перерахування коштів на банківську картку, є цілком законним та обґрунтованим та не спростовується доводами апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, що кредитні кошти були перераховані позивачем відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом як припущення.
Доводи апеляційної скарги, що оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який бухгалтерські документи по рахунку ОСОБА_1 , в тому числі і документів про перерахування відповідачу кредитних коштів, є неможливим, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість позову та відхиляються апеляційним судом.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на п. 10 постанови Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 «Про затвердження положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)», п. 64 Постанови Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», та доводи про те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підставі наведених вимог закону не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, відхиляються апеляційним судом як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не був позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про витребування у банку-емітента доказів належності кредитної картки саме відповідачу, однак на власний розсуд такою можливістю не скористався.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 31 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.